– Так склалося в українській історії і київський зокрема, що питання, як не допустити комунального колапсу в Києві, по-іншому може прочитатися так: як підготувати Київ до зустрічі «Євро-2012»?
Це завдання насправді лежить на Вас, пане Мазурчак, зокрема. Які основні комунальні проблеми Києва Ви вже побачили, приступивши до виконання своїх обов’язків?
– Треба розділити на два таких масиви проблем. Це в першу чергу те , що стосується безпосередньо підготовки до зими. І треба вирішувати поточні справи сьогодні. А інші – це ті перспективи, які йдуть не тільки до виборів, але в тому числі й до «Євро-2012», й взагалі до майбутнього Києва.
Якщо говорити про поточні справи, то створений штаб підготовки до зими, виділені кошти відповідно Київрадою, є вже кошти на придбання техніки для вивезення сміття, для чищення з врахуванням тих уроків, які дала нам попередня зима, вже запасаються і сіль, і відповідні матеріали.
Сьогодні виділені кошти на капітальний ремонт будівель, 100 мільйонів гривень, в першу чергу на ремонт покрівель, на заміну ліфтів, на фасади. Тобто, сьогодні ця робота в поточному порядку робиться.
Але якщо говорити в більш серйозному сенсі перспектив розвитку ЖКГ в місті Києві, то в першу чергу треба сказати, що мережі знаходяться в досить поганому стані. Сьогодні, наприклад, кожен день ми маємо тільки на мережах водопостачання десь від 10 до 20 проривів щоденно. Але інтенсивно працюють бригади, ліквідовують, роблять.
– Це насправді робота аварійного плану. А чи бачите Ви можливість вирішити якось кардинально цю тему? Є план? Є перспективи? Взагалі якось уявляєте Ви, як це можна було б зробити для такого величезного мегаполісу, щоби це питання було зняте на десятки років вперед?
–Так. Є напрацювання, і є навіть конкретні кроки. На сьогодні в «Київенерго» вже на складах лежить закуплених 40 км попередньо ізольованих труб, заміна яких зразу дає можливість на багато років закрити питання втрат.
– Скільки вони технічно мають працювати?
– Більше 50 років вони можуть спокійно працювати. При чому втрати тепла в таких трубах складають десь до 1%. Але не було коштів для того, щоби прокласти ці труби. Тобто, самі труби закупили. По дорученню Попова Олександра Павловича були виділені ці кошти, і вже будуть вони прокладені цього року.
– Будуть починати з центру, з якихось окремих районів?
– Будуть починати з тих проблемних ділянок, які в попередні роки показували, де було найбільше проривів, для того, щоби закривати в першу чергу там, де може бути найбільше втрат і найбільше проблем. Там, де проводиться зараз випробування по всьому місту по кожній ділянці, і там, де не витримали трубопроводи цього випробування, будуть мінятися повністю або частини цього трубопроводу .
– Якщо такий темп збережеться, то за скільки років можна було б поміняти, оновити всю систему труб, які лежать під містом?
– Не можу сказати про всю, але кардинальні зміни у кращу сторону можна реально зробити за 3 роки.
– Це вже звучить, як виклик.
Яка наступна у нас проблема?
– Якщо говорити про дві найбільших проблеми міста Києва, то це в першу чергу водопровідно-каналізаційне господарство.
Це в нас центральний колектор треба добудувати. І ми повинні в наступному році завершити будівництво. І в мене в цьому немає сумнівів, що зробимо. Зараз активізовані повністю роботи по центральному колектору.
І це наші Бортничі, станція аерації по очищенню стоків. Потрібно проводити її реконструкцію, потрібно вирішувати питання для того, щоби зняти цю проблему раз і назавжди.
– Хтось порівнює цю тему Бортничів з якимись колосальними проблемами, які нависають над найбільш проблемними регіонами взагалі всього світу.
Чи насправді це така глибока проблема? Чи бачите Ви якесь комплексне вирішення цієї теми?
–Так, я бачу і комплексне вирішення, і не така вона й велика проблема, якщо братися за її вирішення. Але не можна зразу з’їсти всього слона, треба спочатку порізати його на шматки. І тут треба вирішувати його по шматках.
Можу сказати, що є сьогодні запах, який дошкуляє, наприклад, Харківському масиву. Він із-за того створюється, що органіка не виділяється так званими механічним граблями, які повинні виділяти всю органіку, яка має більший розмір. Такі граблі повинні мати малесенький просвіт, який порядку 5 мм. Сьогодні ми маємо 17. Проходить ця органіка, вона потім починає гнити і дає цей запах.
Такі спеціальні шведські граблі були закуплені 3 роки назад. Вони лежать, не встановлюють, тому що не вирішувалося питання виділення коштів на їх встановлення. Зараз питання вирішено, вони вже в стадії монтажу, десь до жовтня місяця ми завершимо повністю реконструкцію грабельного відділення (Ботрницької станції аерації). Зразу зніметься запах на Харківський масив.
