– Як ви оцінюєте рішення українського Конституційного Cуду у справі політичної реформи 2004 року?
– Політреформа, так як вона була схвалена, була неконституційною. Я про це говорив із самого початку, бо була порушена процедура. Не тільки процедура, була порушена сама Конституція, і було рішення Конституційного Суду в жовтні 2005 року, ще перед закінченням каденції перших дев’яти суддів. Вони сказали – якщо є зміна політичної системи в державі, то треба, щоб це було затверджено на референдумі. Але цей референдум не відбувся.
– Чи ви бачите тепер більшу загрозу авторитаризму в Україні, так як про це твердить українська опозиція?
– Щодо авторитаризму, то я не знаю. Конституція 1996 року була визнана багатьма міжнародними організаціями. Вона має те, що дійсно потрібно демократичній державі: гарантії прав людини, розподіл на три гілки влади. Але сподівання було, що вони будуть рівноправні, але так не сталося. Проблема Конституції 1996 року в тому, що вона у багатьох випадках не виконувалася. Судові рішення не виконуються і певні гарантії не виконуються. Є гарантія в Конституції про суд присяжних. Ви мені скажіть, за 14 років існування Конституції, чи хоч раз був судовий процес в Україні, де був суд присяжних?
– Тепер це обіцяють запровадити.
– Знаєте, є така приказка – «обіцянка цяцянка, а дурневі радість». Можливо і цього це стосується. Обіцяти це одна річ. Це обов’язок Міністерства юстиції стежити за тим, щоб все, що Конституція гарантує, було здійснене.
– Чи потрібно проводити дострокові вибори в Україні у зв’язку з рішенням Конституційного Cуду?
– Я думаю, що це було би правильно, щоб були дострокові вибори, бо якщо Україна вертається до Конституції 1996 року, то там були терміни виборів і до цього треба повернутися. Щоб все мало голову, руки і ноги, то треба дострокові вибори і Президента, і Верховної ради. Це повинен був Конституційний Суд вирішити. Якщо він це не вирішив, знаєте, Конституційний Суд є найвищим органом і його рішення треба виконувати, але якщо вони не сказали як це виконувати, то тоді є плутанина.
– Політреформа, так як вона була схвалена, була неконституційною. Я про це говорив із самого початку, бо була порушена процедура. Не тільки процедура, була порушена сама Конституція, і було рішення Конституційного Суду в жовтні 2005 року, ще перед закінченням каденції перших дев’яти суддів. Вони сказали – якщо є зміна політичної системи в державі, то треба, щоб це було затверджено на референдумі. Але цей референдум не відбувся.
– Чи ви бачите тепер більшу загрозу авторитаризму в Україні, так як про це твердить українська опозиція?
– Щодо авторитаризму, то я не знаю. Конституція 1996 року була визнана багатьма міжнародними організаціями. Вона має те, що дійсно потрібно демократичній державі: гарантії прав людини, розподіл на три гілки влади. Але сподівання було, що вони будуть рівноправні, але так не сталося. Проблема Конституції 1996 року в тому, що вона у багатьох випадках не виконувалася. Судові рішення не виконуються і певні гарантії не виконуються. Є гарантія в Конституції про суд присяжних. Ви мені скажіть, за 14 років існування Конституції, чи хоч раз був судовий процес в Україні, де був суд присяжних?
– Тепер це обіцяють запровадити.
– Знаєте, є така приказка – «обіцянка цяцянка, а дурневі радість». Можливо і цього це стосується. Обіцяти це одна річ. Це обов’язок Міністерства юстиції стежити за тим, щоб все, що Конституція гарантує, було здійснене.
– Чи потрібно проводити дострокові вибори в Україні у зв’язку з рішенням Конституційного Cуду?
– Я думаю, що це було би правильно, щоб були дострокові вибори, бо якщо Україна вертається до Конституції 1996 року, то там були терміни виборів і до цього треба повернутися. Щоб все мало голову, руки і ноги, то треба дострокові вибори і Президента, і Верховної ради. Це повинен був Конституційний Суд вирішити. Якщо він це не вирішив, знаєте, Конституційний Суд є найвищим органом і його рішення треба виконувати, але якщо вони не сказали як це виконувати, то тоді є плутанина.
