Коли 21 березня словацькі виборці вперше обирали президента (досі голову держави обирав парламент), мабуть, тільки в команді Івети Радічової вірили в успіх. На старт вийшло семеро кандидатів, серед яких був Іван Ґашпарович – президент зі стажем, якого висунула владна коаліція нинішнього прем’єра Роберта Фіца.
Здавалось, що фаворит виборів, у минулому член компартії Чехословаччини й компартійний функціонер, безконфліктний, а тому зручний для уряду Іван Ґашпарович має перемогу в кишені. Але сталось інакше.
Ґашпарович не тільки не набрав потрібних для перемоги 50 відсотків голосів, а й отримав серйозного конкурента. З різницею всього у 8 відсотків голосів за ним на другому місці опинилась Радичова – 52-літня вдова з Братислави, учений-соціолог, представниця опозиційної партії християнських демократів, яка лише рік активно займається політикою.
У сусідній Чехії також вважають, що Івета Радичова справді становить реальну конкуренцію дотеперішньому президентові. Так, зокрема, каже й празький політолог Любош Палата.
«Кандидат від опозиції Івета Радичова дуже добре впоралась із передвиборною кампанією, в телевізійних дебатах вона зуміла перемогти Ґашпаровича. На мою думку, у Словаччині й досі триває боротьба між авторитарними силами, яких нині представляють прихильники колишнього прем’єра (Владимира) Мечіара, і рештою словацької політичної сцени, яку можна назвати продемократичною чи прозахідною. Івета Радичова є кандидатом від об’єднаної опозиції. Особисто я гадаю, що їй, імовірно, вдасться перемогти», – вважає чеський політолог Любош Палата.
Словаки хочуть змін, а не колишніх комуністів
Навіть якщо Івета Радичова програє вибори своєму суперникові, нинішні події у Словаччині, на думку політологів, свідчать, що словакам не тільки захотілось змін, а, ймовірно, йдеться й про глибші зрушення в політичній культурі й мисленні.
Словаки зажадали зміни, яку Івера Радичова їм обіцяла. Вона не побоялась говорити про потребу духовного багатства, гідності й вільного мислення, вона сміливо виступила проти владного суперника, на стороні якого партія нинішнього прем’єра «Смер» («Напрям»).
Уперше в історії незалежної Словаччини на посаду президента кандидує людина без комуністичного минулого в біографії; всі дотеперішні словацькі президенти – Міхал Ковач, Рудольф Шустер чи останній Іван Ґашпарович, свого часу належали до компартії.
(Прага – Київ)
Здавалось, що фаворит виборів, у минулому член компартії Чехословаччини й компартійний функціонер, безконфліктний, а тому зручний для уряду Іван Ґашпарович має перемогу в кишені. Але сталось інакше.
Ґашпарович не тільки не набрав потрібних для перемоги 50 відсотків голосів, а й отримав серйозного конкурента. З різницею всього у 8 відсотків голосів за ним на другому місці опинилась Радичова – 52-літня вдова з Братислави, учений-соціолог, представниця опозиційної партії християнських демократів, яка лише рік активно займається політикою.
У сусідній Чехії також вважають, що Івета Радичова справді становить реальну конкуренцію дотеперішньому президентові. Так, зокрема, каже й празький політолог Любош Палата.
«Кандидат від опозиції Івета Радичова дуже добре впоралась із передвиборною кампанією, в телевізійних дебатах вона зуміла перемогти Ґашпаровича. На мою думку, у Словаччині й досі триває боротьба між авторитарними силами, яких нині представляють прихильники колишнього прем’єра (Владимира) Мечіара, і рештою словацької політичної сцени, яку можна назвати продемократичною чи прозахідною. Івета Радичова є кандидатом від об’єднаної опозиції. Особисто я гадаю, що їй, імовірно, вдасться перемогти», – вважає чеський політолог Любош Палата.
Словаки хочуть змін, а не колишніх комуністів
Навіть якщо Івета Радичова програє вибори своєму суперникові, нинішні події у Словаччині, на думку політологів, свідчать, що словакам не тільки захотілось змін, а, ймовірно, йдеться й про глибші зрушення в політичній культурі й мисленні.
Словаки зажадали зміни, яку Івера Радичова їм обіцяла. Вона не побоялась говорити про потребу духовного багатства, гідності й вільного мислення, вона сміливо виступила проти владного суперника, на стороні якого партія нинішнього прем’єра «Смер» («Напрям»).
Уперше в історії незалежної Словаччини на посаду президента кандидує людина без комуністичного минулого в біографії; всі дотеперішні словацькі президенти – Міхал Ковач, Рудольф Шустер чи останній Іван Ґашпарович, свого часу належали до компартії.
(Прага – Київ)
