Відомий американський аналітик Лорен Ґудрич на сторінках «Стратфора» пише: «Путін створює союз (Євразія), в якому Москва впливатиме на питання зовнішньої політики і безпеки, але не буде відповідати за переважну частину внутрішніх справ кожної країни, бо Кремль просто не має грошей для підтримки настільки інтенсивної стратегії». Автор статті також зауважує, що Москва байдужа до киргизького театру політичних дій чи до підтримки української економіки для контролю цих держав. Але водночас, як наголошує Ґудрич, Кремль поспішає зробити так, щоб «Євразійський союз» був повністю витворений до 2015 року, до часу, коли США вирішать свої зобов’язання в Іраку та Афганістані. Якраз до цього часу, стверджує Ґудрич, американська система ПРО як «проамериканський фронт у Центральній Європі» з’явиться «прямо на кордонах колишнього Радянського (і майбутнього «Євразійського») союзу». На думку аналітика, наступні два–три роки «є, ймовірно, останнім великим моментом для Росії»… Ґудрич також зауважує, що Кремль розширює свої географічні кордони з метою створення опорних пунктів свого стратегічного простору «між ядром Росії та міріадами її ворогів». А це означає, що, наприклад, одну з ключових ролей у новій імперії Москви відіграватиме географічна межа на Заході – «межі Карпатських гір (Україна та Молдова)».
Американський «Центр стратегічних і міжнародних досліджень» оприлюднив промову доктора Збігнєва Бжезинського при врученні йому у Франції премії Алексіса де Токвіля, в якій американський політик та політолог проголосив, що Захід має подолати сьогоднішній спад та «деспотизм невігластва» і об’єднатися, залучивши до своїх лав демократизовані Росію й Туреччину, реалізуючи таким чином «мету витворення оновленого і збільшеного Заходу». Бжезинський також наголосив тут: «Зараз зрозуміло, що доля Росії більше не передбачає контроль над «половиною світу». Скоріше питання стоїть так: як їй пережити свою внутрішню стагнацію і депопуляцію в контексті наростаючого Сходу і багатшого навіть якщо й розгубленого та здивованого) Заходу. І ось саме тому західна політика, направлена на підтримку тісніших зв’язків України з ЄС, є необхідною передумовою та стимулом для кінцевого тіснішого зближення і Росії із Заходом. Це може не відбутися при президентові Путіну, але внутрішні передумови для демократичної еволюції Росії зростають, і, з моєї точки зору, в кінцевому результаті переважать».
Лондонська «Дейлі Телеґраф», що передруковує деякі російські оцінки судового процесу над Юлією Тимошенко у Києві і намагань влади Януковича тримати в постійній кримінальному напруженні оточення ув’язненого лідера опозиції, не без допомоги Росії, публікує також деякі цитати прокремлівських аналітиків. Зокрема, газета з Лондона цитує експерта Кремля та редактора московського часопису «Росія в глобальній політиці» Федора Лук’янова, який розмірковує щодо судового переслідування Тимошенко: «Обвинувальний вирок суду над Тимошенко є початком нового етапу у стосунках України з її найважливішими партнерами: Росією, Європейським союзом і Сполученими Штатами Америки. Українська влада грає у безкомпромісну гру, але все ж не зрозуміло, чого вони сподіваються досягнути».
Американський «Центр стратегічних і міжнародних досліджень» оприлюднив промову доктора Збігнєва Бжезинського при врученні йому у Франції премії Алексіса де Токвіля, в якій американський політик та політолог проголосив, що Захід має подолати сьогоднішній спад та «деспотизм невігластва» і об’єднатися, залучивши до своїх лав демократизовані Росію й Туреччину, реалізуючи таким чином «мету витворення оновленого і збільшеного Заходу». Бжезинський також наголосив тут: «Зараз зрозуміло, що доля Росії більше не передбачає контроль над «половиною світу». Скоріше питання стоїть так: як їй пережити свою внутрішню стагнацію і депопуляцію в контексті наростаючого Сходу і багатшого навіть якщо й розгубленого та здивованого) Заходу. І ось саме тому західна політика, направлена на підтримку тісніших зв’язків України з ЄС, є необхідною передумовою та стимулом для кінцевого тіснішого зближення і Росії із Заходом. Це може не відбутися при президентові Путіну, але внутрішні передумови для демократичної еволюції Росії зростають, і, з моєї точки зору, в кінцевому результаті переважать».
Лондонська «Дейлі Телеґраф», що передруковує деякі російські оцінки судового процесу над Юлією Тимошенко у Києві і намагань влади Януковича тримати в постійній кримінальному напруженні оточення ув’язненого лідера опозиції, не без допомоги Росії, публікує також деякі цитати прокремлівських аналітиків. Зокрема, газета з Лондона цитує експерта Кремля та редактора московського часопису «Росія в глобальній політиці» Федора Лук’янова, який розмірковує щодо судового переслідування Тимошенко: «Обвинувальний вирок суду над Тимошенко є початком нового етапу у стосунках України з її найважливішими партнерами: Росією, Європейським союзом і Сполученими Штатами Америки. Українська влада грає у безкомпромісну гру, але все ж не зрозуміло, чого вони сподіваються досягнути».
