(Розшифровка аудіокоментаря першого Президента незалежної України Леоніда Кравчука)
Леонід Кравчук:
За радянського часу Радіо Свобода було для України тією інформаційною точкою, звідки наші люди отримували об’єктивну, я не перебільшую, інформацію про те, що, по-перше, робиться в світі, і чого ми не знали, так як були закритою стороною; по-друге, що робиться в самій Україні, в Радянському Союзі!
Тому що ми знали в тій упаковці, яку подавала офіційна пропаганда. І вона подавала часто-густо не в повному обсязі, не в об’єктивній подачі, а, скажімо, з певними обмеженнями для українського і не тільки для українського, для радянського слухача, для радянської людини.
Тому переконаний, що за радянські часи Радіо Свободи для України мало велике значення.
Я скажу більше. Тоді я як функціонер Центрального комітету (КПУ – ред.) і заступник завідуючого, пізніше завідуючий відділом ідеологічним, я сам часто виїжджав за межі Києва і включав в авто радіоприймач. Були там такі місця, де не глушили Радіо Свобода. А тоді в нас усі радіо іноземні глушили, аби ми не знали справжньої інформації.
Я також дуже багато чого дізнавався про тенденції світові, про українство за межами України, про ті проблеми, які відбувалися в Україні, скажімо, виступи людей, вибухи на території України і там – у східних областях, про (людські) жертви... Ми про них абсолютно не знали. Я дізнавався про це тільки з Радіо Свобода та з інших закордонних інформаційних центрів.
Тому, скажу відверто, Радіо Свобода зіграло важливу роль у тому, що Україна була більше підготовлена до незалежності, і вона могла б бути значно менше готова, якби не було Радіо Свобода.
Це те, що торкається радянського часу.
«Радіо Свобода сьогодні потрібне для України»
У нинішній час я був безпосередньо причетний до відкриття вже відділення, редакції в Україні Радіо Свобода... Це був надзвичайно цікавий момент, коли Радіо Свобода приїхало у Київ і відкрило свій офіс. І прийшли люди, які брали на вулицях інтерв’ю, в тому числі і в мене брали інтерв’ю на майдані перед Верховною Радою. Це було надзвичайно.
І тепер вже я можу сказати, що відбулися певні акценти в діяльності Радіо Свобода, тому що те, що було для нас закрито тоді, воно більше зараз відкрито, ніж для самого Радіо Свобода.
Вже у нас зараз якихось таких тем або речей, про які не можна говорити або заборонено говорити, або ж являють собою якусь утаємниченість, просто не існує.
Тому зараз більше Радіо Свобода грає просвітницьку роль. Люди наші, політики, беруть участь у дискусіях, в обговореннях проблем, спілкуються відповідно з кореспондентами.., відвідують саму штаб-квартиру Радіо Свобода. І це багато важить для людей. Тобто, вони бачать, як робиться сама кухня цих інформаційних передач.
Тому я абсолютно переконаний, що Радіо Свобода сьогодні потрібне для України, потрібне тому, що там працюють професійно підготовлені люди, вони вміють подавати передачі в такому плюралістичному підході, є боротьба думок, боротьба позицій, немає нав’язування якоїсь однієї точки зору, тобто показують приклад демократичності, плюралістичного підходу до інформаційної політики загалом і в Радіо Свобода зокрема.
Тому я думаю, що немає навіть сумнівів у тому, що Радіо Свобода є потрібною інформаційною базою для України.
Користуючись нашою розмовою, хочу привітати Радіо Свобода, весь колектив, всіх тих людей, які працюють сьогодні, і тих, які ще живі, але, можливо, вже не працюють у силу різних причин, в тому числі й вікових, із цією датою і побажати їм здоров’я, добра і успіхів, тому що потреба в Радіо Свобода існує.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
(55 років тому, 16 серпня 1954 року на хвилях Радіо Свобода вперше прозвучала передача українською мовою)
Спеціальна передача 5-річної давності, присвячена 50-літтю української редакції Радіо Свобода
Леонід Кравчук:
За радянського часу Радіо Свобода було для України тією інформаційною точкою, звідки наші люди отримували об’єктивну, я не перебільшую, інформацію про те, що, по-перше, робиться в світі, і чого ми не знали, так як були закритою стороною; по-друге, що робиться в самій Україні, в Радянському Союзі!
