Ціла низка чинників дозволяє говорити про посилення у Києві російського фактора. Зараз почав діяти, так би мовити, сезонний фактор впливу: Україна та Росія домовляються щодо ціни на газ на наступний рік. Енергоносії неодмінно виступають важелем російського впливу на українську політичну систему.
Реверанси у бік Москви
Лідер Партії регіонів Віктор Янукович у Москві виступив на з’їзді партії «Єдина Росія» 20 листопада 2008 р.
Проте зараз вітчизняні політики пішли далі, ніж зазвичай. Український Прем’єр Юлія Тимошенко, яка рік тому виступила у західній пресі («Стримування Росії». - «Foreign Affairs», США) зі статтею про необхідність обмеження російського впливу, тепер, навпаки, наголошує на необхідності покращення партнерських стосунків двох країн (спецвипуск журналу The Economist «Світ в 2009 році»). Серед іншого вона зазначила, що відносини між нашими країнами мають будуватися, як між Францією та Німеччиною після Другої світової війни.
Загалом зараз в української держави фактично два зовнішньополітичні курси щодо Росії: один провадить Президент Ющенко, інший – Прем’єр Тимошенко.
Зазначимо, що коли Тимошенко робила випади проти Кремля, вона була в опозиції. Тепер вона Прем’єр і мусить домовлятися з російським керівництвом за ціну на газ на наступний рік.
У свою чергу лідер Партії регіонів Віктор Янукович проігнорував участь у заходах щодо відзначення річниці Голодомору, а натомість відправився до Москви, де виступив на з’їзді партії «Єдина Росія» з різкою критикою на адресу Президента Ющенка. І це попри те, що Президент зробив напередодні такий собі реверанс у бік регіоналів, назвавши їх партію, «не позбавленою почуття патріотизму». Але Янукович навзамін критикував у Москві гуманітарну політику Президента та його позицію щодо грузинсько-російського конфлікту.
Провал російського посередництва
Тим часом в українській пресі та інтернет-виданнях раз по раз з’являється інформація, що російські політики виступають мало не посередниками в переговорах про створення нової коаліції та гарантами виконання домовленостей. Можна з великою часткою певності говорити про те, що Росія намагається, щоб політики, які декларують наміри покращити двосторонні стосунки, об’єдналися у Верховній Раді в коаліцію.
У вересні прихильники Президента називали ймовірну коаліцію фракцій БЮТ та ПР саме прокремлівською. Проте зараз про перспективи створення коаліції у такому форматі говорять, як про дуже малоймовірні. Схоже, лідери цих політичних сил вибудовують свою російську політику кожен на власний розсуд.
Російський політолог Станіслав Бєлковський підтверджує інформацію про те, що Кремль був зацікавлений і сприяв створенню коаліції БЮТ та Партії регінонів в українській Верховній Раді у вересні цього року. До речі, кілька поінформованих джерел підтвердили у приватних розмовах, що тоді йшлося про такий варіант: Тимошенко мала б лишитися головою уряду, а Янукович мав би обійняти посаду Голови Верховної Ради.
Проте, на думку політолога Бєлковського, вельми показово, що в підсумку в Партії регіонів перемогла лінія на ситуативний союз із Віктором Ющенком та проведення позачергових виборів. «На мій погляд, зараз не можна говорити про посилення російського впливу на українську політику, – каже Бєлковський. – Навпаки, ще ніколи цей рівень не був таким низьким, за всі сімнадцять років існування пострадянського простору. Бо реальні важелі впливу на основних політичних гравців втрачені. І в першу чергу через те, що сама російська модель розвитку не може бути експортована».
На думку політолога, після невдачі у вересні, коли навіть наполегливе російське прохання до Віктора Януковича не мало успіху, «Росія навіть не намагається вплинути на створення коаліції в українському парламенті».
Самостійні «аж занадто»
Перший заступник голови парламентського комітету у закордонних справах Тарас Чорновіл вважає, що антагонізм та протистояння між провідними українськими політичними лідерами переважують будь-який закордонний вплив на них.
«У нас дуже багато всього імітується, – зазначає депутат. – Якраз сьогодні, мені здається, внутрішній маразм набагато сильніший і небезпечніший, ніж деякі закордонні впливи».
На думку Чорновола, бізнес-інтереси промислово-фінансових еліт та їхні домовленості з провідними політичними гравцями значно переважають впливи закордонних центрів.
«Інколи складається враження, що закордонні центри впливу, виходячи, звісно, зі власних інтересів, більше турбуються про стабільність ситуації в Україні, ніж наші аж занадто самостійні керманичі», – резюмує Тарас Чорновіл.
Диверсифікація симпатій
Цілком імовірно, що закордонні впливи (і не лише російський) можуть посилитися ближче до президентських виборів. Утім, враховуючи проросійські симпатії значної частини електорату, російський фактор впливу буде виразнішим.
