«Під опікою тата». Татів-одинаків дискримінують за статевою ознакою усе частіше в Україні

Чому після розлучення діти зазвичай залишаються з матір’ю?

Мешканець Краматорська Донецької області Михайло Данків уже більше року через суд намагається повернути собі сина. За твердженням чоловіка, після народження дитини дружина почала влаштовувати вдома гучні вечірки і про сина перестала дбати. Проте суд став на бік матері, говорить Михайло Данків. «В суді, при визначенні місця проживання дитини, я звернув увагу на те, що мати уже пів року не відвідувала дитину і не має ніякого свого доходу. На це органи опіки і суд не звертали уваги і говорили, що матері потрібно дати ще один шанс. Після рішення суду мати знову ж до дитини не приходила».

У цей час Михайло Данків сплачував із зарплати 35% аліментів (25% - на дитину і 10% - на матір). Оскільки дитина проживала з батьком, чоловік подав до суду заяву про зняття аліментів. «І тут відразу суд постановив примусово відібрати дитину. Сказав, що у нас є перше рішення суду, яке визначило місце проживання дитини з матір’ю і ми повинні його виконувати. Хоча факту, що син проживав з нею не було взагалі».

Самотнього батька в Україні дискримінують за статевою ознакою, стверджує Євген Коновалов, засновник татусевого руху в Україні. Він закликає руйнувати стереотипи радянських часів, за якими матір має більше прав на виховання дитини, ніж батько. «Судді чомусь і досі вважають, що неважливо, якщо мати веде аморальний спосіб життя (пиячить чи наркоманка) і зовсім немає ніякого прикладу для дитини. Судді так і кажуть: «вона народила – вона мати, тому потрібно їй надати іще один шанс», хоча знають законодавство України і Сімейним кодексом України вже багато чого передбачено».

Суспільство не звикло до татусів-одинаків

У свідомості сучасних українців і досі переважає думка, що мати краще, ніж тато зможе виховати дитину, до того ж, самі чоловіки часом бояться брати на себе таку відповідальність, зазначає Елла Ламах, директор Департаменту сімейної та ґендерної політики Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту. «А хто в нас найбільше ґвалтує дітей у сім’ях? Це рідні татусі та вітчими. Тому суспільство готове захищати дитину від нападів чоловіка. Стільки до нас звертається жінок, в яких вітчим ґвалтує доньку. Зрозуміло, що підходити потрібно індивідуально до ситуації. Потрібно робити паритет, щоб дитина бачила і матір, і батька. Якщо ми не говоримо про випадки, де мати – алкоголічка або батько – алкоголік».

Елла Ламах підтримує татів, які борються за свої права. І дивується, що сьогодні в Україні є лише Указ про Матір-героїню, але чомусь немає Батька –героя чи Сім’ї-героя.

Про права батьків у Євросоюзі

Наполегливі татусі Західної Європи вже давно зрівняли свої права із жінками, зазначає кореспондент Радіо Свобода у державах ЄС Віталій Єреміца. Наприклад, у Голландії та Бельгії самотній батько користується такими ж перевагами, що й самотні матері.
Уже понад десятиліття бельгійське законодавство передбачає для чоловіків оплачувані декретні відпустки із догляду за немовлятами чи так звані «кар’єрні паузи» – спеціальні вихідні як для матері, так і для батька на виховання дітей до 12 років. Суми державних допомог одинакові, так само, як і тривалість наданих відпусток.

Доволі поширенням рішенням при розлученні є почерговий (найчастіше потижневий) догляд за дитиною. Причому, сплату аліментів нерідко здійснюють жінки, коли дитину утримує батько.

Хоча суспільство й декларує рівність у правах між чоловіками та жінками, скажімо у Франції тільки 10% татусів отримують право на повне утримування дітей.

Має бути рівність прав як матері, так і батька

В українському законодавстві, зокрема у новому цивільному й сімейному кодексах, мати і тато мають рівні батьківські права, каже юрист Маркіян Дуліба. Проте практика судових рішень свідчить про інше. «Статистика і практика дійсно показує, що судова практика більше лягає на бік жінки. Є ряд стереотипів дійсно в суспільстві, і вони на сьогодні ще не спростовані до кінця. Тому паралельно законотворчою і нормотворчою діяльністю, мабуть, треба проводити і соціально-інформаційну роботу. Оскільки впродовж років незалежності у нас ламався стереотип гендерної рівності (у нас жінка не мала таких прав, як зараз (виборчих, соціальних, економічних), то я вважаю, що має бути рівність прав як матері, так і батька».

Ухвалюючи рішення, з ким має лишитися дитина після розлучення батьків, до уваги беруть усі фактори: від матеріальних до психологічних, стверджує Ірина Летникова, заступник начальника Служби у справах дітей Шевченківської районної держадміністрації у Києві. «Хто більше бере участь у вихованні, до кого більш схильна дитина, характеристики на батьків, психологічна готовність дитини до проживання з ким і умови проживання. Але такого немає, щоб матері дати, батькові – ні».

«Є татусі не гірші від мам...»

З самотніх татусів виходять найкращі педагоги, вважає психолог Наталія Лесенко. Якщо батько вирішив самотужки виховувати дитину, то зробить це якнайкраще. «Є татусі не гірші від мам: і носика витруть, і по господарству попораються, зможуть приділити достатньо уваги, обігріють, єдине – груддю не зможе нагодувати. Якщо стосунки були встановлені ще під час вагітності мами, дитина відчуває батька».

У державах, де розвинутий феміністичний рух, найбільше самотніх батьків. Зокрема, у США й Австралії після розлучення з татом залишається кожна п’ята дитина, у Швеції – кожна третя. В Україні, за даними Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту, нараховується лише 2% татусів-одинаків. Щоправда, кількість їх зростає.