Грузинська влада, попри звернення родичів сімох моряків із Поті, досі відмовчується. Про це каже дружина капітана судна Манана Амбалія, де разом із батьком є також її син.
Ця жінка також заявила, що покладає вину за бідування моряків на грузинську владу, бо нема на кого більше її покладати. Манана Амбалія також розповідає, що під час шторму поблизу берегів Греції п’ята частина вантажу замокла, і це стало причиною відмови приймати його з боку власника в Лівії та конфлікту з власником судна з Італії.
Ніхто з грузинської влади з моряками не зв’язувався, окрім грузинського консульства в Італії, яке лише раз навело контакт із ними. Власники судна також не контактують із командою «Васіліос Н».
«Ми обурені мовчанням грузинської влади»
Один із моряків судна, Георгій Курашвілі, розповідає Радіо Свобода, що він уже рік і три місяці не покидає борту цього судна і вже не знає, хто він – раб чи полонений.
«Ми вже дійшли тут, у лівійському порту Місураті, до такої межі, що благали власника прислати хоча б якусь їжу. Ми вже займаємося фактично вимолюванням хоч якоїсь милостині. Буває, що виручають українські чи російські моряки, котрі прибувають до Місураті на якийсь час. Вони дають нам також можливість зв’язатися з родинами чи власниками по скайпу. Ми вже не знаємо, на кого сподіватися, а компанія-власник мовчить», – розповідає Георгій Курашвілі.
Він обурений мовчанням грузинської влади і наголошує, що під час війни 2008 року він захищав Грузію зі зброєю в руках.
Семеро грузинських моряків та їхні родини продовжують звертатися з лівійського порту Місураті до міжнародних організацій та Тбілісі за допомогою.
Та поки що марно. На судні закінчилося паливо, немає електрики. Чи не єдиним повсякденним джерелом харчування моряків є лише саморобні риболовні снасті.
Ця жінка також заявила, що покладає вину за бідування моряків на грузинську владу, бо нема на кого більше її покладати. Манана Амбалія також розповідає, що під час шторму поблизу берегів Греції п’ята частина вантажу замокла, і це стало причиною відмови приймати його з боку власника в Лівії та конфлікту з власником судна з Італії.
Ніхто з грузинської влади з моряками не зв’язувався, окрім грузинського консульства в Італії, яке лише раз навело контакт із ними. Власники судна також не контактують із командою «Васіліос Н».
«Ми обурені мовчанням грузинської влади»
Один із моряків судна, Георгій Курашвілі, розповідає Радіо Свобода, що він уже рік і три місяці не покидає борту цього судна і вже не знає, хто він – раб чи полонений.
«Ми вже дійшли тут, у лівійському порту Місураті, до такої межі, що благали власника прислати хоча б якусь їжу. Ми вже займаємося фактично вимолюванням хоч якоїсь милостині. Буває, що виручають українські чи російські моряки, котрі прибувають до Місураті на якийсь час. Вони дають нам також можливість зв’язатися з родинами чи власниками по скайпу. Ми вже не знаємо, на кого сподіватися, а компанія-власник мовчить», – розповідає Георгій Курашвілі.
Він обурений мовчанням грузинської влади і наголошує, що під час війни 2008 року він захищав Грузію зі зброєю в руках.
Семеро грузинських моряків та їхні родини продовжують звертатися з лівійського порту Місураті до міжнародних організацій та Тбілісі за допомогою.
Та поки що марно. На судні закінчилося паливо, немає електрики. Чи не єдиним повсякденним джерелом харчування моряків є лише саморобні риболовні снасті.
