– Як показує сучасний світ, країнам вже не потрібно утримувати величезні армії. Україні потрібна перш за все професійна контрактна армія. Її основні складові – протиповітряна оборона і системи зв’язку, але й усі інші компоненти мають бути на високому рівні. Але найголовніше – соціальний і правовий захист військовослужбовців. І важливим кроком з вирішення цієї проблеми стало ухвалення ще у 1991 році Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей». Цей закон дав можливість, щонайменше, без соціальних катаклізмів поступово скорочувати кількість військовослужбовців.
– Яка на Вашу думку оптимальна чисельність Збройних Сил?
– Зараз уже наближаються до оптимальної цифри, десь 150-180 тисяч. Цю цифру має затвердити Верховна Рада. Це питання дискусії, часу і можливостей економіки.
– А для чого, для виконання яких завдань Україні потрібна така армія?
– Це те саме, що запитувати: «Хто у вас ворог і проти кого ви маєте воювати?». А я вас запитаю: «А проти кого збирається воювати Швейцарія, яка має майже такі ж збройні сили, як Україна?» У них просто специфічна форма: регулярних військ трохи менше, але система підготовки така, що вони за тиждень можуть розгорнутися і наростити потрібну чисельність. Ще коли я був міністром оборони України, Швейцарія купила 16 нових літаків-винищувачів «Фантом». То кого боїться Швейцарія, на яку ніхто за останні 200 років не нападав?
– Як швидко можна створити таку армію?
– Не дуже швидко. І не треба це форсувати заради якихось політичних рішень. Тому, що це поступовий і складний процес. Я у свій час ініціював проведення дослідження проблеми звільнення контрактників. Адже понад половина усіх контрактників, а подекуди й до 70%, звільняються і не хочуть далі продовжувати контракт. Звісно, що величина заробітної плати має значення. Але не це виявилося головним. Люди не відчували, що вони справді на професійній роботі, що вони розвиваються і мають перспективи для кар’єрного росту. Вони відчували себе некваліфікованою робочою силою для підсобних робіт і не продовжували контракт. Я назвав лише одну суттєву проблему. А їх є дуже багато.
(Київ – Прага)
– Яка на Вашу думку оптимальна чисельність Збройних Сил?
– Зараз уже наближаються до оптимальної цифри, десь 150-180 тисяч. Цю цифру має затвердити Верховна Рада. Це питання дискусії, часу і можливостей економіки.
– А для чого, для виконання яких завдань Україні потрібна така армія?
– Це те саме, що запитувати: «Хто у вас ворог і проти кого ви маєте воювати?». А я вас запитаю: «А проти кого збирається воювати Швейцарія, яка має майже такі ж збройні сили, як Україна?» У них просто специфічна форма: регулярних військ трохи менше, але система підготовки така, що вони за тиждень можуть розгорнутися і наростити потрібну чисельність. Ще коли я був міністром оборони України, Швейцарія купила 16 нових літаків-винищувачів «Фантом». То кого боїться Швейцарія, на яку ніхто за останні 200 років не нападав?
– Як швидко можна створити таку армію?
– Не дуже швидко. І не треба це форсувати заради якихось політичних рішень. Тому, що це поступовий і складний процес. Я у свій час ініціював проведення дослідження проблеми звільнення контрактників. Адже понад половина усіх контрактників, а подекуди й до 70%, звільняються і не хочуть далі продовжувати контракт. Звісно, що величина заробітної плати має значення. Але не це виявилося головним. Люди не відчували, що вони справді на професійній роботі, що вони розвиваються і мають перспективи для кар’єрного росту. Вони відчували себе некваліфікованою робочою силою для підсобних робіт і не продовжували контракт. Я назвав лише одну суттєву проблему. А їх є дуже багато.
(Київ – Прага)
