Київ – Останній рік, який прожила Україна, є надзвичайно напруженим, важким роком. Я не пригадую такого тяжкого року за всі роки незалежності. 2010 рік, після скасування політреформи і приходу до влади Віктора Януковича, люди прожили в страху. Вони пройшли через податковий майдан, через мітинги, через протести, через кримінальні переслідування, через гучні політичні судилища. І як наслідок: Україна в цілому отримала вкрай негативну оцінку в світі. Визнано, і про це говориться щодня, що в Україні діє вибіркове правосуддя, що в Україні зруйновані основи демократичного життя, в Україні немає незалежного суду, немає належно діючої правової системи, відповідно системи захисту прав і свобод людини.
Починаючи з 2010 року, порушень прав людини зафіксовано значно більше, ніж в попередні роки. Тисячі людей, які не вчиняли злочини, перебувають у тюрмах, у слідчих ізоляторах. Правоохоронна система стала функціонувати в жорсткому режимі. Значно збільшилась кількість агресії з боку правоохоронців, тобто насильства в різних формах до громадян в тому числі. Почастішали повідомлення про катування та інші форми незаконного насильства, які застосовують в правоохоронних органах, і котрі часто закінчуються смертю підсудного. За це вони отримують відповідно підвищену заробітну плату. Згідно з моніторингом, проведеним Харківським інститутом соціальних досліджень і Харківською правозахисною групою, протягом 2010 року було близько 50 повідомлень про смерть в міліції, при тому що в 2009-му – 21 повідомлення. Оціночна кількість постраждалих в 2010 році від незаконного насильства в правоохоронних органах – приблизно 800 тисяч. У 2009 році працівниками органів внутрішніх справ було закатовано до смерті три людини, а в 2010-му – вже вісім!
Президент України Віктор Янукович зруйнував базовий конституційний принцип – принцип розподілу влад, зруйнував основи легітимності влади, поглумившись над Конституцією України, і зруйнував основи парламентаризму, перетворив парламент у штучно-існуючий орган, виключив його з повноцінного політичного життя, зруйнував основи судової влади, основи незалежності суддів, позбавив людей права на справедливий суд, що має негативні наслідки.
Порушення права на справедливий суд стали системними
Після ухвалення Закону «Про судоустрій і статус суддів» та руйнації у 2010 році Основного Закону країни громадяни отримали швидке, але несправедливе правосуддя від залежних суддів. Відсутність механізмів підтримки незалежності судів, їхнього авторитету перетворюють захист прав людини на ілюзію. Мають місце системні порушення права на справедливий суд, порушення презумпції невинуватості та права на захист.
Правилом стала недостатня обґрунтованість судових рішень та майже повна відсутність виправдувальних вироків. Виправдувальних вироків виноситься лише 0,2-0,4 відсотка від загальної кількості судових рішень, винесених по суті розгляду кримінальних справ.
Громадяни втратили право доступу до Верховного Суду України, через що всупереч Конституції України значно звужено їхнє право на захист.
Сьогодні уже є політичні в’язні. Тобто, є особи, які явно незаконно перебувають за ґратами. Це і Юлія Тимошенко, і Юрій Луценко, й інші особи, а також включаючи тих осіб, які переслідуються і котрі були змушені виїхати за кордон, як, наприклад, Богдан Данилишин. Цих осіб переслідують із політичних міркувань. Прикладом може стати судовий процес над екс-прем’єром України.
Слід наголосити на тому, що обвинувачення Юлії Тимошенко було сформовано абсолютно безпідставно. Більше того, я б сказав, що таке обвинувачення не може бути пред’явлене ані Юлії Тимошенко, ані будь-якому іншому колишньому прем’єру. Тобто, в даному випадку йдеться не про особистість, а йдеться в принципі про те, що за такі політичні дії і рішення не може наступати кримінальна відповідальність. Більше того, якщо взяти до уваги обставини, в яких діяла Юлія Тимошенко в січні 2009 року, а фактично вона врятувала країну, вона відновила поставки газу до Європи, тобто вона знайшла в собі сили, знайшла аргументи, знайшла вміння переконати російську сторону вийти на певний рівень домовленостей. Вона організувала свою команду на цю роботу і вийшла на ці домовленості, які відкрили можливість врегулювання газової кризи. За це все Європа Юлії Тимошенко вдячна, за це й український народ був вдячний, віддавши їй на президентських виборах внаслідок прем’єрської роботи понад 11 мільйонів голосів довіри. І за це її тепер намагаються притягти до кримінальної відповідальності.