Тому що ми знали в тій упаковці, яку подавала офіційна пропаганда. І вона подавала часто-густо не в повному обсязі, не в об’єктивній подачі, а, скажімо, з певними обмеженнями для українського і не тільки для українського, для радянського слухача, для радянської людини.
Тому переконаний, що за радянські часи Радіо Свободи для України мало велике значення.
Я скажу більше. Тоді я як функціонер Центрального комітету (КПУ – ред.) і заступник завідуючого, пізніше завідуючий відділом ідеологічним, я сам часто виїжджав за межі Києва і включав в авто радіоприймач. Були там такі місця, де не глушили Радіо Свобода. А тоді в нас усі радіо іноземні глушили, аби ми не знали справжньої інформації.
Я також дуже багато чого дізнавався про тенденції світові, про українство за межами України, про ті проблеми, які відбувалися в Україні, скажімо, виступи людей, вибухи на території України і там – у східних областях, про (людські) жертви... Ми про них абсолютно не знали. Я дізнавався про це тільки з Радіо Свобода та з інших закордонних інформаційних центрів.
Тому, скажу відверто, Радіо Свобода зіграло важливу роль у тому, що Україна була більше підготовлена до незалежності, і вона могла б бути значно менше готова, якби не було Радіо Свобода.
Це те, що торкається радянського часу.
«Радіо Свобода сьогодні потрібне для України»
У нинішній час я був безпосередньо причетний до відкриття вже відділення, редакції в Україні Радіо Свобода... Це був надзвичайно цікавий момент, коли Радіо Свобода приїхало у Київ і відкрило свій офіс. І прийшли люди, які брали на вулицях інтерв’ю, в тому числі і в мене брали інтерв’ю на майдані перед Верховною Радою. Це було надзвичайно.
І тепер вже я можу сказати, що відбулися певні акценти в діяльності Радіо Свобода, тому що те, що було для нас закрито тоді, воно більше зараз відкрито, ніж для самого Радіо Свобода.
Вже у нас зараз якихось таких тем або речей, про які не можна говорити або заборонено говорити, або ж являють собою якусь утаємниченість, просто не існує.
Тому зараз більше Радіо Свобода грає просвітницьку роль. Люди наші, політики, беруть участь у дискусіях, в обговореннях проблем, спілкуються відповідно з кореспондентами.., відвідують саму штаб-квартиру Радіо Свобода. І це багато важить для людей. Тобто, вони бачать, як робиться сама кухня цих інформаційних передач.
Тому я абсолютно переконаний, що Радіо Свобода сьогодні потрібне для України, потрібне тому, що там працюють професійно підготовлені люди, вони вміють подавати передачі в такому плюралістичному підході, є боротьба думок, боротьба позицій, немає нав’язування якоїсь однієї точки зору, тобто показують приклад демократичності, плюралістичного підходу до інформаційної політики загалом і в Радіо Свобода зокрема.
Тому я думаю, що немає навіть сумнівів у тому, що Радіо Свобода є потрібною інформаційною базою для України.
Користуючись нашою розмовою, хочу привітати Радіо Свобода, весь колектив, всіх тих людей, які працюють сьогодні, і тих, які ще живі, але, можливо, вже не працюють у силу різних причин, в тому числі й вікових, із цією датою і побажати їм здоров’я, добра і успіхів, тому що потреба в Радіо Свобода існує.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
(55 років тому, 16 серпня 1954 року на хвилях Радіо Свобода вперше прозвучала передача українською мовою)
Спеціальна передача 5-річної давності, присвячена 50-літтю української редакції Радіо Свобода
