– Младич – один із головних воєнних злочинців, який уникав до цього часу покарання. Тепер, із його затриманням, наближається фінал діяльності трибуналу. Власне, зараз трибунал працює головним чином як апеляційна інстанція.
Младич відповідатиме перед судом за ті злочини, що вчинили під його орудою збройні сербські формування. Головне, що йому інкримінується, – це масове вбивство цивільного населення у Сребрениці. Там було знищено близько 8 тисяч мусульман-боснійців.
– Як відбуваються засідання трибуналу? Це відкритий чи закритий процес?
– Суддів трибуналу обирає Генеральна асамблея ООН за представленням країн-членів Генасамблеї. Прокурор, який є також у складі суду, складає обвинувальний акт. Процес змагальний: обвинувачення обґрунтовує прокурор, адвокати і підсудний спростовують ці обвинувачення, а суд на основі аналізу врешті-решт виносить вирок.
Вироки трибуналу дуже обґрунтовані, немає тиску на обвинувачуваних, які мають достатньо часу підготуватися до процесу. Вони утримуються в нормальних умовах, задовольняються всі їхні розумні вимоги щодо перебування в ув’язнені та захисту.
Процеси відкриті, обмежень щодо доступу немає. Щоправда, єдина незручність виникає через невелике приміщення.
– Чи всі обвинувачувані визнають легітимність Гаазького трибуналу?
– Ну, колишній президент Сербії Слободан Мілошевич не визнавав юрисдикції суду. До речі, він захищав сам себе, незважаючи на невизнання юрисдикції суду. Але визнання чи невизнання юрисдикції суду підсудними не має юридичного значення. Суд утворили легітимно.
– З огляду на те, в чому обвинувачують генерала Младича, яке покарання йому загрожує?
– Відповідно до статуту трибуналу, найвища міра покарання – це довічне ув’язнення. І Младичу, якщо суд знайде обставини, які обтяжують його провину, загрожує довічне ув’язнення. Якщо суд знайде обставини, які пом’якшують його вину, буде призначене м’якше покарання.
– А які ще терміни покарання присуджують? І де відбувають покарання засуджені?
– Найрізноманітніші терміни: і 20, і 30 років, і 5 років і один рік. Діапазон – від виправдання до довічного ув’язнення. Все залежить від обставин справи.
Щодо відбування терміну покарання, то Трибунал з цього приводу укладає спеціальні угоди з цілою низкою країн. Переважно це скандинавські країни.
– Гаазькому трибуналу часто закидали, що він надто прискіпливий саме до сербів.
– Претензії, що трибунал упереджений щодо когось, безпідставні. Покарані також є і серед сербів, і серед хорватів, і серед боснійців. Так само і спроби не видавати обвинувачуваних у воєнних злочинах були не лише з боку Сербії, але й з боку Боснії та Герцеговини і Хорватії.
Інша справа, що сербів було більше серед покараних. Але сербів і за чисельністю більше. До того ж, уряд Мілошевича був організатором цих злочинів. Серби стали жертвами цієї політики – побудови Великої Сербії. Негативну роль тут відіграла і Росія, яка спочатку підштовхувала сербів на агресивні дії, а потім відмовилася їх підтримувати й «умила руки».
Младич відповідатиме перед судом за ті злочини, що вчинили під його орудою збройні сербські формування. Головне, що йому інкримінується, – це масове вбивство цивільного населення у Сребрениці. Там було знищено близько 8 тисяч мусульман-боснійців.
– Як відбуваються засідання трибуналу? Це відкритий чи закритий процес?
– Суддів трибуналу обирає Генеральна асамблея ООН за представленням країн-членів Генасамблеї. Прокурор, який є також у складі суду, складає обвинувальний акт. Процес змагальний: обвинувачення обґрунтовує прокурор, адвокати і підсудний спростовують ці обвинувачення, а суд на основі аналізу врешті-решт виносить вирок.
Вироки трибуналу дуже обґрунтовані, немає тиску на обвинувачуваних, які мають достатньо часу підготуватися до процесу. Вони утримуються в нормальних умовах, задовольняються всі їхні розумні вимоги щодо перебування в ув’язнені та захисту.
Процеси відкриті, обмежень щодо доступу немає. Щоправда, єдина незручність виникає через невелике приміщення.
– Чи всі обвинувачувані визнають легітимність Гаазького трибуналу?
– Ну, колишній президент Сербії Слободан Мілошевич не визнавав юрисдикції суду. До речі, він захищав сам себе, незважаючи на невизнання юрисдикції суду. Але визнання чи невизнання юрисдикції суду підсудними не має юридичного значення. Суд утворили легітимно.
– З огляду на те, в чому обвинувачують генерала Младича, яке покарання йому загрожує?
– Відповідно до статуту трибуналу, найвища міра покарання – це довічне ув’язнення. І Младичу, якщо суд знайде обставини, які обтяжують його провину, загрожує довічне ув’язнення. Якщо суд знайде обставини, які пом’якшують його вину, буде призначене м’якше покарання.
– А які ще терміни покарання присуджують? І де відбувають покарання засуджені?
– Найрізноманітніші терміни: і 20, і 30 років, і 5 років і один рік. Діапазон – від виправдання до довічного ув’язнення. Все залежить від обставин справи.
Щодо відбування терміну покарання, то Трибунал з цього приводу укладає спеціальні угоди з цілою низкою країн. Переважно це скандинавські країни.
– Гаазькому трибуналу часто закидали, що він надто прискіпливий саме до сербів.
– Претензії, що трибунал упереджений щодо когось, безпідставні. Покарані також є і серед сербів, і серед хорватів, і серед боснійців. Так само і спроби не видавати обвинувачуваних у воєнних злочинах були не лише з боку Сербії, але й з боку Боснії та Герцеговини і Хорватії.
Інша справа, що сербів було більше серед покараних. Але сербів і за чисельністю більше. До того ж, уряд Мілошевича був організатором цих злочинів. Серби стали жертвами цієї політики – побудови Великої Сербії. Негативну роль тут відіграла і Росія, яка спочатку підштовхувала сербів на агресивні дії, а потім відмовилася їх підтримувати й «умила руки».
