Коли французи говорять у цьому контексті про «вуаль», їм ідеться, звичайно, не про ту вуаль, яка міцно увійшла до європейської моди, яка трохи прикриваючи обличчя жінки, створює інтригу, загадку, збуджує фантазію. Власне, не йдеться взагалі про вуаль, бо українською це слово, що походить із тієї ж таки французької, означає все що завгодно, лише не шматок тканини, який закриває жінку з голови до п’ят і перетворює її на суцільне ходяче «простирадло». Для нього в українській мові вживають слово «паранджа», хоча мусульманський світ розрізняє, що таке паранджа, а що бурка чи хіджаб.
Протягом вже кількох років мусульманське покривало в Європі перестало бути просто деталлю одягу, предметом моди, а стало символом людських прав для одних і символом релігійних переконань для інших.
Речник французького уряду Люк Шатель повідомив, що вже у травні після консультацій з політичними партіями та політичними групами, релігійними громадами та їхніми лідерами, буде підготовлений проект закону. Він заборонить використовувати паранджу для того, щоб, за словами речника уряду, «громада закривалася в собі та відмовлялася від наших цінностей».
«Заборона на повну паранджу має бути повна та стосуватися всіх громадських місць, бо жіночу гідність треба поважати всюди, – зауважує речник уряду. – Другий принцип – це потрібно робити так, щоб ніхто не почувався затаврованим через його релігійні переконання, чи відправи».
Чи вписується простирадло в європейські цінності?
Очікується, що закон ухвалять в парламенті, ймовірно, ще до липня. Але з іншого боку, він може наразитися на юридичні перешкоди. У березні вища адміністративна влада Франції висловила сумнів щодо того, що така заборона є конституційною.
Крім того, французькі мусульмани говорять, що після того, як мусульманські покривала заборонили носити в школах, транспорті, лікарнях та інших громадських місцях, а кількома роками раніше мусульманські хустки заборонили носити в школах, вони відчувають, що французький уряд намагається поцілити в їхню релігію.
У Франції живе близько 5 мільйонів мусульман, що є найбільшою мусульманською громадою в Європі. За даними міністерства внутрішніх справ, майже два мільйони мусульманських жінок носять покривало, що закриває все, крім очей, його називають хіджаб. Невелика меншина носять бурку, чи паранджу, яка закриває все, включно з очима.
Франція – далеко не єдина європейська країна, яка веде публічну дискусію про мусульманські покривала. Цю проблему обговорюють і в Голландії, і в Австрії, і в Бельгії, і в Данії. Щоправда, в жодній з цих країн, ще не дійшло до законодавчих заборон.
Протягом вже кількох років мусульманське покривало в Європі перестало бути просто деталлю одягу, предметом моди, а стало символом людських прав для одних і символом релігійних переконань для інших.
Речник французького уряду Люк Шатель повідомив, що вже у травні після консультацій з політичними партіями та політичними групами, релігійними громадами та їхніми лідерами, буде підготовлений проект закону. Він заборонить використовувати паранджу для того, щоб, за словами речника уряду, «громада закривалася в собі та відмовлялася від наших цінностей».
«Заборона на повну паранджу має бути повна та стосуватися всіх громадських місць, бо жіночу гідність треба поважати всюди, – зауважує речник уряду. – Другий принцип – це потрібно робити так, щоб ніхто не почувався затаврованим через його релігійні переконання, чи відправи».
Чи вписується простирадло в європейські цінності?
Очікується, що закон ухвалять в парламенті, ймовірно, ще до липня. Але з іншого боку, він може наразитися на юридичні перешкоди. У березні вища адміністративна влада Франції висловила сумнів щодо того, що така заборона є конституційною.
Крім того, французькі мусульмани говорять, що після того, як мусульманські покривала заборонили носити в школах, транспорті, лікарнях та інших громадських місцях, а кількома роками раніше мусульманські хустки заборонили носити в школах, вони відчувають, що французький уряд намагається поцілити в їхню релігію.
У Франції живе близько 5 мільйонів мусульман, що є найбільшою мусульманською громадою в Європі. За даними міністерства внутрішніх справ, майже два мільйони мусульманських жінок носять покривало, що закриває все, крім очей, його називають хіджаб. Невелика меншина носять бурку, чи паранджу, яка закриває все, включно з очима.
Франція – далеко не єдина європейська країна, яка веде публічну дискусію про мусульманські покривала. Цю проблему обговорюють і в Голландії, і в Австрії, і в Бельгії, і в Данії. Щоправда, в жодній з цих країн, ще не дійшло до законодавчих заборон.