Поряд із цим, ми не спостерігаємо зростання в економіці, збільшення і іноземних інвестицій до України, не бачимо інтересу з боку розвинених країн, які мають, технології, новації, і лише зі співпрацею з якими можна жити і розвиватися в 21 столітті.
Не спостерігається презумпції того, що, починаючи з 2010 року, влада мала хоч в якихось намірах використати ці великі повноваження на користь українського суспільства.
Але спостерігаємо, як статки тих осіб, котрі при владі, збільшуються в арифметичній прогресії щодня, а доходи більшості людей катастрофічно зменшуються. Демократичні інституції руйнуються, а концентрація влади, концентрація економічних можливостей у вузького кола тих, хто при владі, збільшується.
Курс на цілеспрямовану руйнацію
Все це свідчить, що в даному випадку не йдеться про якісь помилки, а йдеться про цілеспрямовану роботу на руйнацію демократичних основ в Україні, руйнацію ринкової економіки. Фактично відбувається руйнація тієї величезної праці мільйонів людей, яка була докладена до кожної сфери життя в Україні за ці останні 20 років, тому що вибудовувати основи незалежності, вибудовувати основи ринкової економіки, вибудовувати нову модель судової і юридичної системи – це завжди складна робота, яку виконує суспільство. Так от суспільство виконало значною мірою і великий обсяг цієї роботи, а нинішня влада 20-річні результати цієї роботи руйнує.
На мою думку, влада діє за простою схемою. Схемою крайньої неповаги до громадян, до суспільства. І в основі цієї схеми лежить чітка позиція чи думка про те, що громадян можна купувати на виборах. Тобто, влада всіма засобами створює умови для того, щоб збагатитись, в тому числі готуючись на виборах проплачувати ці вибори, проплачувати виборчі комісії, проплачувати суди, проплачувати виборців різноманітними подачками. І влада розраховує в такий спосіб організувати своє життя і організувати життя суспільства. Я думаю, що ця стратегія не спрацює. Ми будемо сподіватися (і є причини для такого сподівання), що ці наміри влади не будуть реалізовані.
Якщо підсумувати те, що відбулося, – це цілеспрямована руйнація демократичних основ суспільства. Враховуючи, що сьогодні за вікном 21 століття – це шлях в нікуди. Іти далі цим шляхом українське суспільство не погодиться, і це розуміють абсолютно всі. На жаль, не розуміє влада, на жаль, влада поводить себе неадекватно. А, відповідно, залишається лише одне побажання: аби українське суспільство якнайшвидше повернуло владу до реальності, маю на увазі активну частину суспільства, якій не байдужі всі ті процеси, які відбуваються.
Микола Сірий – адвокат, вчений, юрист
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Починаючи з 2010 року, порушень прав людини зафіксовано значно більше, ніж в попередні роки. Тисячі людей, які не вчиняли злочини, перебувають у тюрмах, у слідчих ізоляторах. Правоохоронна система стала функціонувати в жорсткому режимі. Значно збільшилась кількість агресії з боку правоохоронців, тобто насильства в різних формах до громадян в тому числі. Почастішали повідомлення про катування та інші форми незаконного насильства, які застосовують в правоохоронних органах, і котрі часто закінчуються смертю підсудного. За це вони отримують відповідно підвищену заробітну плату. Згідно з моніторингом, проведеним Харківським інститутом соціальних досліджень і Харківською правозахисною групою, протягом 2010 року було близько 50 повідомлень про смерть в міліції, при тому що в 2009-му – 21 повідомлення. Оціночна кількість постраждалих в 2010 році від незаконного насильства в правоохоронних органах – приблизно 800 тисяч. У 2009 році працівниками органів внутрішніх справ було закатовано до смерті три людини, а в 2010-му – вже вісім!
Президент України Віктор Янукович зруйнував базовий конституційний принцип – принцип розподілу влад, зруйнував основи легітимності влади, поглумившись над Конституцією України, і зруйнував основи парламентаризму, перетворив парламент у штучно-існуючий орган, виключив його з повноцінного політичного життя, зруйнував основи судової влади, основи незалежності суддів, позбавив людей права на справедливий суд, що має негативні наслідки.
Порушення права на справедливий суд стали системними
Після ухвалення Закону «Про судоустрій і статус суддів» та руйнації у 2010 році Основного Закону країни громадяни отримали швидке, але несправедливе правосуддя від залежних суддів. Відсутність механізмів підтримки незалежності судів, їхнього авторитету перетворюють захист прав людини на ілюзію. Мають місце системні порушення права на справедливий суд, порушення презумпції невинуватості та права на захист.
