Батьки Гелявера Решітова були виселені з Криму за наказом Сталіна. На початку 1990-х Гелявер повернувся на історичну батьківщину. Але й досі, попри обіцянки трьох українських президентів про всіляку підтримку репатріантів, він так і не отримав ані житла, ані землі, на якій можна його збудувати. Щоб захистити свої права, Гелявер Решітов вступив до громадської організації «Авдет» і вже третій місяць днює і ночує під стінами українського уряду.
Кримські татари оселилися біля Кабміну
«Ми сіли під стіни Кабміну, щоб висловити свій протест проти земельного безладу у Криму, – каже він. – І для того, щоб нарешті був виконаний указ Президента про надання землі депортованим».
Гелявер Решітов пригадує, що на початку акції до них виходив міністр охорони довкілля Георгій Філіпчук і закликав припинити протест, оскільки, мовляв, їхнє питання вже вирішене. Татари не повірили – і мали рацію: землі вони досі не отримали.
Причини «безземелля» – шовінізм та корупція
Вимоги протестувальників підтримує і народний депутат, голова Меджлісу кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв.
Гроші і землю депортованому корінному населенню«Ставлення до кримських татар шовіністичне, а крім того, кримські можновладці за допомогою землі намагаються забезпечити себе та своїх дітей, – зазначає Мустафа Джемілєв. – Пракика показала, що єдиний вихід для переселенців – захоплювати землю і декілька років відстоювати свої права. Лише тоді влада від безвиході йде на поступки та оформлює право на землю. Я прибічник більш цивілізованих рішень, але в нас вони не діють».
Спеціальна робоча група Кабміну на чолі з Георгієм Філіпчуком вирішить проблему найближчим часом, адже вільна земля у Криму є, заявив керівник прес-служби Мінприроди Володимир Гаптар.
«Робоча група займається жорстким моніторингом кожної ділянки, на яку претендують кримські татари, – каже він. – Скільки землі буде виділено – говорити рано. Але максимальна територія, яку буде можливість надати кримсько-татарським переселенцям, вона буде надана».
За словами Володимира Гаптаря, найбільші труднощі в тому, що земля, на яку претендують татари, є у підпорядкуванні Міноборони та Мінагрополітики, які мають спочатку відмовитися від неї.
Вигідніше підігрівати проблему, аніж роздати землю
Але якщо міністерства та відомства ще можна вмовити віддати ділянку, то переконати міську чи сільську раду передати цю землю татарам практично нереально, вважає експерт Інституту демократії імені Пилипа Орлика Наталія Белітцер.
«Земля в Криму настільки дорога, що найменше, чого хоче місцева влада, так це віддавати її татарам, у той час як за неї можна отримати величезний зиск від інших зацікавлених», – зазначає пані Белітцер.
Натомість депутат кримського парламенту, фракції «Курултай-Рух» Леонід Пилунський вважає, що соціальна напруга в кримському регіоні вигідна певним політичним колам у Києві та Москві.
«Ця напруга дає політичний простір для спекуляцій на виборах, для звинувачування української влади, для звернень до влади російської. Мовляв, татари утискують росіян, слов’ян – кого завгодно... Перш за все, немає доброї волі це вирішити», – наголошує Леонід Пилунський.
Тим часом ані Мінприроди, ані Держкомзем не називають конкретних термінів, коли землю татарам нарешті буде виділено. А підготовлений ними проект рішення уряду про надання репатріантам ділянки розміром 27 гектарів досі не набув законної сили.
За останніми даними Держкомзему, 66,1% кримських татар уже отримали або завершують оформлення ділянок для будівництва житла. На сьогодні землі потребують близько 15 тисяч кримськотатарських сімей.
(Сімферополь – Київ – Прага)
«Ми сіли під стіни Кабміну, щоб висловити свій протест проти земельного безладу у Криму, – каже він. – І для того, щоб нарешті був виконаний указ Президента про надання землі депортованим».
Гелявер Решітов пригадує, що на початку акції до них виходив міністр охорони довкілля Георгій Філіпчук і закликав припинити протест, оскільки, мовляв, їхнє питання вже вирішене. Татари не повірили – і мали рацію: землі вони досі не отримали.
Причини «безземелля» – шовінізм та корупція
Вимоги протестувальників підтримує і народний депутат, голова Меджлісу кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв.
Спеціальна робоча група Кабміну на чолі з Георгієм Філіпчуком вирішить проблему найближчим часом, адже вільна земля у Криму є, заявив керівник прес-служби Мінприроди Володимир Гаптар.
«Робоча група займається жорстким моніторингом кожної ділянки, на яку претендують кримські татари, – каже він. – Скільки землі буде виділено – говорити рано. Але максимальна територія, яку буде можливість надати кримсько-татарським переселенцям, вона буде надана».
За словами Володимира Гаптаря, найбільші труднощі в тому, що земля, на яку претендують татари, є у підпорядкуванні Міноборони та Мінагрополітики, які мають спочатку відмовитися від неї.
Вигідніше підігрівати проблему, аніж роздати землю
Але якщо міністерства та відомства ще можна вмовити віддати ділянку, то переконати міську чи сільську раду передати цю землю татарам практично нереально, вважає експерт Інституту демократії імені Пилипа Орлика Наталія Белітцер.
«Земля в Криму настільки дорога, що найменше, чого хоче місцева влада, так це віддавати її татарам, у той час як за неї можна отримати величезний зиск від інших зацікавлених», – зазначає пані Белітцер.
Натомість депутат кримського парламенту, фракції «Курултай-Рух» Леонід Пилунський вважає, що соціальна напруга в кримському регіоні вигідна певним політичним колам у Києві та Москві.
«Ця напруга дає політичний простір для спекуляцій на виборах, для звинувачування української влади, для звернень до влади російської. Мовляв, татари утискують росіян, слов’ян – кого завгодно... Перш за все, немає доброї волі це вирішити», – наголошує Леонід Пилунський.
Тим часом ані Мінприроди, ані Держкомзем не називають конкретних термінів, коли землю татарам нарешті буде виділено. А підготовлений ними проект рішення уряду про надання репатріантам ділянки розміром 27 гектарів досі не набув законної сили.
За останніми даними Держкомзему, 66,1% кримських татар уже отримали або завершують оформлення ділянок для будівництва житла. На сьогодні землі потребують близько 15 тисяч кримськотатарських сімей.
(Сімферополь – Київ – Прага)
