За даними дослідження, проведеного для ЄБРР і Світового банку у 29-ти країнах Східної та Західної Європи і Середньої Азії, східноєвропейці 2010 року дуже потерпали від економічної кризи, але мали найбільше надій на покращення життя у майбутньому.
Головний економіст ЄБРР Ерік Берґлоф пояснює оптимізм так: «Я думаю, що причина цього у тому, що люди пережили набагато гірше в часи найпершої рецесії перехідного періоду, російську кризу тощо. Витримка людей в нашому регіоні дивовижна».
Доповідь виявила, що саме українці – серед найбільш незадоволених життям. Лише близько 30%опитаних в Україні людей – задоволені.
Українців дуже турбує корупція і найбільше – у сфері медичного обслуговування. Українці на загал мало довіряють державним установам і структурам.
У порівнянні зі шведами й німцями, які виявилися найбільш задоволеними і при цьому підтримують демократію та вільно-ринкові принципи економіки, лише чверть опитаних українців сказали, що підтримують поєднання демократії та вільного ринку, а 15% заявили, що підтримали б за певних умов навіть планову економіку та авторитаризм.
На думку значної кількості українців можна погодитися з обмеженням політичних свобод в обмін на економічне зростання.
Ці настрої майже протилежні шведам і німцям, але, як не дивно, дещо збігаються з думками латишів, які турбують аналітика з Риги Альфа Анґаса.
«У країнах з перехідними економіками показник підтримки демократії – 34%, а в країнах Західної Європи – трохи більше, ніж 40%. Тому я вважаю, що 14% підтримки в Латвії просто шокують, – зазначає Анґас. – І, відверто кажучи, я був би дуже і дуже стурбований, якби не дві обставини. Перша – ми в Європейському Союзі. Якби ми були за межами ЄС, я вважаю, що це було б катастрофічно. Інша обставина, яка мене трохи заспокоює, це те, що політикум Латвії роздрібнений. І за етнічними ознаками, і за бізнесовими інтересами. Тому, на мою думку, ще немає критичної маси, яка б сприяла встановленню авторитарного режиму».
Отже в Україні прихильники демократії та вільної ринкової економіки мають бути ще більше стурбовані негативними настроями у суспільстві, бо Україна не має підтримки у вигляді членства в Євросоюзі, хоча її політикум, можливо, не менш роздрібнений, ніж у Латвії. Принаймні так було донедавна.
Парадокс таджиків і узбеків
Найбільш задоволеними рівнем життя після Швеції та Німеччини виявилися мешканці Таджикистану, який досі потерпає від наслідків багаторічної громадянської війни. Найоптимістичніші надії на майбутнє висловили опитані в Узбекистані – в країні з одним з найжорстокіших режимів у середній Азії.
Як пояснити такі результати дослідження? Можливо запитаннями: Наскільки вільно можуть висловлювати негативні думки мешканці Узбекистану, де владу звинувачують в тортурах опонентів? Коли вже гірше бути не може, то залишається лише надія на покращення у майбутньому?
Головний економіст ЄБРР Ерік Берґлоф пояснює оптимізм так: «Я думаю, що причина цього у тому, що люди пережили набагато гірше в часи найпершої рецесії перехідного періоду, російську кризу тощо. Витримка людей в нашому регіоні дивовижна».
Доповідь виявила, що саме українці – серед найбільш незадоволених життям. Лише близько 30%опитаних в Україні людей – задоволені.
Українців дуже турбує корупція і найбільше – у сфері медичного обслуговування. Українці на загал мало довіряють державним установам і структурам.
У порівнянні зі шведами й німцями, які виявилися найбільш задоволеними і при цьому підтримують демократію та вільно-ринкові принципи економіки, лише чверть опитаних українців сказали, що підтримують поєднання демократії та вільного ринку, а 15% заявили, що підтримали б за певних умов навіть планову економіку та авторитаризм.
На думку значної кількості українців можна погодитися з обмеженням політичних свобод в обмін на економічне зростання.
Ці настрої майже протилежні шведам і німцям, але, як не дивно, дещо збігаються з думками латишів, які турбують аналітика з Риги Альфа Анґаса.
«У країнах з перехідними економіками показник підтримки демократії – 34%, а в країнах Західної Європи – трохи більше, ніж 40%. Тому я вважаю, що 14% підтримки в Латвії просто шокують, – зазначає Анґас. – І, відверто кажучи, я був би дуже і дуже стурбований, якби не дві обставини. Перша – ми в Європейському Союзі. Якби ми були за межами ЄС, я вважаю, що це було б катастрофічно. Інша обставина, яка мене трохи заспокоює, це те, що політикум Латвії роздрібнений. І за етнічними ознаками, і за бізнесовими інтересами. Тому, на мою думку, ще немає критичної маси, яка б сприяла встановленню авторитарного режиму».
Отже в Україні прихильники демократії та вільної ринкової економіки мають бути ще більше стурбовані негативними настроями у суспільстві, бо Україна не має підтримки у вигляді членства в Євросоюзі, хоча її політикум, можливо, не менш роздрібнений, ніж у Латвії. Принаймні так було донедавна.
Парадокс таджиків і узбеків
Найбільш задоволеними рівнем життя після Швеції та Німеччини виявилися мешканці Таджикистану, який досі потерпає від наслідків багаторічної громадянської війни. Найоптимістичніші надії на майбутнє висловили опитані в Узбекистані – в країні з одним з найжорстокіших режимів у середній Азії.
Як пояснити такі результати дослідження? Можливо запитаннями: Наскільки вільно можуть висловлювати негативні думки мешканці Узбекистану, де владу звинувачують в тортурах опонентів? Коли вже гірше бути не може, то залишається лише надія на покращення у майбутньому?