Друге питання. Закінчуємо до кінця року два аеротенки нових, які роблять біологічну очистку. Зразу покращиться вже переробка цього мулу.
Третє питання – це йде «обваловка» і відновлення тих дамб, які навколо мулових полів, що дасть можливість ще на кілька років закрити проблему, щоби оці мулові поля не могли проривати дамби і витікати на сусідні поля.
Тому вже сьогодні на кілька років ми проблему закриємо вже цього року.
Але на майбутнє в нас зараз робиться документація. Я думаю, що наступного року ми приступимо вже до будівництва заводу про зневодненню мулу. Працювала група разом з фахівцями з Кабінету Міністрів, і ми прийшли до думки про те, що взагалі не потрібно будувати саме мулоспалювальний завод, а потрібно вирішити питання зневоднення мулу.
Буквально за цими муловими полями знаходиться відпрацьований кар’єр, і ми могли би спокійно складувати туди зневоднений мул. Не треба його спалювати, тим самим не нагнітаючи атмосферу. Це фактично, як сухий торф, який можна буде потім використовувати. Є сьогодні установки, які дають можливість робити з нього цемент, є можливість сьогодні зробити з нього дизпаливо, є можливість використовувати його як добрива на поля.
– Наразі ми маємо запитання від слухача.
Слухачка: В нас є таке КП, як «Київський іподром». Що буде з ним до 2012 року? Він залишився в нас один на всю Україну. Там в Одесі щось жевріє, незрозуміло що.
Приїдуть гості і захочуть подивитися іподром. Там директора міняються щомісяця, поголів’я рисака вже зменшилося на 100 голів. Це якийсь нонсенс: наші коні бігають закордоном, а тут їм немає місця.
І ще. Я живу в Дніпровському районі на вулиці Червоноткацькій. У нас тут «піднебесні» будинки будуються. Як їх всіх підключать? Жодної електростанції не збудовано. Що буде з нашою електрикою? Як ми будемо її у побуті використовувати?
Жодного підприємства не збудували для того, щоби були робочі місця, одні будинки будують, будують, будують, які, до речі, ще не здані в експлуатацію, а вже тріщини дають.
– Я лише нагадаю, що Олександр Мазурчак на посаді заступника голови КМДА працює 20 днів.
– Але це не має значення, тому що людям треба говорити і треба говорити правду, і те, що воно є.
По другому питанню я не зможу Вам дати вичерпну відповідь, тому що це не входить в коло моїх обов’язків.
Але можу сказати, що як заступник міського голови я буду робити все, щоби все-таки зберегти цей іподром. Я дуже сам люблю коней, у свій час і їздив верхи на коні. І багато киян хочуть дивитися на їзду, багато хочуть займатися кінним спортом. Я думаю, що це було би правильно зберегти такий іподром, який сьогодні є.
На Червоноткацькій є проблеми. Я знаю, там і аварійний будинок, в якому у свій час згоріло два під’їзди. І сьогодні це є проблема. Сьогодні є проблема забудови. І Ви правильно зачепили питання будівництва мереж підводних до нових будівель. Це є сьогодні серйозна проблема.
Я можу сказати, що було прийняте відповідне рішення у КМДА, і всі будівлі, які будуються, в обов’язковому порядку отримують спеціальні технічні умови від кожної організації. Обов’язково ця будівля, коли будується, повинна прокласти нові каналізаційні мережі, нові водопроводи, нові електромережі, збудувати підстанції. І в принципі сьогодні воно так і робиться.
Якщо десь конкретно, там по Червоноткацькій я спеціально подивлюся, чи там є це. Може бути так, що люди спочатку збудували будинок, а потім вже будуть будувати всі комунікації. Але якщо не буде комунікацій, то будинок не буде запускатися в експлуатацію.
– Пане Мазурчак, те, що нова влада зробила такий крок: міністра ЖКГ призначила вирішувати проблеми Києва, і Ви пішли працювати заступником до пана Попова, вказує на серйозність проблеми.
Нещодавно віце-прем’єр Борис Колесников на одному з засідань звернувся до мера Києва Леоніда Черновецького. Він запитав його, чому річний бюджет Києва дорівнює річному бюджету Москви – 5 мільярдів доларів, а при цьому населення, площа і доходи втричі менші? Відповіді на це ми не отримали.
Для Вас ця відповідь вже десь проглядається за Ваших 20 днів роботи?
– По-перше, Ви правильно підкреслили, чому саме і міністр, і заступник міністра ЖКГ пішли працювати в місто Київ. Мабуть, тому, що ці проблеми є для міста Києва найбільш болючими. І дійсно ми вважаємо, що ми можемо їх вирішити і будемо їх вирішувати.
– Важку артилерію перекинули на Київ.
– Так. І ми помаленьку, крок за кроком будемо покращувати ситуацію.
