Рятувати фінансову систему має не лише уряд грошима платників податків, але і приватний сектор – це ключовий елемент нового плану. Ще раніше у Вашингтоні міністр фінансів США Тім Ґайтнер попереджав, що операція не буде дешевою, але альтернатива була б ще гіршою.
«Я буду відвертим. Ця стратегія нам дорого обійдеться. Вона є ризикованою, і на неї буде потрібен час. Але, незважаючи на те, наскільки дорогою вона виявиться, ми знаємо, що ціну повного краху нашої фінансової системи буде неможливо підрахувати для наших родин, для компаній і для нашої країни», – зазначив Тім Ґайтнер.
За його словами, державна скарбниця, а точніше програма, на яку ще восени Конгрес виділив близько 700 мільярдів, надасть лише від 75 до 100 мільярдів доларів. Решта грошей для нової «Громадсько-приватної інвестиційної програми» має надійти від приватного сектора.
Але і решта грошей матиме урядове походження. Уряд пропонуватиме приватним інвесторам кредити за низькими ставками, щоб заохотити їх брати участь у програмі. Очікується, що на початку таким чином надійде половина із планованого трильйона доларів.
Як переконаний американський міністр фінансів, цей варіант набагато кращий, ніж альтернативні. Зокрема, пропонувалося залишити банки самим розбиратися зі своїми неліквідними боргами чи щоб уряд сам викупив усі «токсичні активи» банків.
Йдеться про активи, які пов’язані з іпотечними кредитами, і неповернення яких і спричинило нинішню фінансову кризу. На переконання міністра фінансів, за допомогою нової програми, фінансовий ринок позбавиться невизначеності і поверне довіру до себе.
Порятунок чи «безвиграшна лотерея»?
Незважаючи на першу позитивну реакцію ринків на подробиці плану, його раніше чимало критикували. Багато аналітиків не вірять у прихід приватних інвесторів і побоюються, що трильйонний план будуть повністю оплачувати платники податків.
Один із найавторитетніших критиків нового плану, минулорічний лауреат Нобелівської премії Пол Круґман називає його безвиграшною лотереєю для народу: «якщо випаде орел, я, тобто інвестор, виграю, якщо решка, програють платники податків». Він пояснює, що у випадку, якщо ціна цих активів колись піде вгору, виграє інвестор, якщо піде вниз, платники податків покриють збитки.
(Прага – Київ)
«Я буду відвертим. Ця стратегія нам дорого обійдеться. Вона є ризикованою, і на неї буде потрібен час. Але, незважаючи на те, наскільки дорогою вона виявиться, ми знаємо, що ціну повного краху нашої фінансової системи буде неможливо підрахувати для наших родин, для компаній і для нашої країни», – зазначив Тім Ґайтнер.
За його словами, державна скарбниця, а точніше програма, на яку ще восени Конгрес виділив близько 700 мільярдів, надасть лише від 75 до 100 мільярдів доларів. Решта грошей для нової «Громадсько-приватної інвестиційної програми» має надійти від приватного сектора.
Але і решта грошей матиме урядове походження. Уряд пропонуватиме приватним інвесторам кредити за низькими ставками, щоб заохотити їх брати участь у програмі. Очікується, що на початку таким чином надійде половина із планованого трильйона доларів.
Як переконаний американський міністр фінансів, цей варіант набагато кращий, ніж альтернативні. Зокрема, пропонувалося залишити банки самим розбиратися зі своїми неліквідними боргами чи щоб уряд сам викупив усі «токсичні активи» банків.
Йдеться про активи, які пов’язані з іпотечними кредитами, і неповернення яких і спричинило нинішню фінансову кризу. На переконання міністра фінансів, за допомогою нової програми, фінансовий ринок позбавиться невизначеності і поверне довіру до себе.
Порятунок чи «безвиграшна лотерея»?
Незважаючи на першу позитивну реакцію ринків на подробиці плану, його раніше чимало критикували. Багато аналітиків не вірять у прихід приватних інвесторів і побоюються, що трильйонний план будуть повністю оплачувати платники податків.
Один із найавторитетніших критиків нового плану, минулорічний лауреат Нобелівської премії Пол Круґман називає його безвиграшною лотереєю для народу: «якщо випаде орел, я, тобто інвестор, виграю, якщо решка, програють платники податків». Він пояснює, що у випадку, якщо ціна цих активів колись піде вгору, виграє інвестор, якщо піде вниз, платники податків покриють збитки.
(Прага – Київ)
