Киянка Вікторія Корнієнко після одруження зіштовхнулась із типовою для української молодої родини проблемою, де жити і що з цим робити. «Ми з чоловіком жили разом із моїми батьками і з моєю молодшою сестрою у двокімнатній квартирі – це звичайно дуже тяжко, – розповідає Вікторія. – У нас свої звички, у старших людей – свої. Молодша сестра кочувала з кімнати в кімнату».
То ж Вікторія з чоловіком вирішили скористатися допомогою Державного фонду сприяння молодіжному будівництву. Та коли молода родина вникла в суть справи, зрозуміли, що отримати пільговий кредит на 30 років, із наданням часткової або повної компенсації відсоткової ставки, практично не можливо. Адже перевага надається багатодітним сім’ям, педагогам, медикам, вченим. А у родини Корнієнків дітей ще немає. Крім того, більшість знайомих Вікторії, які стали в чергу, щоб отримати молодіжний кредит, так і чекають уже декілька років, адже пільгові кредити надають дуже мляво.
Минулого року на кредитування молодіжного житла не виділили жодної гривні
У Державному фонді сприяння молодіжному будівництву розповідають, що вся біда у фінансуванні. Голова правління фонду Леонід Рисухін говорить, що найбільша кількість кредитів була надана у 2005 році. Відтак кожного року державне фінансування в цьому напрямку зменшувалось. «У минулому році взагалі було виділено нуль гривень на кредитування. Тобто, жодна молода родина не отримала допомоги за рахунок державного бюджету», – пояснює голова правління фонду.
Цього року, за його словами, кредитування відновили, і з державного фонду виділено 70 мільйонів гривень, за рахунок чого понад 200 сімей цього року зможуть отримати кредит. «Це, звичайно, дуже небагато, якщо брати в масштабах держави, – нарікає Рисухін. – Адже в кожному регіональному відділенні, а в нас відділення є в кожній області, зареєстровано 500-600 сімей, які потребують житла. Зрозуміло, що упродовж останніх років програма мало фінансувалась. Менше було тих, хто реєструвався, тому що не мали перспективи».
Володимир Рисухін сподівається, що краще працюватиме державна програма забезпечення громадян доступним житлом, яка має діяти до 2017 року. За цією програмою держава сплачує 30 відсотків вартості житла, а 70 – сплачує родина.
Тільки у Києві 16 тисяч молодих людей потребують кредиту на житло
Та багато молодих українців не вірять у державну підтримку. Киянка Вікторія Корнієнко говорить, що не збирається чекати десятки років, поки зможе отримати або кредит, або знижки на житло. Про безкоштовне навіть не мріє. Тож вирішили купувати квартиру за ринковими цінами. Продали ділянку в селі, позичили гроші в знайомих. «Вирішили, з миру по нитці, нашкребти хоч на однокімнатну квартиру. Нашкребли. Але не в Києві, а у Вишгороді. У не дуже хорошому будинку, за дуже великі гроші. Однокімнатна квартирка – 45 тисяч доларів. Але в нас немає іншого виходу. Ми мусимо так жити», – зауважує Вікторія Корнієнко.
Її зарплата – 1200 гривень на місяць. Щоб купити на такий дохід квартиру, їй знадобилося б 24 роки. За даними державного фонду сприянню молодіжному будівництву, таких, як Вікторія Корнієнко, тільки у Києві понад 16 тисяч осіб.
То ж Вікторія з чоловіком вирішили скористатися допомогою Державного фонду сприяння молодіжному будівництву. Та коли молода родина вникла в суть справи, зрозуміли, що отримати пільговий кредит на 30 років, із наданням часткової або повної компенсації відсоткової ставки, практично не можливо. Адже перевага надається багатодітним сім’ям, педагогам, медикам, вченим. А у родини Корнієнків дітей ще немає. Крім того, більшість знайомих Вікторії, які стали в чергу, щоб отримати молодіжний кредит, так і чекають уже декілька років, адже пільгові кредити надають дуже мляво.
Минулого року на кредитування молодіжного житла не виділили жодної гривні
У Державному фонді сприяння молодіжному будівництву розповідають, що вся біда у фінансуванні. Голова правління фонду Леонід Рисухін говорить, що найбільша кількість кредитів була надана у 2005 році. Відтак кожного року державне фінансування в цьому напрямку зменшувалось. «У минулому році взагалі було виділено нуль гривень на кредитування. Тобто, жодна молода родина не отримала допомоги за рахунок державного бюджету», – пояснює голова правління фонду.
Цього року, за його словами, кредитування відновили, і з державного фонду виділено 70 мільйонів гривень, за рахунок чого понад 200 сімей цього року зможуть отримати кредит. «Це, звичайно, дуже небагато, якщо брати в масштабах держави, – нарікає Рисухін. – Адже в кожному регіональному відділенні, а в нас відділення є в кожній області, зареєстровано 500-600 сімей, які потребують житла. Зрозуміло, що упродовж останніх років програма мало фінансувалась. Менше було тих, хто реєструвався, тому що не мали перспективи».
Володимир Рисухін сподівається, що краще працюватиме державна програма забезпечення громадян доступним житлом, яка має діяти до 2017 року. За цією програмою держава сплачує 30 відсотків вартості житла, а 70 – сплачує родина.
Тільки у Києві 16 тисяч молодих людей потребують кредиту на житло
Та багато молодих українців не вірять у державну підтримку. Киянка Вікторія Корнієнко говорить, що не збирається чекати десятки років, поки зможе отримати або кредит, або знижки на житло. Про безкоштовне навіть не мріє. Тож вирішили купувати квартиру за ринковими цінами. Продали ділянку в селі, позичили гроші в знайомих. «Вирішили, з миру по нитці, нашкребти хоч на однокімнатну квартиру. Нашкребли. Але не в Києві, а у Вишгороді. У не дуже хорошому будинку, за дуже великі гроші. Однокімнатна квартирка – 45 тисяч доларів. Але в нас немає іншого виходу. Ми мусимо так жити», – зауважує Вікторія Корнієнко.
Її зарплата – 1200 гривень на місяць. Щоб купити на такий дохід квартиру, їй знадобилося б 24 роки. За даними державного фонду сприянню молодіжному будівництву, таких, як Вікторія Корнієнко, тільки у Києві понад 16 тисяч осіб.