Стосовно сьогодні бюджету Києва, то я сказав би, що це дуже непросте питання. Сьогодні 18 мільярдів – бюджет Києва. Він вже не виконується. До кінця року ми вже бачимо, що проглядається невиконання цього бюджету.
Проблема в тому, що і я, і Попов пропрацювали багато років міськими головами: він 12 років, а я 10 років. Треба спочатку працювати над наповненням бюджету. Ми зараз створюємо спеціальну робочу групу, яка буде шукати повністю всі резерви, які можна задіяти щодо надходження коштів до бюджету. Ми дуже багато втрачаємо. Київ має величезні резерви по надходженню до бюджету, і ми їх просто упускаємо.
– Пан Черновецький про це говорив безліч разів. Більше того, кожний квадратний метр проїжджої частини оплачується, тільки ти зупинився – треба платити, тротуари перегороджені залізними штирями у центрі міста, чого, наприклад, у Москві немає, і теж тут люди ходять, тут машини - теж треба платити. І за все абсолютно. При цьому у бюджеті грошей немає.
–Ми порахували, що тільки від паркування можна було б отримувати коштів десь до одного мільярда. Сьогодні отримується мізер, я вважаю.
– Чому? Їх не збирають, чи вони не доходять?
– Я думаю, що в більшості випадків вони не доходять. Треба просто поміняти систему для того, щоби вони доходили. І ми зараз цим займаємося.
Є, наприклад, в нас сьогодні малі архітектурні форми, яких більше 20 тисяч. Коли зараз подивилися, то тільки трошки більше 2 тисяч платять за землю, інші не платять. А це знову ж таки десь до мільярда гривень.
А потім ми кажемо, що в нас немає грошей. Просто треба по-іншому зробити систему надходження до бюджету.
– Маємо дзвінок слухача.
Слухач: Чому нова влада, коли йшла на вибори, цинічно обманювала виборців? Обіцяла не підвищувати тарифи – вже підвищила, обіцяла не підвищувати ціни на газ – вже підвищила.
– Пане Мазурчак, чи ось це подорожчання газу вирішить питання хоч якесь у Києві?
– Ми вже дуже багато спекулювали навколо питання тарифів, навколо цін на енергоносії.
Що в нас виходить? Давайте ми подивимося трошки з іншої сторони. Ми купуємо газ в Росії і будемо відштовхуватися від тієї ціни, яка нам запропонована Росією. Уряду вдалося зменшити цю ціну. Була би ситуація ще набагато гірша. Але в попередньому році між ціною, за якою ми закупили газ, і ціною, за якою ми продали на внутрішньому ринку своїм же виробникам тепла, ця різниця склала 30 мільярдів. Вся реформа ЖКГ, яка була запланована, має коштувати 23 мільярди. Ми 30 мільярдів викинули і не отримали нічого, ніякої нової якості.
Давайте подивимося з іншої сторони. На сьогодні, наприклад, ви в Києві користуєтеся водою. За літр сьогодні платите 2,80. Це вже і вода, і стоки. Тобто 0,3 копійки за літр води, але норма споживання 320 літрів. Ви не споживаєте 320 літрів, якщо у вас не течуть крани і не тече унітаз. Тільки поставивши лічильник, ви маєте можливість втричі зменшити свої витрати на воду. Просто ви потратите 3 гривні на прокладку, замінити її, щоб у вас нічого не текло, і ви вкладетеся в 120 літрів по лічильнику.
Так от, встановлення лічильника для вас не буде мати значення, який тариф на воду. Якщо тариф навіть вдвічі більший, ви при цьому будете в 1,5 рази менше платити. Сьогодні головне не стільки тариф, як стільки те, скільки платить людина, і яку якість вона отримує цієї послуги.
Точно так само сьогодні по теплу. Якщо ми кажемо, що піднімається ціна на газ і піднімається, наприклад, тариф на тепло, то провівши прості заходи, наприклад, як встановлення лічильника і встановлення регулятора на подачу на будинку, дає можливість зменшити на 30-40% вже затрати.
Тобто, оте підняття, припустимо, сьогодні буде чи 20%, чи 30% по Україні, то воно може бути зняте простими речами – встановлення, наприклад, лічильників і регуляторів.
– У всьому світі це питання стимулюється не лише підняттям тарифів, а тим, що якось держава допомагає людям зрозуміти, що це треба зробити, і чи є конкретна матеріальна допомога, чи допомагають у тому, щоби створити технічну документацію, чи запропонувати якісь проекти.
– В нас так само. В нас цього року через Міністерство ЖКГ виділяються гроші і на стимулювання розвитку ОСББ як господарів будинку, їм даються кошти на капітальний ремонт, і держава виділяє вже кілька років підряд кошти на лічильники, на регулятори.
Цього року будуть безпрецедентні заходи, я вважаю, по розвитку інституту субсидій. Наприклад, якщо раніше субсидії були 20% і 15%, то сьогодні буде 15% і 10%. Різко спрощується система надання субсидій, не потрібно у такому випадку ніяких довідок, які були раніше, сьогодні це вже набагато простіше.
