Львів – Донині Україна відчуває наслідки Голодомору на політичну, економічну, демографічну ситуації, переконана лікар, учасниця науково-меморіальної експедиції «Місцями Голодомору» (2003-2008 роки), львів’янка Анна Семенюк. Вона вважає, що має бути проведена ґрунтовна наукова робота з вивчення причин і наслідків геноциду проти українського народу за участю не лише українських, але й міжнародних інституцій.
Із року в рік дослідниця Анна Семенюк, автор невеличкої книжечки про Голодомор і репресії в Україні, не втомлюється наголошувати, що державні мужі проігнорували результати наукової експедиції «Місцями Голодомору», що донині не проведена ретельна наукова робота причин та наслідків злочину проти українських селян.
Науковець вірить, що Міжнародний суд ООН в Гаазі таки розгляне питання – хто винен у геноциді селян в 1932-1933 роках в Україні. Бо проти мирного населення були задіяні війська.
«Ми б тоді мали захист для цих людей, поновлення прав цих людей, які сьогодні виживають за мізерні пенсії і потерпають від несправедливості. Бо самі потерпілі від Голодомору не можуть себе захистити. До цього потрібно підходити, згідно світової практики поновлення прав людей, які зазнали геноцид. Але цього не зроблено», – наголошує Анна Семенюк.
Смертність на постгеноцидних теренах зашкалює
За даними Держслужби статистики, за останні 20 років в Україні померли понад 13 мільйонів людей, переважно працездатного віку і більшість у тих регіонах, де був голод.
«Це наслідок страшної політики, яку зараз ведуть наші можновладці, – зазначає дослідниця і лікар. – Без аналізу, без наукового підходу вирішення проблеми в пост-геноцидних поселеннях ми ніколи не знизимо смертність, не матимемо гідного громадянського суспільства на цих постгеноцидних теренах. Тому що ми зауважили під час експедиції, що на Сході домінують ті політичні структури, які були за радянських часів. Вони мають інші назви, але це ті самі люди, які керують радянськими методами управління, якими керує страх не відповідати за злочин. Населення перебуває під постійним тоталітарним тиском. Самостійно ці люди не можуть змінити економічну і політичну ситуації. Без люстраційних процесів, без наукового аналізу трагедії 1932-1933 років демократичне суспільство в Україні неможливе».
Малосвідомими людьми легко маніпулювати
Нині багато зроблено і робиться для вшанування жертв Голодомору, що є важливо, зазначила у розмові Анна Семенюк, але необхідно поновити права людей, які постраждали від страшного злочину. Бо знищено гідність і свідомість кількох поколінь, а малосвідомими, знищеними в матеріальному плані людьми легко маніпулювати. Люди з покоління в покоління налякані завтрашнім днем, що залишаться без шматка хліба.
«Вони живуть сьогоднішнім днем і владі вигідно тримати людей у рабській психології, – каже вона. – У цьому і є далекоглядність геноциду, що триває донині».
Українська спільнота мала б наслідувати єврейську, яка крок за кроком відновила свої права після Голокосту, зазначила лікар, дослідниця Анна Семенюк.
Із року в рік дослідниця Анна Семенюк, автор невеличкої книжечки про Голодомор і репресії в Україні, не втомлюється наголошувати, що державні мужі проігнорували результати наукової експедиції «Місцями Голодомору», що донині не проведена ретельна наукова робота причин та наслідків злочину проти українських селян.
Науковець вірить, що Міжнародний суд ООН в Гаазі таки розгляне питання – хто винен у геноциді селян в 1932-1933 роках в Україні. Бо проти мирного населення були задіяні війська.
«Ми б тоді мали захист для цих людей, поновлення прав цих людей, які сьогодні виживають за мізерні пенсії і потерпають від несправедливості. Бо самі потерпілі від Голодомору не можуть себе захистити. До цього потрібно підходити, згідно світової практики поновлення прав людей, які зазнали геноцид. Але цього не зроблено», – наголошує Анна Семенюк.
Смертність на постгеноцидних теренах зашкалює
За даними Держслужби статистики, за останні 20 років в Україні померли понад 13 мільйонів людей, переважно працездатного віку і більшість у тих регіонах, де був голод.
«Це наслідок страшної політики, яку зараз ведуть наші можновладці, – зазначає дослідниця і лікар. – Без аналізу, без наукового підходу вирішення проблеми в пост-геноцидних поселеннях ми ніколи не знизимо смертність, не матимемо гідного громадянського суспільства на цих постгеноцидних теренах. Тому що ми зауважили під час експедиції, що на Сході домінують ті політичні структури, які були за радянських часів. Вони мають інші назви, але це ті самі люди, які керують радянськими методами управління, якими керує страх не відповідати за злочин. Населення перебуває під постійним тоталітарним тиском. Самостійно ці люди не можуть змінити економічну і політичну ситуації. Без люстраційних процесів, без наукового аналізу трагедії 1932-1933 років демократичне суспільство в Україні неможливе».
Малосвідомими людьми легко маніпулювати
Нині багато зроблено і робиться для вшанування жертв Голодомору, що є важливо, зазначила у розмові Анна Семенюк, але необхідно поновити права людей, які постраждали від страшного злочину. Бо знищено гідність і свідомість кількох поколінь, а малосвідомими, знищеними в матеріальному плані людьми легко маніпулювати. Люди з покоління в покоління налякані завтрашнім днем, що залишаться без шматка хліба.
«Вони живуть сьогоднішнім днем і владі вигідно тримати людей у рабській психології, – каже вона. – У цьому і є далекоглядність геноциду, що триває донині».
Українська спільнота мала б наслідувати єврейську, яка крок за кроком відновила свої права після Голокосту, зазначила лікар, дослідниця Анна Семенюк.
