Якщо Європі й вдасться залагодити боргово-дефіцитні проблеми Греції, то як не допустити повторення подібних криз у майбутньому? Саме над цим у п’ятницю міркували учасники зустрічі міністрів фінансів країн єврозони, Єврокомісії та Європейського центрального банку.
Як повідомив люксембуржець Жан-Клод Юнкер, що очолює групу з 16 країн-членів єврозони, міністри та чільні європейські чиновники «домовились, що необхідно створити механізм попередження криз постійної дії».
«Він має виявляти промахи, допущені нашою системою фінансового нагляду та загалом в усьому арсеналі (грошових) відносин. Наслідком цього буде раннє усунення цих «слабинок», – каже голова Єврогрупи.
Комісія вимагає більших повноважень для фінансового нагляду
Греція, з її боргами, величезним бюджетним дефіцитом та негативними показниками на світових біржах, «важкою ношею» звалилася на плечі Оллі Рена, нещодавно обраного комісаром із економічних та монетарних питань. Саме ця проблема наразі й займає майже 100 відсотків його робочого часу.
«Європа має чим відреагувати на «грецьку кризу». Інструменти ми маємо, але їх слід посилити та додати ще декілька елементів», – каже єврокомісар Оллі Рен.
«Євроомісія закликає країни-члени та Європарламент повністю скористатися можливостями Лісабонської угоди, щоб досягти трьох головних цілей, – каже він. – Перша – посилити Пакт стабільності та росту, друга – поглибити фінансовий нагляд, і остання – залучити постійний антикризовий механізм».
Названий комісаром Пакт стабільності та росту – це саме та угода, яка вимагає від національних європейських урядів стабільності цін, обмежує їхню заборгованість та бюджетний дефіцит і передбачає санкції та штрафи за недотримання цих правил.
Наглядачами виступають Єврокомісія та Євростат – дві установи, що ретельно відслідковують стан конкурентноспроможності, боргів та дефіцитів країн ЄС. Але й вони припустилися помилок.
Світова криза порушила спокій європейського монетарного союзу. І коли одні країни на тлі фінансових проблем виявилися доволі «загартованими», інших – тих, що зі слабшими скарбницями – залихоманило. Тим часом Греція й, можливо, деякі інші держави єврозони намагалися зберегти свій імідж, надаючи Брюсселеві неправдиві статистичні дані.
Німеччина не хоче, щоб Брюссель рахував її гроші
Наразі євроустанови намагаються покласти край дисбалансові та посилити свій вплив на фінансову систему країн ЄС. Проте деякі держави не дуже радо сприймають ці ініціативи. Скажімо, Німеччина без особливого ентузіазму погоджується на можливість втручання Брюсселя у її внутрішні фінансові справи.
Євродепутат від Нідерландів Софі Ін ’т Велд (Sophie In ’t Veld) переконана, що державам слід чесно виконувати зобов’язання і погодитися на вимоги Єврокомісії.
«Країни-члени ЄС мали б усе знати, проте донині відмовляються від надання Єврокомісії та Євростатові більших повноважень, щоб перевіряти їх та проводити розслідування», – пояснює європарламентар із групи європейських ліберал-демократів.
Та, на думку брюссельських експертів, зрештою, суворіший нагляд за рівнем боргів та станом державних скарбниць країн Євросоюзу неминучий.
Як повідомив люксембуржець Жан-Клод Юнкер, що очолює групу з 16 країн-членів єврозони, міністри та чільні європейські чиновники «домовились, що необхідно створити механізм попередження криз постійної дії».
«Він має виявляти промахи, допущені нашою системою фінансового нагляду та загалом в усьому арсеналі (грошових) відносин. Наслідком цього буде раннє усунення цих «слабинок», – каже голова Єврогрупи.
Комісія вимагає більших повноважень для фінансового нагляду
Греція, з її боргами, величезним бюджетним дефіцитом та негативними показниками на світових біржах, «важкою ношею» звалилася на плечі Оллі Рена, нещодавно обраного комісаром із економічних та монетарних питань. Саме ця проблема наразі й займає майже 100 відсотків його робочого часу.
«Європа має чим відреагувати на «грецьку кризу». Інструменти ми маємо, але їх слід посилити та додати ще декілька елементів», – каже єврокомісар Оллі Рен.
«Євроомісія закликає країни-члени та Європарламент повністю скористатися можливостями Лісабонської угоди, щоб досягти трьох головних цілей, – каже він. – Перша – посилити Пакт стабільності та росту, друга – поглибити фінансовий нагляд, і остання – залучити постійний антикризовий механізм».
Названий комісаром Пакт стабільності та росту – це саме та угода, яка вимагає від національних європейських урядів стабільності цін, обмежує їхню заборгованість та бюджетний дефіцит і передбачає санкції та штрафи за недотримання цих правил.
Наглядачами виступають Єврокомісія та Євростат – дві установи, що ретельно відслідковують стан конкурентноспроможності, боргів та дефіцитів країн ЄС. Але й вони припустилися помилок.
Світова криза порушила спокій європейського монетарного союзу. І коли одні країни на тлі фінансових проблем виявилися доволі «загартованими», інших – тих, що зі слабшими скарбницями – залихоманило. Тим часом Греція й, можливо, деякі інші держави єврозони намагалися зберегти свій імідж, надаючи Брюсселеві неправдиві статистичні дані.
Німеччина не хоче, щоб Брюссель рахував її гроші
Наразі євроустанови намагаються покласти край дисбалансові та посилити свій вплив на фінансову систему країн ЄС. Проте деякі держави не дуже радо сприймають ці ініціативи. Скажімо, Німеччина без особливого ентузіазму погоджується на можливість втручання Брюсселя у її внутрішні фінансові справи.
Євродепутат від Нідерландів Софі Ін ’т Велд (Sophie In ’t Veld) переконана, що державам слід чесно виконувати зобов’язання і погодитися на вимоги Єврокомісії.
«Країни-члени ЄС мали б усе знати, проте донині відмовляються від надання Єврокомісії та Євростатові більших повноважень, щоб перевіряти їх та проводити розслідування», – пояснює європарламентар із групи європейських ліберал-демократів.
Та, на думку брюссельських експертів, зрештою, суворіший нагляд за рівнем боргів та станом державних скарбниць країн Євросоюзу неминучий.
