Ювілейний двадцятий фестиваль української культури у Польщі присвячений 20-річчю незалежності України. У його програмі виставки фотографій, картин та ікон, покази українських фільмів, спектакль Івано-Франківського драмтеатру за повістю Марії Матіос «Солодка Даруся», а також численні концерти.
Як кажуть його організатори, особливість цьогорічного фестивалю у тому, що він перестав бути внутрішнім святом української громади. Про гала-концерти у Кошаліні повідомлять білборди, рекламою фестивалю ряхтить місцева преса. Така увага до найбільшого культурного свята української меншини в Польщі – результат копіткої праці його організаторів – Об’єднання українців Польщі.
Долають сотні кілометрів, щоб побути разом
Голова Об’єднання Петро Тима наголошує на феномені фестивалю. Мовляв, уже 40 років такий великий захід вдається організовувати й проводити силами не надто численної у Польщі української громади.
«Фестиваль мобілізує українську громаду в Польщі, він підносить цю громаду з такого «регіонального маразму» як зведення української культури до рівня фольклору. Фестиваль формує інші стандарти, тому що в час фестивалю не лише глядачі, але й організатори мають контакт із живою, реальною Україною, з виконавцями з України, режисерами з України, з українськими медіа», – наголошує Петро Тима.
За його словами, Фестиваль української культури у Польщі важко порівняти з будь-яким іншим діаспорним культурним заходом чи то в Канаді, чи, наприклад, у Словаччині. Його організовує громада, яка зазнала депортації зі своїх рідних земель внаслідок операції «Вісла». Це свято, каже Тима, стало своєрідним запереченням депортації та національної асиміляції.
Національна свідомість багатьох українців Польщі, зазначає голова Об’єднання, народилася або зміцніла саме під час участі у фестивалі української культури.Розсіяні по цілій Польщі українці під час масових фестивальних заходів відчувають себе однією спільнотою. Не дивно, що українці Польщі охоче приїжджають на традиційний фестиваль, долаючи відстані у кілька сотень кілометрів.
18-літня Аня Мандрик разом зі своїми друзями-ровесниками з танцювального ансамблю «Вітрогон» приїхала до Кошаліна з Перемишля. Молода українка каже, що змалечку бере участь у фестивалях, які відбуваються щодва-три роки.
«Ми всі чекаємо на цей фестиваль, – зауважує вона, – бо це нагода побачитися з іншими українцями, перебувати в українській культурі, краще її відчувати, познайомитися з іншою молоддю, школами». За словами юної українки з Перемишля, варто було приїхати до Кошаліна, щоб разом із людьми, які прибули з усієї Польщі, поринути у виняткову фестивальну атмосферу.
Як кажуть його організатори, особливість цьогорічного фестивалю у тому, що він перестав бути внутрішнім святом української громади. Про гала-концерти у Кошаліні повідомлять білборди, рекламою фестивалю ряхтить місцева преса. Така увага до найбільшого культурного свята української меншини в Польщі – результат копіткої праці його організаторів – Об’єднання українців Польщі.
Долають сотні кілометрів, щоб побути разом
Голова Об’єднання Петро Тима наголошує на феномені фестивалю. Мовляв, уже 40 років такий великий захід вдається організовувати й проводити силами не надто численної у Польщі української громади.
«Фестиваль мобілізує українську громаду в Польщі, він підносить цю громаду з такого «регіонального маразму» як зведення української культури до рівня фольклору. Фестиваль формує інші стандарти, тому що в час фестивалю не лише глядачі, але й організатори мають контакт із живою, реальною Україною, з виконавцями з України, режисерами з України, з українськими медіа», – наголошує Петро Тима.
За його словами, Фестиваль української культури у Польщі важко порівняти з будь-яким іншим діаспорним культурним заходом чи то в Канаді, чи, наприклад, у Словаччині. Його організовує громада, яка зазнала депортації зі своїх рідних земель внаслідок операції «Вісла». Це свято, каже Тима, стало своєрідним запереченням депортації та національної асиміляції.
Національна свідомість багатьох українців Польщі, зазначає голова Об’єднання, народилася або зміцніла саме під час участі у фестивалі української культури.Розсіяні по цілій Польщі українці під час масових фестивальних заходів відчувають себе однією спільнотою. Не дивно, що українці Польщі охоче приїжджають на традиційний фестиваль, долаючи відстані у кілька сотень кілометрів.
18-літня Аня Мандрик разом зі своїми друзями-ровесниками з танцювального ансамблю «Вітрогон» приїхала до Кошаліна з Перемишля. Молода українка каже, що змалечку бере участь у фестивалях, які відбуваються щодва-три роки.
«Ми всі чекаємо на цей фестиваль, – зауважує вона, – бо це нагода побачитися з іншими українцями, перебувати в українській культурі, краще її відчувати, познайомитися з іншою молоддю, школами». За словами юної українки з Перемишля, варто було приїхати до Кошаліна, щоб разом із людьми, які прибули з усієї Польщі, поринути у виняткову фестивальну атмосферу.
