У Німеччині, мабуть, кожен знає «Альді». Ця мережа дешевих супермаркетів має справжній культовий статус. Відмовитися від непотрібного сервісу, зайвої упаковки і придбати натомість товар високої якості, але за безпрецедентно низькою ціною, не гребують навіть люди зі статком. Недарма перед магазинами «Альді» можна побачити не лише дешеві «Фіати», але й значно дорожчі «Порше».
«Альбрехт Діскаунтер» – такою є повна назва імперії, яку в повоєнній Німеччині з маленької крамниці своєї матері в гірськорудному передмісті Ессена, розбудували два брати Карл і Тео Альбрехти. Їхня мати була змушена зайнятися торгівлею, оскільки батько через хворобу більше не міг спускатися на дно шахти. Незабаром брати відкрили кілька філіалів, згодом суворе дотримання принципу дискаунтера дозволило їм заснувати цілу мережу, яка охопила всю Німеччину, а з часом і весь світ.
Скромність і таємничість до останнього подиху
Щоб ефективніше керувати справами, брати розділили між собою зони впливу. Південь Німеччини потрапив у підпорядкування старшого з братів, Карла, за північ країни відповідав Тео, який кілька днів тому помер. Після своєї смерті він залишив багатомільярдний статок, який, за оцінками видання manager magazin, сягає 17 мільярдів євро. Такий або навіть дещо більший статок має і його старший брат. Точну цифру, однак, ніхто назвати не може.
Річ у тім, що братам Альбрехтам, які походять із більше ніж простих умов, завжди була притаманна скромність і таємничість. Навіть точну дату народження Тео Альбрехта досі ніхто не знає. Одні називають 13 березня. Інші говорять про 28 березня. Місце його народження концерн оприлюднив тільки після смерті мультимільярдера. Це місто Ессен. До речі, й про його смерть громадськість довідалась лише після того, як Тео Альбрехта уже встигли поховати.
Проблеми у викрадачів через простенький костюм
Саме небажання хизуватися своїм багатством виявилося свого часу додатковим ускладненням для викрадачів Тео Альбрехта. Вони не пізнали керівника компанії, який був одягнений у старенький костюм. Одна з німецьких радіостанцій так змалювала цей інцидент, який трапився 1971 року і став уже легендарним:
«Як кожного дня Тео, тоді йому було майже 50, останнім о 18:15 покидає неприглядну адміністративну будівлю. Його старий костюм настільки ввів в оману викрадачів, що вони засумнівалися, чи справді перед ним шеф фірми. Пауль Крон справді попросив Тео показати посвідчення».
Викрадачі не помилилися. 17 днів вони протримали в заручниках свою жертву і відпустили її лише після того, як отримали викуп обсягом у сім мільйонів німецьких марок. Після звільнення Тео Альбрехт уперше і востаннє зробив заяву в мікрофони журналістів. «Почуваюся добре. Звичайно, я дуже втомлений. Зараз я дуже, дуже потребую спокою», – сказав він.
Після цього Тео Альбрехт уникав будь-яких публічних контактів. Як успішний керівник, він, однак, представляв свою фірму в ділових колах, був членом ініціативного товариства «Рурський басейн» і брав активну участь на федеральному рівні в Союзі роздрібної торгівлі. Сини Тео Альбрехта вже давно працюють у керівництві компанії. Якісь деталі про приватне життя одного з найбагатших німців фактично невідомі. Існує лише кілька фотознімків.
«Альбрехт Діскаунтер» – такою є повна назва імперії, яку в повоєнній Німеччині з маленької крамниці своєї матері в гірськорудному передмісті Ессена, розбудували два брати Карл і Тео Альбрехти. Їхня мати була змушена зайнятися торгівлею, оскільки батько через хворобу більше не міг спускатися на дно шахти. Незабаром брати відкрили кілька філіалів, згодом суворе дотримання принципу дискаунтера дозволило їм заснувати цілу мережу, яка охопила всю Німеччину, а з часом і весь світ.
Скромність і таємничість до останнього подиху
Щоб ефективніше керувати справами, брати розділили між собою зони впливу. Південь Німеччини потрапив у підпорядкування старшого з братів, Карла, за північ країни відповідав Тео, який кілька днів тому помер. Після своєї смерті він залишив багатомільярдний статок, який, за оцінками видання manager magazin, сягає 17 мільярдів євро. Такий або навіть дещо більший статок має і його старший брат. Точну цифру, однак, ніхто назвати не може.
Річ у тім, що братам Альбрехтам, які походять із більше ніж простих умов, завжди була притаманна скромність і таємничість. Навіть точну дату народження Тео Альбрехта досі ніхто не знає. Одні називають 13 березня. Інші говорять про 28 березня. Місце його народження концерн оприлюднив тільки після смерті мультимільярдера. Це місто Ессен. До речі, й про його смерть громадськість довідалась лише після того, як Тео Альбрехта уже встигли поховати.
Проблеми у викрадачів через простенький костюм
Саме небажання хизуватися своїм багатством виявилося свого часу додатковим ускладненням для викрадачів Тео Альбрехта. Вони не пізнали керівника компанії, який був одягнений у старенький костюм. Одна з німецьких радіостанцій так змалювала цей інцидент, який трапився 1971 року і став уже легендарним:
«Як кожного дня Тео, тоді йому було майже 50, останнім о 18:15 покидає неприглядну адміністративну будівлю. Його старий костюм настільки ввів в оману викрадачів, що вони засумнівалися, чи справді перед ним шеф фірми. Пауль Крон справді попросив Тео показати посвідчення».
Викрадачі не помилилися. 17 днів вони протримали в заручниках свою жертву і відпустили її лише після того, як отримали викуп обсягом у сім мільйонів німецьких марок. Після звільнення Тео Альбрехт уперше і востаннє зробив заяву в мікрофони журналістів. «Почуваюся добре. Звичайно, я дуже втомлений. Зараз я дуже, дуже потребую спокою», – сказав він.
Після цього Тео Альбрехт уникав будь-яких публічних контактів. Як успішний керівник, він, однак, представляв свою фірму в ділових колах, був членом ініціативного товариства «Рурський басейн» і брав активну участь на федеральному рівні в Союзі роздрібної торгівлі. Сини Тео Альбрехта вже давно працюють у керівництві компанії. Якісь деталі про приватне життя одного з найбагатших німців фактично невідомі. Існує лише кілька фотознімків.
