Заходи з нагоди 65-річниці вступу у Львів Червоної Армії заплановані на три дні поспіль, з 25 до 27 липня. У місто прибули два депутати Російської Держдуми, представники російських молодіжних організацій з Криму та східних областей України. Саме кримчани привезли у місто Лева найбільшу у світі Георгіївську стрічку, розміром 10 на 50 метрів.
Гості зі східних регіонівВони планували у неділю розгорнути на Марсовому полі Георгіївську стрічку і пройтись із нею центральними вулицями міста, щоб у такий спосіб вшанувати 65-річницю визволення Львова від німецької армії.
Львів як поле політичних провокацій
Однак львівська міськрада оскаржила такі наміри представників російського молодіжного братства у суді. Мер Андрій Садовий заявив, що Львів намагаються перетворити на поле для політичних заворушень.
Панахида на Пагорбі слави, 26 липня 2009 р.
Львівський окружний адміністративний суд спершу дозволив проводити російському молодіжному братству заходи, але це рішення знову ж таки було оскаржене і суд категорично заборонив проводити пішу ходу і розгортати Георгіївську стрічку.
Голова Руського молодіжного братства Кирило Арбатов зазначив. «Ми не перший рік проводимо акцію «Георгіївська стрічка», і ніколи не було жодних ексцесів. Спершу суд ухвалив рішення і визнав, що наша акція не несе провокаційного забарвлення, не має небезпеки і було відмовлено міській раді у позові. Раптом друге цілком протилежне рішення із забороною пішої ходи і розгортання стрічки».
Радянські визволителі у Львові асоціюються з репресіями
У неділю, 26 липня, представники Російських товариств дотримались судового рішення і лише взяли участь у панахиді на Пагорбі слави, місці поховання радянських вояків. У цей час представники українських патріотичних організацій вшанували на Марсовому полі пам’ять жертв НКВС, тих, хто був закатований у львівських тюрмах під час радянського режиму.
Для львів’ян прихід Червоної Армії 27 липня 1944 року означав чергову окупацію, зазначив голова Товариства пошуку жертв війни «Пам'ять» Любомир Горбач. Адже українці як в Галичині, так і на Волині не могли вважати солдат Червоної армії визволителями, бо пам’ятали, скільки крові було пролито в 1939-1941 роках.
«Своєю акцією Георгіївська стрічка російські братства навмисно розпалюють протистояння. Зрозуміло, що радянська армія як в 39, так і 44 роках принесла жахіття, людей вивозили, арештовували. Вона не відрізнялась за жорстокістю від німецької армії. Що радянська, що німецька тоталітарні системи мали на меті не добробут українців, а винищення людей і захоплення земель», – каже Любомир Горбач.
У Львові радянські визволителі досі асоціюються з початком нових репресій. По суті, львівську інтелігенцію після 1944 року було цілком знищено, гарні помешкання корінних львів’ян зайняли визволителі, які назавжди оселились у Львові.
Відзначення радянських свят у Львові уже роками зводиться до галасливого політичного протистояння у вигляді малолюдних мітингів під пильною охороною міліції.
А 27 липня сьомий рік поспіль у Львові оголошений днем жалоби за сімдесятьма сьома загиблими під час авіашоу на Скнилівському летовищі.
(Львів – Київ – Прага)
Георгіївська стрічка належить до радянської нагородної системи під назвою «Гвардійської стрічки» як особлива відзнака. У період СРСР вона використовувалась для оформлення ордену Слави і медалі «За перемогу над Німеччиною». Кольори стрічки означають дим і полум’я є відзнакою доблесті солдата. «Георгіївська стрічка» – громадська організація, присвячена святкуванню дня Перемоги у Великій Вітчизняній війні з 2005 року.
Львів як поле політичних провокацій
Однак львівська міськрада оскаржила такі наміри представників російського молодіжного братства у суді. Мер Андрій Садовий заявив, що Львів намагаються перетворити на поле для політичних заворушень.
Львівський окружний адміністративний суд спершу дозволив проводити російському молодіжному братству заходи, але це рішення знову ж таки було оскаржене і суд категорично заборонив проводити пішу ходу і розгортати Георгіївську стрічку.
Голова Руського молодіжного братства Кирило Арбатов зазначив. «Ми не перший рік проводимо акцію «Георгіївська стрічка», і ніколи не було жодних ексцесів. Спершу суд ухвалив рішення і визнав, що наша акція не несе провокаційного забарвлення, не має небезпеки і було відмовлено міській раді у позові. Раптом друге цілком протилежне рішення із забороною пішої ходи і розгортання стрічки».
Радянські визволителі у Львові асоціюються з репресіями
За історичними даними, під час радянізації Західної України у 1940 — 1941 роках було здійснено 4 депортації населення, а це більше 11 мільйонів осіб різних національностей. З 1939 до 1941 року у тюрмах Західної України, за розпорядженням Кремля, розстріляли, за різними даними, від 40 до 50 тисяч людей. Після приходу радянської влади у липні 1944 року відновлено репресії, масові депортації місцевого населення. У 1946-1949 роках у Сибір вислано близько 300 тисяч людей, була ліквідована Українська Греко-Католицька Церква. Духовенство на чолі з патріархом Йосипом Сліпим вислані в Сибір.
У неділю, 26 липня, представники Російських товариств дотримались судового рішення і лише взяли участь у панахиді на Пагорбі слави, місці поховання радянських вояків. У цей час представники українських патріотичних організацій вшанували на Марсовому полі пам’ять жертв НКВС, тих, хто був закатований у львівських тюрмах під час радянського режиму.
Для львів’ян прихід Червоної Армії 27 липня 1944 року означав чергову окупацію, зазначив голова Товариства пошуку жертв війни «Пам'ять» Любомир Горбач. Адже українці як в Галичині, так і на Волині не могли вважати солдат Червоної армії визволителями, бо пам’ятали, скільки крові було пролито в 1939-1941 роках.
«Своєю акцією Георгіївська стрічка російські братства навмисно розпалюють протистояння. Зрозуміло, що радянська армія як в 39, так і 44 роках принесла жахіття, людей вивозили, арештовували. Вона не відрізнялась за жорстокістю від німецької армії. Що радянська, що німецька тоталітарні системи мали на меті не добробут українців, а винищення людей і захоплення земель», – каже Любомир Горбач.
У Львові радянські визволителі досі асоціюються з початком нових репресій. По суті, львівську інтелігенцію після 1944 року було цілком знищено, гарні помешкання корінних львів’ян зайняли визволителі, які назавжди оселились у Львові.
Відзначення радянських свят у Львові уже роками зводиться до галасливого політичного протистояння у вигляді малолюдних мітингів під пильною охороною міліції.
А 27 липня сьомий рік поспіль у Львові оголошений днем жалоби за сімдесятьма сьома загиблими під час авіашоу на Скнилівському летовищі.
(Львів – Київ – Прага)