– Але субсидії – це ж теж витрачання бюджетних коштів.
– Це витрачання, але це допомога конкретно тим, хто не може платити. Тобто, той, хто не може, хто бідна людина, їм треба допомогти.
– Це запитання слухача мало під собою ще таку основу, що весь час до цього нам говорили, і багато експертів це озвучували, що насправді Україна видобуває таку кількість газу, якої достатньо на те, щоби цей газ давав можливість людям готувати їсти і опалювати їхнє житло.
– Їсти дійсно вистачає і вистачає на індивідуальні колонки для людей, але для опалення не вистачає. Тому що всього ми видобуваємо 21 мільярд кубометрів газу, а 18 мільярдів тратить населення тільки на, скажемо так, без централізованого опалення.
– Тариф – це одна справа, але якість послуги, яка надається, то це зовсім інша справа.
–Правильно. Тому коли ми говоримо про тариф, то ми повинні говорити про три речі. Ми повинні говорити про тариф як такий, кількість, чого ми отримали і якість, яку ми отримали.
У нас завжди, коли говорили про тарифи, ніколи не зв’язували це з іншими цими двома поняттями. І людина, зрозуміло, завжди була проти того, тому що вона не отримувала якості, ніякої якості покращення вона не отримувала. Ми говоримо сьогодні, що треба зв’язати ці речі: тариф зв’язати з тією кількістю, яку отримали, наприклад, того тепла чи води, зв’язати з якістю надання цих послуг. Саме це і є головним пріоритетом, який буде зараз враховуватися.
– Ми маємо запитання від слухача.
Слухачка: Шановний, Ваш колега Попов наголошував, що промислові підприємства, промзони будуть винесені за межі міста.
Мене цікавить конкретна адреса. Харківський масив, Вербицького 1. На території таксопарку розбудовується швидкими темпами і м’ясопереробний комбінат, і обслуговується велика кількість рефрижераторів звідусіль, стоять майже під вікнами і велика загазованість.
– У нас перед цим слухачка запитувала, чому не будуються підприємства, а тільки будуються житлові будинки, а в даному випадку ми вже чуємо навпаки запитання: чому будується виробництво? Хочемо робочі місця, але ми не хочемо, щоб будувалося…
– Між ними є консенсус – це екологія.
– Так. Чому й О.П.Попов на цьому наголошував, що промислові підприємства не повинні бути з’єднані з житловими масивами міста Києва, вони повинні виноситися за територію Києва або на його околиці.
Дійсно, ця програма є, але безперечно це програма не одного року і не можна зразу зробити. Можу сказати, що всі ті заклади, які будуються сьогодні, посилено увагу до екологічної складової будівництва. Тобто, сьогодні будуть проводитися і відповідні експертизи, і відповідні висновки треба отримати, і від екологів мати висновок про те, що вони не заважають людям.
– Один із останніх планів озвучений у тій проблемі, як врятувати Київ від сміття, був такий, що треба будувати сміттєспалювальні заводи.
Відомо, що це надзвичайно великі забруднювачі повітря і атмосфери та дуже шкідливо це відбивається на здоров’ї людей.
–На вчора була така ідея будівництва. Ми маємо один сміттєспалювальний завод. Планувалося ще будівництво двох сміттєспалювальних заводів. Ми зараз знімаємо цю тематику і не будемо приступати до будівництва ще двох заводів (сміттєспалювальних). Більше того, ми зараз проведемо реконструкцію діючого заводу «Енергія» і почнемо цю реконструкцію саме з установлення сучасних методів очистки диму і вихідних газів.
– Кияни вам аплодують.
– Це дає можливість нам довести до європейських стандартів викиди газів.
– А що з сміттям робити?
– Частково, 350 тисяч, сміття ми будемо спалювати на цьому заводу, але вже не буде шкідливих тих викидів. По-друге, ми починаємо серйозну програму щодо роздільного збору сміття для того, щоби зменшити вже ту частину, яка підлягає утилізації або спаленню.
– Зверніться до киян, тому що я дуже часто чую думки експертів, що, мовляв, не збираємо ми так сміття, тому що кияни не дозріли до того, щоб це робити.
– Дозріли люди в Миргороді, дозрівають люди в Запоріжжі, дозріють люди і в Києві. Але перед тим, щоби люди дозріли, треба поставити контейнера, люди повинні мати, куди поставити його.
І ми сьогодні вважаємо, що якщо в Європі вже стоїть питання про те, щоби залишати для утилізації тільки понад 15%, то хоча би на 50% ми могли за 3 роки вийти. І тоді не ставало би питання додаткових полігонів і не ставало би питання додаткових сміттєспалювальних заводів.
– Як можна взагалі щось планувати і думати щось робити, якщо сказати правду, то усі сфери комунальні, усі підприємства комунальні або комусь належать, і є конкретні прізвища за ними, або вони підпорядковані через якісь певні структури людям. Хто вас буде слухати?
