Нинішню зустріч керівників США й Китаю називають надзвичайно важливою. Економіка Китаю минулого року обігнала японську і стала другою в світі після американської, США ж досі борються з наслідками трирічного економічного занепаду і сприйняттям їхньої ролі у світових справах як послабленої. До того ж відносини між двома країнами в останні півтора року зазнали значних втрат.
Цю важливість усвідомлюють обидві сторони. Китайський керівник в опублікованих днями в американській пресі коментарях заявив про «зростання стратегічного значення і глобального впливу відносин Китаю і США».
Державний секретар США Гілларі Клінтон теж говорила днями, що Америка і Китай «підійшли до критичної точки, часу, коли наш вибір, у великих чи малих питаннях, вплине на траєкторію цих відносин».
Суперечки про економіку, політику, права людини
Серед багатьох тем до обговорення двох президентів найпершою, мабуть, будуть фінанси. У час, коли економіка Китаю все зростає, незважаючи на світову кризу, а США все ніяк не подолають її наслідки, і торговельний дефіцит США з Китаєм перевищив 250 мільярдів доларів, у Вашингтоні звинувачують Пекін у штучно заниженому курсі китайської валюти, що стимулює експорт із Китаю.
У Пекіні ж кажуть, що вже з півроку як дозволили юаневі зростати, але це зростання становить лише 3 відсотки. Натомість китайці звинувачують США в спробах підтримати свою економіку, стимулюючи споживання, а не зростання продуктивності.
Крім економіки, не бракує й політичних питань. Це, зокрема, занепокоєння у США і в їхніх азійських союзників дедалі активнішими діями Китаю на просування його інтересів у регіоні чи різким зростанням китайських військових витрат, які нині вже другі в світі після США, і активною розробкою в Китаї новітніх озброєнь.
Пекін на це каже, що лише хоче вирівняти ситуацію й перейти до «мультиполярного світу», в якому США й союзники вже не заправляли б усім. Китай хоче, щоб США ставилися до нього як до рівного і поважали думку Пекіна, заявив у вівторок речник Міністерства закордонних справ Китаю Хун Лей.
«Ми сподіваємося, що цей візит заохотить обидві сторони бачити одне одного об’єктивно і раціонально, поважати вибір одне одного на шляху їхнього розвитку і дотримуватися взаємно вигідного розвитку і співпраці. Ми також сподіваємося, що обидві сторони поважатимуть суверенітет, територіальну цілісність та інтереси розвитку одне одного і належно ставитимуться до головних занепокоєнь партнера», – заявив китайський представник.
Іще одне важливе питання – права людини в Китаї. Влада країни з люттю сприйняла минулорічну Нобелівську премію миру китайському дисидентові Лю Сяобо, який сидить у в’язниці. Коли в минулому Китай напередодні високопрофільних зустрічей у США звільняв когось із дисидентів, то цього разу такого кроку не відбулося.
Моменти для згоди є, але прорив мало ймовірний
Натомість дві речі, в яких Вашингтон і Пекін можуть досягти порозуміння, – це всесвітні кліматичні зміни та Північна Корея.
Останнім часом США і Китай пішли на залагодження розбіжностей щодо промислових викидів в атмосферу. Експерти вважають, що Пекін також чинить певний тиск на Пхеньян, щоб змусити північнокорейську владу повернутися до переговорів про її ядерну програму.
Деякі експерти попереджають, що нинішній саміт може не дати якихсь значних проривів. Хоча б тому, що обидва керівники перебувають у своїх країнах у непростому становищі – на Китай, зокрема, наступного року чекають вибори керівництва країни, – вони навряд чи підуть на значні поступки.
Цю важливість усвідомлюють обидві сторони. Китайський керівник в опублікованих днями в американській пресі коментарях заявив про «зростання стратегічного значення і глобального впливу відносин Китаю і США».
Державний секретар США Гілларі Клінтон теж говорила днями, що Америка і Китай «підійшли до критичної точки, часу, коли наш вибір, у великих чи малих питаннях, вплине на траєкторію цих відносин».
Суперечки про економіку, політику, права людини
Серед багатьох тем до обговорення двох президентів найпершою, мабуть, будуть фінанси. У час, коли економіка Китаю все зростає, незважаючи на світову кризу, а США все ніяк не подолають її наслідки, і торговельний дефіцит США з Китаєм перевищив 250 мільярдів доларів, у Вашингтоні звинувачують Пекін у штучно заниженому курсі китайської валюти, що стимулює експорт із Китаю.
У Пекіні ж кажуть, що вже з півроку як дозволили юаневі зростати, але це зростання становить лише 3 відсотки. Натомість китайці звинувачують США в спробах підтримати свою економіку, стимулюючи споживання, а не зростання продуктивності.
Крім економіки, не бракує й політичних питань. Це, зокрема, занепокоєння у США і в їхніх азійських союзників дедалі активнішими діями Китаю на просування його інтересів у регіоні чи різким зростанням китайських військових витрат, які нині вже другі в світі після США, і активною розробкою в Китаї новітніх озброєнь.
Пекін на це каже, що лише хоче вирівняти ситуацію й перейти до «мультиполярного світу», в якому США й союзники вже не заправляли б усім. Китай хоче, щоб США ставилися до нього як до рівного і поважали думку Пекіна, заявив у вівторок речник Міністерства закордонних справ Китаю Хун Лей.
«Ми сподіваємося, що цей візит заохотить обидві сторони бачити одне одного об’єктивно і раціонально, поважати вибір одне одного на шляху їхнього розвитку і дотримуватися взаємно вигідного розвитку і співпраці. Ми також сподіваємося, що обидві сторони поважатимуть суверенітет, територіальну цілісність та інтереси розвитку одне одного і належно ставитимуться до головних занепокоєнь партнера», – заявив китайський представник.
Іще одне важливе питання – права людини в Китаї. Влада країни з люттю сприйняла минулорічну Нобелівську премію миру китайському дисидентові Лю Сяобо, який сидить у в’язниці. Коли в минулому Китай напередодні високопрофільних зустрічей у США звільняв когось із дисидентів, то цього разу такого кроку не відбулося.
Моменти для згоди є, але прорив мало ймовірний
Натомість дві речі, в яких Вашингтон і Пекін можуть досягти порозуміння, – це всесвітні кліматичні зміни та Північна Корея.
Останнім часом США і Китай пішли на залагодження розбіжностей щодо промислових викидів в атмосферу. Експерти вважають, що Пекін також чинить певний тиск на Пхеньян, щоб змусити північнокорейську владу повернутися до переговорів про її ядерну програму.
Деякі експерти попереджають, що нинішній саміт може не дати якихсь значних проривів. Хоча б тому, що обидва керівники перебувають у своїх країнах у непростому становищі – на Китай, зокрема, наступного року чекають вибори керівництва країни, – вони навряд чи підуть на значні поступки.