На минулих президентських виборах Росія відверто допомагала одному з кандидатів. Проте зараз експерти збігаються на думці, що російський вплив на президентських перегонах-2010 не буде так чітко зосереджений на одному кандидатові. Росія врахувала негативний досвід 2004 року і тепер поводитиме себе обережніше у виявленні своїх симпатій та антипатій.
(Київ – Прага)
Реверанси у бік Москви
Проте зараз вітчизняні політики пішли далі, ніж зазвичай. Український Прем’єр Юлія Тимошенко, яка рік тому виступила у західній пресі («Стримування Росії». - «Foreign Affairs», США) зі статтею про необхідність обмеження російського впливу, тепер, навпаки, наголошує на необхідності покращення партнерських стосунків двох країн (спецвипуск журналу The Economist «Світ в 2009 році»). Серед іншого вона зазначила, що відносини між нашими країнами мають будуватися, як між Францією та Німеччиною після Другої світової війни.
Загалом зараз в української держави фактично два зовнішньополітичні курси щодо Росії: один провадить Президент Ющенко, інший – Прем’єр Тимошенко.
Зазначимо, що коли Тимошенко робила випади проти Кремля, вона була в опозиції. Тепер вона Прем’єр і мусить домовлятися з російським керівництвом за ціну на газ на наступний рік.
У свою чергу лідер Партії регіонів Віктор Янукович проігнорував участь у заходах щодо відзначення річниці Голодомору, а натомість відправився до Москви, де виступив на з’їзді партії «Єдина Росія» з різкою критикою на адресу Президента Ющенка. І це попри те, що Президент зробив напередодні такий собі реверанс у бік регіоналів, назвавши їх партію, «не позбавленою почуття патріотизму». Але Янукович навзамін критикував у Москві гуманітарну політику Президента та його позицію щодо грузинсько-російського конфлікту.
Провал російського посередництва
Тим часом в українській пресі та інтернет-виданнях раз по раз з’являється інформація, що російські політики виступають мало не посередниками в переговорах про створення нової коаліції та гарантами виконання домовленостей. Можна з великою часткою певності говорити про те, що Росія намагається, щоб політики, які декларують наміри покращити двосторонні стосунки, об’єдналися у Верховній Раді в коаліцію.
У вересні прихильники Президента називали ймовірну коаліцію фракцій БЮТ та ПР саме прокремлівською. Проте зараз про перспективи створення коаліції у такому форматі говорять, як про дуже малоймовірні. Схоже, лідери цих політичних сил вибудовують свою російську політику кожен на власний розсуд.
Російський політолог Станіслав Бєлковський підтверджує інформацію про те, що Кремль був зацікавлений і сприяв створенню коаліції БЮТ та Партії регінонів в українській Верховній Раді у вересні цього року. До речі, кілька поінформованих джерел підтвердили у приватних розмовах, що тоді йшлося про такий варіант: Тимошенко мала б лишитися головою уряду, а Янукович мав би обійняти посаду Голови Верховної Ради.
Проте, на думку політолога Бєлковського, вельми показово, що в підсумку в Партії регіонів перемогла лінія на ситуативний союз із Віктором Ющенком та проведення позачергових виборів. «На мій погляд, зараз не можна говорити про посилення російського впливу на українську політику, – каже Бєлковський. – Навпаки, ще ніколи цей рівень не був таким низьким, за всі сімнадцять років існування пострадянського простору. Бо реальні важелі впливу на основних політичних гравців втрачені. І в першу чергу через те, що сама російська модель розвитку не може бути експортована».
На думку політолога, після невдачі у вересні, коли навіть наполегливе російське прохання до Віктора Януковича не мало успіху, «Росія навіть не намагається вплинути на створення коаліції в українському парламенті».
Самостійні «аж занадто»
Перший заступник голови парламентського комітету у закордонних справах Тарас Чорновіл вважає, що антагонізм та протистояння між провідними українськими політичними лідерами переважують будь-який закордонний вплив на них.
«У нас дуже багато всього імітується, – зазначає депутат. – Якраз сьогодні, мені здається, внутрішній маразм набагато сильніший і небезпечніший, ніж деякі закордонні впливи».
На думку Чорновола, бізнес-інтереси промислово-фінансових еліт та їхні домовленості з провідними політичними гравцями значно переважають впливи закордонних центрів.
«Інколи складається враження, що закордонні центри впливу, виходячи, звісно, зі власних інтересів, більше турбуються про стабільність ситуації в Україні, ніж наші аж занадто самостійні керманичі», – резюмує Тарас Чорновіл.
Диверсифікація симпатій
Цілком імовірно, що закордонні впливи (і не лише російський) можуть посилитися ближче до президентських виборів. Утім, враховуючи проросійські симпатії значної частини електорату, російський фактор впливу буде виразнішим.
На минулих президентських виборах Росія відверто допомагала одному з кандидатів. Проте зараз експерти збігаються на думці, що російський вплив на президентських перегонах-2010 не буде так чітко зосереджений на одному кандидатові. Росія врахувала негативний досвід 2004 року і тепер поводитиме себе обережніше у виявленні своїх симпатій та антипатій.
(Київ – Прага)
