Профспілки Чорнобильської зони відчуження констатують, що за нинішніх обсягів фінансування вони не виведуть станцію з експлуатації й за півстоліття. Утім, деякі експерти вважають, що ліквідацію наслідків аварії свідомо затягують, а її вартість – завищують.
Україна вже витратила на ліквідацію наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС близько 20 мільярдів доларів, загальні ж збитки держави від неї перевищують 170 мільярдів, заявив у середу директор Державного департаменту – адміністрації Чорнобильської зони відчуження та безумовного відселення Володимир Холоша.
Фінансовий тягар Чорнобиля Україна нестиме й далі
Зі свого боку, колишній директор ЧАЕС, а нині радник міністра надзвичайних ситуацій Сергій Парашин наголосив, що українська економіка просто не здатна повністю профінансувати увесь спектр чорнобильських проблем, включно з допомогою потерпілим від аварії. За його підрахунками, на це потрібно було б виділяти п’яту частину державного бюджету щорічно. Україна змушена економити, але це навряд чи можливо, говорить Сергій Парашин.
«Ми витрачаємо 50 мільйонів євро на рік на виведення ЧАЕС із експлуатації. Можна очікувати, що за рахунок зменшення кількості персоналу та інших кроків вдасться зменшити цю суму до 40-30 мільйонів на рік. Однак корпорація «Новарка», що розробляє й будує нове укриття для четвертого енергоблоку, заявляє, що його річна експлуатація обходитиметься у 5% від його вартості. Тобто 50 мільйонів євро, стільки ж, скільки експлуатація ЧАЕС. Ми шукаємо можливості для оптимізації витрат», – говорить колишній керівник атомної станції.
Сергій Парашин переконаний, що така оптимізація не зменшить безпеку об’єктів Чорнобильської зони. Він прогнозує, що за нинішнього обсягу фінансування Чорнобильську АЕС виведуть із експлуатації приблизно упродовж 15 років.
Інші терміни наводить голова профспілкової організації ЧАЕС Євген Козлов.
«Згідно з державною програмою зняття ЧАЕС з експлуатації, у 2064 році тут має бути зелена галявина. Але на голому ентузіазмі зробити цього не вдасться. Зараз ми не маємо коштів на оновлення транспорту – на нього страшно дивитися. Засобів захисту бракує, їх чистять і використовують повторно. Якщо нічого не зміниться, за 50 років ми не встигнемо. За міжнародними підрахунками, на виведення з експлуатації ЧАЕС потрібен мільярд гривень щорічно, а нам цього року дали 490 мільйонів», – зізнається профспілковий діяч.
«В енергоблоці ознак великих мас пального я не бачив» – ліквідатор
Учасник ліквідації Чорнобильської аварії, а нині експерт з питань Чорнобиля Володимир Осипенко запевняє, що вартість ліквідації наслідків катастрофи свідомо завищується, і що Україна мала всі шанси розібрати і захоронити четвертий енергоблок десятиліття тому.
«Друге ім’я України у світі – корупція, а третє – брехня. Інформація про аварію досі дозована і неправильна, ми не знаємо реальної вартості потрібних робіт. Що в саркофазі, – приховують. Хоча фахівці, і я серед них, були всередині 4-го енергоблоку. Там усе свідчить про те, що ядерного пального після вибуху й пожежі там практично не залишилося, – зізнається Володимир Осипенко. – Тобто, саркофаг треба розбирати, не будуючи нових укриттів, і захоронювати всі матеріали. На початку 1990-х парламент ухвалив програму, в якій були розраховані всі етапи робіт і за якою реактор мав зникнути у 2011 році. Є законодавча база, але вона не діє. Чуємо лише: гроші, гроші, гроші!»
Експерт зауважує, що рівень випромінювання з енергоблоку показує, що там лишилося не більше сотої частини радіоактивного пального. Що ж до решти атомної станції, Володимир Осипенко висловив переконання, що гарантувати її безпеку аж до виведення з експлуатації може в декілька разів менше персоналу, і на це реально потрібно менше коштів, аніж нині виділяється.