– В мене підпорядкованих прямо є чотири головних управління. Після того, як я розібрався з їх роботою, трьом керівникам я запропонував піти з роботи. При чому деяким піти повністю всією командою. Саме по тих питаннях, про які Ви кажете.
Я думаю, що ми повинні показати нові стандарти місту Києву, що можна працювати по-іншому. Ми працювали по-іншому на своїх посадах раніше. Я думаю, що ми покажемо це і місту Києву, що можна працювати по-іншому.
– Чи встигнете ви щось кардинально змінити до «Євро-2012»?
– Ми зробимо все, щоби було змінено радикально все. Але те, що ми кожен день будемо робити хоча б маленький крок у цьому напрямку, можете не сумніватися.
Це завдання насправді лежить на Вас, пане Мазурчак, зокрема. Які основні комунальні проблеми Києва Ви вже побачили, приступивши до виконання своїх обов’язків?
– Треба розділити на два таких масиви проблем. Це в першу чергу те , що стосується безпосередньо підготовки до зими. І треба вирішувати поточні справи сьогодні. А інші – це ті перспективи, які йдуть не тільки до виборів, але в тому числі й до «Євро-2012», й взагалі до майбутнього Києва.
Якщо говорити про поточні справи, то створений штаб підготовки до зими, виділені кошти відповідно Київрадою, є вже кошти на придбання техніки для вивезення сміття, для чищення з врахуванням тих уроків, які дала нам попередня зима, вже запасаються і сіль, і відповідні матеріали.
Сьогодні виділені кошти на капітальний ремонт будівель, 100 мільйонів гривень, в першу чергу на ремонт покрівель, на заміну ліфтів, на фасади. Тобто, сьогодні ця робота в поточному порядку робиться.
Але якщо говорити в більш серйозному сенсі перспектив розвитку ЖКГ в місті Києві, то в першу чергу треба сказати, що мережі знаходяться в досить поганому стані. Сьогодні, наприклад, кожен день ми маємо тільки на мережах водопостачання десь від 10 до 20 проривів щоденно. Але інтенсивно працюють бригади, ліквідовують, роблять.
– Це насправді робота аварійного плану. А чи бачите Ви можливість вирішити якось кардинально цю тему? Є план? Є перспективи? Взагалі якось уявляєте Ви, як це можна було б зробити для такого величезного мегаполісу, щоби це питання було зняте на десятки років вперед?
–
В «Київенерго» вже на складах лежить закуплених 40 км ізольованих труб, заміна яких дає можливість на багато років закрити питання втрат.
– Скільки вони технічно мають працювати?
– Більше 50 років вони можуть спокійно працювати. При чому втрати тепла в таких трубах складають десь до 1%. Але не було коштів для того, щоби прокласти ці труби. Тобто, самі труби закупили. По дорученню Попова Олександра Павловича були виділені ці кошти, і вже будуть вони прокладені цього року.
– Будуть починати з центру, з якихось окремих районів?
– Будуть починати з тих проблемних ділянок, які в попередні роки показували, де було найбільше проривів, для того, щоби закривати в першу чергу там, де може бути найбільше втрат і найбільше проблем. Там, де проводиться зараз випробування по всьому місту по кожній ділянці, і там, де не витримали трубопроводи цього випробування, будуть мінятися повністю або частини цього трубопроводу .
– Якщо такий темп збережеться, то за скільки років можна було б поміняти, оновити всю систему труб, які лежать під містом?
– Не можу сказати про всю, але кардинальні зміни у кращу сторону можна реально зробити за 3 роки.
– Це вже звучить, як виклик.
Яка наступна у нас проблема?
–
Це в нас центральний колектор треба добудувати. І ми повинні в наступному році завершити будівництво. І в мене в цьому немає сумнівів, що зробимо. Зараз активізовані повністю роботи по центральному колектору.
І це наші Бортничі, станція аерації по очищенню стоків. Потрібно проводити її реконструкцію, потрібно вирішувати питання для того, щоби зняти цю проблему раз і назавжди.
– Хтось порівнює цю тему Бортничів з якимись колосальними проблемами, які нависають над найбільш проблемними регіонами взагалі всього світу.
Чи насправді це така глибока проблема? Чи бачите Ви якесь комплексне вирішення цієї теми?
–
Можу сказати, що є сьогодні запах, який дошкуляє, наприклад, Харківському масиву. Він із-за того створюється, що органіка не виділяється так званими механічним граблями, які повинні виділяти всю органіку, яка має більший розмір. Такі граблі повинні мати малесенький просвіт, який порядку 5 мм. Сьогодні ми маємо 17. Проходить ця органіка, вона потім починає гнити і дає цей запах.