Правилом стала недостатня обґрунтованість судових рішень та майже повна відсутність виправдувальних вироків. Виправдувальних вироків виноситься лише 0,2-0,4 відсотка від загальної кількості судових рішень, винесених по суті розгляду кримінальних справ.
Громадяни втратили право доступу до Верховного Суду України, через що всупереч Конституції України значно звужено їхнє право на захист.
Сьогодні уже є політичні в’язні. Тобто, є особи, які явно незаконно перебувають за ґратами. Це і Юлія Тимошенко, і Юрій Луценко, й інші особи, а також включаючи тих осіб, які переслідуються і котрі були змушені виїхати за кордон, як, наприклад, Богдан Данилишин. Цих осіб переслідують із політичних міркувань. Прикладом може стати судовий процес над екс-прем’єром України.
Слід наголосити на тому, що обвинувачення Юлії Тимошенко було сформовано абсолютно безпідставно. Більше того, я б сказав, що таке обвинувачення не може бути пред’явлене ані Юлії Тимошенко, ані будь-якому іншому колишньому прем’єру. Тобто, в даному випадку йдеться не про особистість, а йдеться в принципі про те, що за такі політичні дії і рішення не може наступати кримінальна відповідальність. Більше того, якщо взяти до уваги обставини, в яких діяла Юлія Тимошенко в січні 2009 року, а фактично вона врятувала країну, вона відновила поставки газу до Європи, тобто вона знайшла в собі сили, знайшла аргументи, знайшла вміння переконати російську сторону вийти на певний рівень домовленостей. Вона організувала свою команду на цю роботу і вийшла на ці домовленості, які відкрили можливість врегулювання газової кризи. За це все Європа Юлії Тимошенко вдячна, за це й український народ був вдячний, віддавши їй на президентських виборах внаслідок прем’єрської роботи понад 11 мільйонів голосів довіри. І за це її тепер намагаються притягти до кримінальної відповідальності.
Поряд із цим, ми не спостерігаємо зростання в економіці, збільшення і іноземних інвестицій до України, не бачимо інтересу з боку розвинених країн, які мають, технології, новації, і лише зі співпрацею з якими можна жити і розвиватися в 21 столітті.
Не спостерігається презумпції того, що, починаючи з 2010 року, влада мала хоч в якихось намірах використати ці великі повноваження на користь українського суспільства.
Але спостерігаємо, як статки тих осіб, котрі при владі, збільшуються в арифметичній прогресії щодня, а доходи більшості людей катастрофічно зменшуються. Демократичні інституції руйнуються, а концентрація влади, концентрація економічних можливостей у вузького кола тих, хто при владі, збільшується.
Курс на цілеспрямовану руйнацію
Все це свідчить, що в даному випадку не йдеться про якісь помилки, а йдеться про цілеспрямовану роботу на руйнацію демократичних основ в Україні, руйнацію ринкової економіки. Фактично відбувається руйнація тієї величезної праці мільйонів людей, яка була докладена до кожної сфери життя в Україні за ці останні 20 років, тому що вибудовувати основи незалежності, вибудовувати основи ринкової економіки, вибудовувати нову модель судової і юридичної системи – це завжди складна робота, яку виконує суспільство. Так от суспільство виконало значною мірою і великий обсяг цієї роботи, а нинішня влада 20-річні результати цієї роботи руйнує.
На мою думку, влада діє за простою схемою. Схемою крайньої неповаги до громадян, до суспільства. І в основі цієї схеми лежить чітка позиція чи думка про те, що громадян можна купувати на виборах. Тобто, влада всіма засобами створює умови для того, щоб збагатитись, в тому числі готуючись на виборах проплачувати ці вибори, проплачувати виборчі комісії, проплачувати суди, проплачувати виборців різноманітними подачками. І влада розраховує в такий спосіб організувати своє життя і організувати життя суспільства. Я думаю, що ця стратегія не спрацює. Ми будемо сподіватися (і є причини для такого сподівання), що ці наміри влади не будуть реалізовані.
Якщо підсумувати те, що відбулося, – це цілеспрямована руйнація демократичних основ суспільства. Враховуючи, що сьогодні за вікном 21 століття – це шлях в нікуди. Іти далі цим шляхом українське суспільство не погодиться, і це розуміють абсолютно всі. На жаль, не розуміє влада, на жаль, влада поводить себе неадекватно. А, відповідно, залишається лише одне побажання: аби українське суспільство якнайшвидше повернуло владу до реальності, маю на увазі активну частину суспільства, якій не байдужі всі ті процеси, які відбуваються.
Микола Сірий – адвокат, вчений, юрист
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