Україна вже витратила на ліквідацію наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС близько 20 мільярдів доларів, загальні ж збитки держави від неї перевищують 170 мільярдів, заявив у середу директор Державного департаменту – адміністрації Чорнобильської зони відчуження та безумовного відселення Володимир Холоша.
Фінансовий тягар Чорнобиля Україна нестиме й далі
Зі свого боку, колишній директор ЧАЕС, а нині радник міністра надзвичайних ситуацій Сергій Парашин наголосив, що українська економіка просто не здатна повністю профінансувати увесь спектр чорнобильських проблем, включно з допомогою потерпілим від аварії. За його підрахунками, на це потрібно було б виділяти п’яту частину державного бюджету щорічно. Україна змушена економити, але це навряд чи можливо, говорить Сергій Парашин.
«Ми витрачаємо 50 мільйонів євро на рік на виведення ЧАЕС із експлуатації. Можна очікувати, що за рахунок зменшення кількості персоналу та інших кроків вдасться зменшити цю суму до 40-30 мільйонів на рік. Однак корпорація «Новарка», що розробляє й будує нове укриття для четвертого енергоблоку, заявляє, що його річна експлуатація обходитиметься у 5% від його вартості. Тобто 50 мільйонів євро, стільки ж, скільки експлуатація ЧАЕС. Ми шукаємо можливості для оптимізації витрат», – говорить колишній керівник атомної станції.
Сергій Парашин переконаний, що така оптимізація не зменшить безпеку об’єктів Чорнобильської зони. Він прогнозує, що за нинішнього обсягу фінансування Чорнобильську АЕС виведуть із експлуатації приблизно упродовж 15 років.
Інші терміни наводить голова профспілкової організації ЧАЕС Євген Козлов.
«Згідно з державною програмою зняття ЧАЕС з експлуатації, у 2064 році тут має бути зелена галявина. Але на голому ентузіазмі зробити цього не вдасться. Зараз ми не маємо коштів на оновлення транспорту – на нього страшно дивитися. Засобів захисту бракує, їх чистять і використовують повторно. Якщо нічого не зміниться, за 50 років ми не встигнемо. За міжнародними підрахунками, на виведення з експлуатації ЧАЕС потрібен мільярд гривень щорічно, а нам цього року дали 490 мільйонів», – зізнається профспілковий діяч.
«В енергоблоці ознак великих мас пального я не бачив» – ліквідатор
Учасник ліквідації Чорнобильської аварії, а нині експерт з питань Чорнобиля Володимир Осипенко запевняє, що вартість ліквідації наслідків катастрофи свідомо завищується, і що Україна мала всі шанси розібрати і захоронити четвертий енергоблок десятиліття тому.
«Друге ім’я України у світі – корупція, а третє – брехня. Інформація про аварію досі дозована і неправильна, ми не знаємо реальної вартості потрібних робіт. Що в саркофазі, – приховують. Хоча фахівці, і я серед них, були всередині 4-го енергоблоку. Там усе свідчить про те, що ядерного пального після вибуху й пожежі там практично не залишилося, – зізнається Володимир Осипенко. – Тобто, саркофаг треба розбирати, не будуючи нових укриттів, і захоронювати всі матеріали. На початку 1990-х парламент ухвалив програму, в якій були розраховані всі етапи робіт і за якою реактор мав зникнути у 2011 році. Є законодавча база, але вона не діє. Чуємо лише: гроші, гроші, гроші!»
Експерт зауважує, що рівень випромінювання з енергоблоку показує, що там лишилося не більше сотої частини радіоактивного пального. Що ж до решти атомної станції, Володимир Осипенко висловив переконання, що гарантувати її безпеку аж до виведення з експлуатації може в декілька разів менше персоналу, і на це реально потрібно менше коштів, аніж нині виділяється.