Такі спеціальні шведські граблі були закуплені 3 роки назад. Вони лежать, не встановлюють, тому що не вирішувалося питання виділення коштів на їх встановлення. Зараз питання вирішено, вони вже в стадії монтажу, десь до жовтня місяця ми завершимо повністю реконструкцію грабельного відділення (Ботрницької станції аерації). Зразу зніметься запах на Харківський масив.
Друге питання. Закінчуємо до кінця року два аеротенки нових, які роблять біологічну очистку. Зразу покращиться вже переробка цього мулу.
Третє питання – це йде «обваловка» і відновлення тих дамб, які навколо мулових полів, що дасть можливість ще на кілька років закрити проблему, щоби оці мулові поля не могли проривати дамби і витікати на сусідні поля.
Тому вже сьогодні на кілька років ми проблему закриємо вже цього року.
Але на майбутнє в нас зараз робиться документація. Я думаю, що наступного року ми приступимо вже до будівництва заводу про зневодненню мулу. Працювала група разом з фахівцями з Кабінету Міністрів, і ми прийшли до думки про те, що взагалі не потрібно будувати саме мулоспалювальний завод, а потрібно вирішити питання зневоднення мулу.
Буквально за цими муловими полями знаходиться відпрацьований кар’єр, і ми могли би спокійно складувати туди зневоднений мул. Не треба його спалювати, тим самим не нагнітаючи атмосферу. Це фактично, як сухий торф, який можна буде потім використовувати. Є сьогодні установки, які дають можливість робити з нього цемент, є можливість сьогодні зробити з нього дизпаливо, є можливість використовувати його як добрива на поля.
– Наразі ми маємо запитання від слухача.
Слухачка: В нас є таке КП, як «Київський іподром». Що буде з ним до 2012 року? Він залишився в нас один на всю Україну. Там в Одесі щось жевріє, незрозуміло що.
Приїдуть гості і захочуть подивитися іподром. Там директора міняються щомісяця, поголів’я рисака вже зменшилося на 100 голів. Це якийсь нонсенс: наші коні бігають закордоном, а тут їм немає місця.
І ще. Я живу в Дніпровському районі на вулиці Червоноткацькій. У нас тут «піднебесні» будинки будуються. Як їх всіх підключать? Жодної електростанції не збудовано. Що буде з нашою електрикою? Як ми будемо її у побуті використовувати?
Жодного підприємства не збудували для того, щоби були робочі місця, одні будинки будують, будують, будують, які, до речі, ще не здані в експлуатацію, а вже тріщини дають.
– Я лише нагадаю, що Олександр Мазурчак на посаді заступника голови КМДА працює 20 днів.
– Але це не має значення, тому що людям треба говорити і треба говорити правду, і те, що воно є.
По другому питанню я не зможу Вам дати вичерпну відповідь, тому що це не входить в коло моїх обов’язків.
Але можу сказати, що як заступник міського голови я буду робити все, щоби все-таки зберегти цей іподром. Я дуже сам люблю коней, у свій час і їздив верхи на коні. І багато киян хочуть дивитися на їзду, багато хочуть займатися кінним спортом. Я думаю, що це було би правильно зберегти такий іподром, який сьогодні є.
На Червоноткацькій є проблеми. Я знаю, там і аварійний будинок, в якому у свій час згоріло два під’їзди. І сьогодні це є проблема. Сьогодні є проблема забудови. І Ви правильно зачепили питання будівництва мереж підводних до нових будівель. Це є сьогодні серйозна проблема.
Я можу сказати, що було прийняте відповідне рішення у КМДА, і всі будівлі, які будуються, в обов’язковому порядку отримують спеціальні технічні умови від кожної організації. Обов’язково ця будівля, коли будується, повинна прокласти нові каналізаційні мережі, нові водопроводи, нові електромережі, збудувати підстанції. І в принципі сьогодні воно так і робиться.
Якщо десь конкретно, там по Червоноткацькій я спеціально подивлюся, чи там є це. Може бути так, що люди спочатку збудували будинок, а потім вже будуть будувати всі комунікації. Але якщо не буде комунікацій, то будинок не буде запускатися в експлуатацію.
– Пане Мазурчак, те, що нова влада зробила такий крок: міністра ЖКГ призначила вирішувати проблеми Києва, і Ви пішли працювати заступником до пана Попова, вказує на серйозність проблеми.
Нещодавно віце-прем’єр Борис Колесников на одному з засідань звернувся до мера Києва Леоніда Черновецького. Він запитав його, чому річний бюджет Києва дорівнює річному бюджету Москви – 5 мільярдів доларів, а при цьому населення, площа і доходи втричі менші? Відповіді на це ми не отримали.
Для Вас ця відповідь вже десь проглядається за Ваших 20 днів роботи?
– По-перше, Ви правильно підкреслили, чому саме і міністр, і заступник міністра ЖКГ пішли працювати в місто Київ. Мабуть, тому, що ці проблеми є для міста Києва найбільш болючими. І дійсно ми вважаємо, що ми можемо їх вирішити і будемо їх вирішувати.
