Країна, що була прикладом вільного та мирного співіснування трьох мовних спільнот (двох провідних – носіїв нідерландської, місцеві діалекти якої в Бельгії ще називають «фламандською мовою», і французької, – а також відносно невеликої німецькомовної громади), наразі опинилася у глухому політичному куті. Восьмимісячна відсутність постійного прем’єр-міністра та уряду тим часом починає серйозно псувати імідж Бельгії.
Внутрішні суперечки виникли через бажання фламандських ультраправих партій надати більше економічної та політичної автономії регіонам. Але з цим не згідні представники партій франкомовного півдня країни.
Втрата «мистецтва компромісів»
Бельгійський король Альберт ІІ щойно, звертаючись до співвітчизників у своєму традиційному передноворічному посланні, пожалкував за втраченим «мистецтвом компромісів».
«Успішне президентство у Євросоюзі проілюструвало талант Бельгії об’єднувати точки зору та знаходити компроміси, – зазначив король. – Наше розмаїття (культур та мов) нам у цьому допомагає. Проте виглядає так, що останніми роками це «мистецтво компромісів» ми дещо втратили, коли йдеться про внутрішні справи».
Бельгійський король закликав усіх відповідальних за ситуацію в країні якнайшвидше домовитися щодо поглиблених внутрішніх реформ.
Фламандський політолог Лівен Де Вінтер тим часом констатує, що восьмимісячна тривалість пошуків нового уряду – це своєрідний рекорд. «Хоча цей рекорд ще не світового рівня, бо відомо, що подібні переговори тривали на три місяці довше в Іраку», – додає він.
Ринки напружено спостерігають
Тим часом бельгійська криза починає хвилювати світових інвесторів. Виконувач обов’язків прем’єр-міністра Ів Летерм переконаний, що рішення слід знайти щонайпізніше до кінця січня.
«Світові фінансові ринки напружено спостерігають, бо від Бельгії чекають доказів послідовного поступу у бюджетній сфері та здатності ухвалювати рішення, – пояснює Летерм. – Тому, якщо не буде політичного розблокування до кінця січня, тимчасовий уряд буде змушений захистити інтереси бельгійців, тобто вживати додаткові заходи».
Донині «тимчасові», так би мовити, міністри не могли повноцінно займатися такими справами, як держбюджет, чи заходами для заощаджень. Але з огляду на те, що дефіцит бельгійського бюджету перевищує 3-відсоткову межу, встановлену європейськими правилами, Летермові слід уже сьогодні гадати, де скорочувати витрати.
«Але й заощадження на рівні держави слід здійснювати обережно, – каже Летерм. – Адже це може порушити довіру, з одного боку, споживачів, а з іншого – інвесторів».
Тривалі місяці переговорів, посередницьких місій, перемир’я і нових протистоянь уже призвели до зниження оцінок бельгійської економіки з боку світових рейтингових агентств.
Прості бельгійці втомлені та знервовані
Самі громадяни в останніх опитуваннях місцевої преси кажуть, що втомлені та знервовані від цього «довгого політичного спектаклю». Тим часом експерти зауважують, що для того, щоб покласти край нинішній кризі, є три варіанти.
Перший – згода обох сторін (тобто фламандців та валонців) із тим, що всі переговори приречені на провал, і з огляду на це слід поділити Бельгію. Але така ідея наштовхується на численні перешкоди з визнанням нових «держав» на міжнародному рівні.
Інша гіпотеза – нові вибори, хоча мало хто вірить, що новообрані політичні сили зможуть домовитися.
І останнє – довести нинішні переговори до переможного кінця, хоча віри у такий вихід Бельгії з кризи також залишається все менше.
Внутрішні суперечки виникли через бажання фламандських ультраправих партій надати більше економічної та політичної автономії регіонам. Але з цим не згідні представники партій франкомовного півдня країни.
Втрата «мистецтва компромісів»
Бельгійський король Альберт ІІ щойно, звертаючись до співвітчизників у своєму традиційному передноворічному посланні, пожалкував за втраченим «мистецтвом компромісів».
«Успішне президентство у Євросоюзі проілюструвало талант Бельгії об’єднувати точки зору та знаходити компроміси, – зазначив король. – Наше розмаїття (культур та мов) нам у цьому допомагає. Проте виглядає так, що останніми роками це «мистецтво компромісів» ми дещо втратили, коли йдеться про внутрішні справи».
Бельгійський король закликав усіх відповідальних за ситуацію в країні якнайшвидше домовитися щодо поглиблених внутрішніх реформ.
Фламандський політолог Лівен Де Вінтер тим часом констатує, що восьмимісячна тривалість пошуків нового уряду – це своєрідний рекорд. «Хоча цей рекорд ще не світового рівня, бо відомо, що подібні переговори тривали на три місяці довше в Іраку», – додає він.
Ринки напружено спостерігають
Тим часом бельгійська криза починає хвилювати світових інвесторів. Виконувач обов’язків прем’єр-міністра Ів Летерм переконаний, що рішення слід знайти щонайпізніше до кінця січня.
«Світові фінансові ринки напружено спостерігають, бо від Бельгії чекають доказів послідовного поступу у бюджетній сфері та здатності ухвалювати рішення, – пояснює Летерм. – Тому, якщо не буде політичного розблокування до кінця січня, тимчасовий уряд буде змушений захистити інтереси бельгійців, тобто вживати додаткові заходи».
Донині «тимчасові», так би мовити, міністри не могли повноцінно займатися такими справами, як держбюджет, чи заходами для заощаджень. Але з огляду на те, що дефіцит бельгійського бюджету перевищує 3-відсоткову межу, встановлену європейськими правилами, Летермові слід уже сьогодні гадати, де скорочувати витрати.
«Але й заощадження на рівні держави слід здійснювати обережно, – каже Летерм. – Адже це може порушити довіру, з одного боку, споживачів, а з іншого – інвесторів».
Тривалі місяці переговорів, посередницьких місій, перемир’я і нових протистоянь уже призвели до зниження оцінок бельгійської економіки з боку світових рейтингових агентств.
Прості бельгійці втомлені та знервовані
Самі громадяни в останніх опитуваннях місцевої преси кажуть, що втомлені та знервовані від цього «довгого політичного спектаклю». Тим часом експерти зауважують, що для того, щоб покласти край нинішній кризі, є три варіанти.
Перший – згода обох сторін (тобто фламандців та валонців) із тим, що всі переговори приречені на провал, і з огляду на це слід поділити Бельгію. Але така ідея наштовхується на численні перешкоди з визнанням нових «держав» на міжнародному рівні.
Інша гіпотеза – нові вибори, хоча мало хто вірить, що новообрані політичні сили зможуть домовитися.
І останнє – довести нинішні переговори до переможного кінця, хоча віри у такий вихід Бельгії з кризи також залишається все менше.
