– Пані Бауман, незабаром виповниться 25 років від дня Чорнобильської катастрофи. Чим ця тема може бути актуальною для німців і глядачів загалом?
– Я думаю, що фільм про Чорнобиль викличе великий інтерес у Німеччині і не тільки в Німеччині. Люди добре пам’ятають той шок, який вони пережили. Вони пам’ятають, як вони боялися їсти овочі і фрукти, як стежили за наслідками. Німці дуже добре пам’ятають українських дітей, яких привозили на лікування до Німеччини. До того ж, це фільм не стільки про Чорнобильську аварію, як дослідження стану людини, враженої катастрофою. Ця тема, на жаль, є зараз гостро актуальною.
– Ви бували у Чорнобилі? Де проходили зйомки?
– Так, я була в Чорнобилі разом зі своїми колегами. Ми двічі туди їздили, все оглянули. Вивчили історію цієї катастрофи, переглянули кадри документальних зйомок, декілька разів ходили в музей «Чорнобиль» у Києві. Ми хотіли зрозуміти, що там насправді відбувалося і як це все виглядало. Ми ще раз переконалися, що це була одна з найбільших й жахливих катастроф 20 століття, наслідки якої ми досі не можемо повністю усвідомити й зрозуміти. І це ще одна складова актуальності фільму «В суботу», оскільки ми маємо таки зробити висновки для безпечного майбутнього.
Kадр з фільму «В суботу», які Радіо Свобода надала компанія Sota Sinema Group– Наскільки цікавим і продуктивним виявився досвід роботи над таким інтернаціональним проектом?
– Я можу сказати, що цей досвід виявився дуже цікавим для «Баварія Фільм» і для мене особисто. Ми дуже добре попрацювали з Олегом Коханом і його компанією SOTA Cinema Group. Можу припустити, що тепер «Баварія Фільм» розширить свої контакти з українськими кінокомпаніями й шукатиме інші можливості співпраці з ними. Я вважаю, що ми всі разом зняли фільм, який цілком відповідає європейським стандартам. Олександр Міндадзе є відомим зрілим режисером і тому логічно, що він зробив фільм у своєму стилі – психологічно-інтелектуальному. Усі зйомки проходили в Україні – в Енергодарі та Світлодарську. Нашим оператором-постановником був румун молдовського походження Олег Муту, той самий, який знімав «Щастя моє» Олександра Лозниці. Акторський колектив був російсько-українським. Ми усі дуже сподіваємося, що фільм оцінять на Берлінале. Однак, навіть лише те, що він увійшов до конкурсної програми кінофестивалю і буде показаний 14 лютого, вже є успіхом. Це підвищить інтерес до нашої роботи і розширить можливості прокату стрічки у світі.
– Я думаю, що фільм про Чорнобиль викличе великий інтерес у Німеччині і не тільки в Німеччині. Люди добре пам’ятають той шок, який вони пережили. Вони пам’ятають, як вони боялися їсти овочі і фрукти, як стежили за наслідками. Німці дуже добре пам’ятають українських дітей, яких привозили на лікування до Німеччини. До того ж, це фільм не стільки про Чорнобильську аварію, як дослідження стану людини, враженої катастрофою. Ця тема, на жаль, є зараз гостро актуальною.
– Ви бували у Чорнобилі? Де проходили зйомки?
– Так, я була в Чорнобилі разом зі своїми колегами. Ми двічі туди їздили, все оглянули. Вивчили історію цієї катастрофи, переглянули кадри документальних зйомок, декілька разів ходили в музей «Чорнобиль» у Києві. Ми хотіли зрозуміти, що там насправді відбувалося і як це все виглядало. Ми ще раз переконалися, що це була одна з найбільших й жахливих катастроф 20 століття, наслідки якої ми досі не можемо повністю усвідомити й зрозуміти. І це ще одна складова актуальності фільму «В суботу», оскільки ми маємо таки зробити висновки для безпечного майбутнього.
– Я можу сказати, що цей досвід виявився дуже цікавим для «Баварія Фільм» і для мене особисто. Ми дуже добре попрацювали з Олегом Коханом і його компанією SOTA Cinema Group. Можу припустити, що тепер «Баварія Фільм» розширить свої контакти з українськими кінокомпаніями й шукатиме інші можливості співпраці з ними. Я вважаю, що ми всі разом зняли фільм, який цілком відповідає європейським стандартам. Олександр Міндадзе є відомим зрілим режисером і тому логічно, що він зробив фільм у своєму стилі – психологічно-інтелектуальному. Усі зйомки проходили в Україні – в Енергодарі та Світлодарську. Нашим оператором-постановником був румун молдовського походження Олег Муту, той самий, який знімав «Щастя моє» Олександра Лозниці. Акторський колектив був російсько-українським. Ми усі дуже сподіваємося, що фільм оцінять на Берлінале. Однак, навіть лише те, що він увійшов до конкурсної програми кінофестивалю і буде показаний 14 лютого, вже є успіхом. Це підвищить інтерес до нашої роботи і розширить можливості прокату стрічки у світі.