– Важку артилерію перекинули на Київ.
– Так. І ми помаленьку, крок за кроком будемо покращувати ситуацію.
Стосовно сьогодні бюджету Києва, то я сказав би, що це дуже непросте питання. Сьогодні 18 мільярдів – бюджет Києва. Він вже не виконується. До кінця року ми вже бачимо, що проглядається невиконання цього бюджету.
Проблема в тому, що і я, і Попов пропрацювали багато років міськими головами: він 12 років, а я 10 років. Треба спочатку працювати над наповненням бюджету. Ми зараз створюємо спеціальну робочу групу, яка буде шукати повністю всі резерви, які можна задіяти щодо надходження коштів до бюджету. Ми дуже багато втрачаємо. Київ має величезні резерви по надходженню до бюджету, і ми їх просто упускаємо.
– Пан Черновецький про це говорив безліч разів. Більше того, кожний квадратний метр проїжджої частини оплачується, тільки ти зупинився – треба платити, тротуари перегороджені залізними штирями у центрі міста, чого, наприклад, у Москві немає, і теж тут люди ходять, тут машини - теж треба платити. І за все абсолютно. При цьому у бюджеті грошей немає.
–
– Чому? Їх не збирають, чи вони не доходять?
– Я думаю, що в більшості випадків вони не доходять. Треба просто поміняти систему для того, щоби вони доходили. І ми зараз цим займаємося.
Є, наприклад, в нас сьогодні малі архітектурні форми, яких більше 20 тисяч. Коли зараз подивилися, то тільки трошки більше 2 тисяч платять за землю, інші не платять. А це знову ж таки десь до мільярда гривень.
А потім ми кажемо, що в нас немає грошей. Просто треба по-іншому зробити систему надходження до бюджету.
– Маємо дзвінок слухача.
Слухач: Чому нова влада, коли йшла на вибори, цинічно обманювала виборців? Обіцяла не підвищувати тарифи – вже підвищила, обіцяла не підвищувати ціни на газ – вже підвищила.
– Пане Мазурчак, чи ось це подорожчання газу вирішить питання хоч якесь у Києві?
– Ми вже дуже багато спекулювали навколо питання тарифів, навколо цін на енергоносії.
Що в нас виходить? Давайте ми подивимося трошки з іншої сторони. Ми купуємо газ в Росії і будемо відштовхуватися від тієї ціни, яка нам запропонована Росією. Уряду вдалося зменшити цю ціну. Була би ситуація ще набагато гірша. Але в попередньому році між ціною, за якою ми закупили газ, і ціною, за якою ми продали на внутрішньому ринку своїм же виробникам тепла, ця різниця склала 30 мільярдів. Вся реформа ЖКГ, яка була запланована, має коштувати 23 мільярди. Ми 30 мільярдів викинули і не отримали нічого, ніякої нової якості.
Давайте подивимося з іншої сторони. На сьогодні, наприклад, ви в Києві користуєтеся водою. За літр сьогодні платите 2,80. Це вже і вода, і стоки. Тобто 0,3 копійки за літр води, але норма споживання 320 літрів. Ви не споживаєте 320 літрів, якщо у вас не течуть крани і не тече унітаз. Тільки поставивши лічильник, ви маєте можливість втричі зменшити свої витрати на воду. Просто ви потратите 3 гривні на прокладку, замінити її, щоб у вас нічого не текло, і ви вкладетеся в 120 літрів по лічильнику.
Так от, встановлення лічильника для вас не буде мати значення, який тариф на воду. Якщо тариф навіть вдвічі більший, ви при цьому будете в 1,5 рази менше платити. Сьогодні головне не стільки тариф, як стільки те, скільки платить людина, і яку якість вона отримує цієї послуги.
Точно так само сьогодні по теплу. Якщо ми кажемо, що піднімається ціна на газ і піднімається, наприклад, тариф на тепло, то провівши прості заходи, наприклад, як встановлення лічильника і встановлення регулятора на подачу на будинку, дає можливість зменшити на 30-40% вже затрати.
Тобто, оте підняття, припустимо, сьогодні буде чи 20%, чи 30% по Україні, то воно може бути зняте простими речами – встановлення, наприклад, лічильників і регуляторів.
– У всьому світі це питання стимулюється не лише підняттям тарифів, а тим, що якось держава допомагає людям зрозуміти, що це треба зробити, і чи є конкретна матеріальна допомога, чи допомагають у тому, щоби створити технічну документацію, чи запропонувати якісь проекти.
– В нас так само. В нас цього року через Міністерство ЖКГ виділяються гроші і на стимулювання розвитку ОСББ як господарів будинку, їм даються кошти на капітальний ремонт, і держава виділяє вже кілька років підряд кошти на лічильники, на регулятори.
Цього року будуть безпрецедентні заходи, я вважаю, по розвитку інституту субсидій. Наприклад, якщо раніше субсидії були 20% і 15%, то сьогодні буде 15% і 10%. Різко спрощується система надання субсидій, не потрібно у такому випадку ніяких довідок, які були раніше, сьогодні це вже набагато простіше.
– Але субсидії – це ж теж витрачання бюджетних коштів.
– Це витрачання, але це допомога конкретно тим, хто не може платити. Тобто, той, хто не може, хто бідна людина, їм треба допомогти.
– Це запитання слухача мало під собою ще таку основу, що весь час до цього нам говорили, і багато експертів це озвучували, що насправді Україна видобуває таку кількість газу, якої достатньо на те, щоби цей газ давав можливість людям готувати їсти і опалювати їхнє житло.
– Їсти дійсно вистачає і вистачає на індивідуальні колонки для людей, але для опалення не вистачає. Тому що всього ми видобуваємо 21 мільярд кубометрів газу, а 18 мільярдів тратить населення тільки на, скажемо так, без централізованого опалення.
– Тариф – це одна справа, але якість послуги, яка надається, то це зовсім інша справа.
–
У нас завжди, коли говорили про тарифи, ніколи не зв’язували це з іншими цими двома поняттями. І людина, зрозуміло, завжди була проти того, тому що вона не отримувала якості, ніякої якості покращення вона не отримувала. Ми говоримо сьогодні, що треба зв’язати ці речі: тариф зв’язати з тією кількістю, яку отримали, наприклад, того тепла чи води, зв’язати з якістю надання цих послуг. Саме це і є головним пріоритетом, який буде зараз враховуватися.
– Ми маємо запитання від слухача.
Слухачка: Шановний, Ваш колега Попов наголошував, що промислові підприємства, промзони будуть винесені за межі міста.
Мене цікавить конкретна адреса. Харківський масив, Вербицького 1. На території таксопарку розбудовується швидкими темпами і м’ясопереробний комбінат, і обслуговується велика кількість рефрижераторів звідусіль, стоять майже під вікнами і велика загазованість.
– У нас перед цим слухачка запитувала, чому не будуються підприємства, а тільки будуються житлові будинки, а в даному випадку ми вже чуємо навпаки запитання: чому будується виробництво? Хочемо робочі місця, але ми не хочемо, щоб будувалося…
– Між ними є консенсус – це екологія.
– Так. Чому й О.П.Попов на цьому наголошував, що промислові підприємства не повинні бути з’єднані з житловими масивами міста Києва, вони повинні виноситися за територію Києва або на його околиці.
Дійсно, ця програма є, але безперечно це програма не одного року і не можна зразу зробити. Можу сказати, що всі ті заклади, які будуються сьогодні, посилено увагу до екологічної складової будівництва. Тобто, сьогодні будуть проводитися і відповідні експертизи, і відповідні висновки треба отримати, і від екологів мати висновок про те, що вони не заважають людям.
– Один із останніх планів озвучений у тій проблемі, як врятувати Київ від сміття, був такий, що треба будувати сміттєспалювальні заводи.
Відомо, що це надзвичайно великі забруднювачі повітря і атмосфери та дуже шкідливо це відбивається на здоров’ї людей.
–
– Кияни вам аплодують.
– Це дає можливість нам довести до європейських стандартів викиди газів.
– А що з сміттям робити?
–
– Зверніться до киян, тому що я дуже часто чую думки експертів, що, мовляв, не збираємо ми так сміття, тому що кияни не дозріли до того, щоб це робити.
– Дозріли люди в Миргороді, дозрівають люди в Запоріжжі, дозріють люди і в Києві. Але перед тим, щоби люди дозріли, треба поставити контейнера, люди повинні мати, куди поставити його.
І ми сьогодні вважаємо, що якщо в Європі вже стоїть питання про те, щоби залишати для утилізації тільки понад 15%, то хоча би на 50% ми могли за 3 роки вийти. І тоді не ставало би питання додаткових полігонів і не ставало би питання додаткових сміттєспалювальних заводів.
– Як можна взагалі щось планувати і думати щось робити, якщо сказати правду, то усі сфери комунальні, усі підприємства комунальні або комусь належать, і є конкретні прізвища за ними, або вони підпорядковані через якісь певні структури людям. Хто вас буде слухати?
– В мене підпорядкованих прямо є чотири головних управління. Після того, як я розібрався з їх роботою, трьом керівникам я запропонував піти з роботи. При чому деяким піти повністю всією командою. Саме по тих питаннях, про які Ви кажете.
Я думаю, що ми повинні показати нові стандарти місту Києву, що можна працювати по-іншому. Ми працювали по-іншому на своїх посадах раніше. Я думаю, що ми покажемо це і місту Києву, що можна працювати по-іншому.
– Чи встигнете ви щось кардинально змінити до «Євро-2012»?
– Ми зробимо все, щоби було змінено радикально все. Але те, що ми кожен день будемо робити хоча б маленький крок у цьому напрямку, можете не сумніватися.
