Газета «Більшовик» 1933-го року, орган політвідділу Людмилівської МТС на Одещині, стаття під заголовком «Чому Козакевич ще й досі в колгоспі?»
У бригаді колгоспу «Шлях до комунізму», читаємо, всі колгоспниці виходять на степ сапати свої ділянки. Тільки Козакевич Апроська не виходить. Її ділянка стоїть не просапана. В чому річ, запитує автор і сам відповідає: причина дуже проста: Козакевич виконує замовлення свого відмираючого класу – куркульства, бо вона сама дочка куркуля. А класовий ворог всю свою роботу спрямовує на те, щоб підірвати міць колгоспу і знищити врожай. Козакевич треба вигнати з колгоспу і відправити на Сибір, щоб не допустити в колгоспі шкідництва з боку куркулів.
Газета «Вісті» за березень 1934-го року пише: «У сталінському цукрозаводі Бориспільського району класово-ворожі елементи, намагаючись загальмувати сівбу буряків, пустили чутку , що будуть заморозки».
У цій же газеті інформація двома тижнями пізніше: «Заморозки пошкодили великі площі посіяних буряків. Сталося це в результаті притуплення пильності до контрреволюційної наволочі – куркулів, які намовили колгоспників до сівби».
Газета «Більшовик Полтавщини» за січень34-го року повідомляє, що «у Мар’ївській сільраді відбулися збори, де пророблялися постановки сесії уряду та тези до 17-го Всесоюзного партз’їзду. Тут же на зборах бідняки, які переконалися у вигідності колгоспного господарювання, подали заяви про вступ до колгоспу».
У січні 1934-го року відбувся 17 з’їзд Всесоюзної комуністичної партії більшовиків. Промову Сталіна на цьому зібранні подали всі без винятку друковані змі. Наведу коротку цитату з третього розділу цього виступу під заголовком «Піднесення сільського господарства», де товариш Сталін повідомив, що «завдяки досягненням партійного господарювання відбулося зростання народного прибутку з 35 млрд. рублів у 1930 році до 50 млрд. у 1933», а також Сталін запевнив: «Хай базікають есеро-меншовицькі кумушки, що селянство природою своєю контрреволюційне, що воно покликане відновити в СРСР капіталізм. Факти промовляють, що ці пани чинять наклеп і на СРСР, і на радянське селянство, яке остаточно і безповоротно стало під червоний прапор соціалізму».
Газета «Більшовик Полтавщини» через два дні по закінченні з’їзду надрукувала замітку під заголовком «Ми йдемо до радісного і заможного життя». Цитую текст: «Проробка доповіді Сталіна серед колгоспного активу артілі імені Попова Рибчанської сільради викликала нову хвилю піднесення трудового ентузіазму серед колгоспників. Виконуючи вказівки товариша Сталіна, колгоспний актив зобов’язався ще більше посилити більшовицьку пильність і, остаточно добиваючи класового ворога, куркулів, мобілізувати всі сили на успішне виконання рішень 17 партз’їзду».
Нагадаю, що, за даними істориків, упродовж звітного періоду, згаданого Сталіним у доповіді в контексті досягнень народу під керівництвом комуністичної партії, в Україні від голоду померло від 7 до 10 мільйонів людей, зокрема близько 4 мільйонів дітей.
У бригаді колгоспу «Шлях до комунізму», читаємо, всі колгоспниці виходять на степ сапати свої ділянки. Тільки Козакевич Апроська не виходить. Її ділянка стоїть не просапана. В чому річ, запитує автор і сам відповідає: причина дуже проста: Козакевич виконує замовлення свого відмираючого класу – куркульства, бо вона сама дочка куркуля. А класовий ворог всю свою роботу спрямовує на те, щоб підірвати міць колгоспу і знищити врожай. Козакевич треба вигнати з колгоспу і відправити на Сибір, щоб не допустити в колгоспі шкідництва з боку куркулів.
Газета «Вісті» за березень 1934-го року пише: «У сталінському цукрозаводі Бориспільського району класово-ворожі елементи, намагаючись загальмувати сівбу буряків, пустили чутку , що будуть заморозки».
У цій же газеті інформація двома тижнями пізніше: «Заморозки пошкодили великі площі посіяних буряків. Сталося це в результаті притуплення пильності до контрреволюційної наволочі – куркулів, які намовили колгоспників до сівби».
Газета «Більшовик Полтавщини» за січень34-го року повідомляє, що «у Мар’ївській сільраді відбулися збори, де пророблялися постановки сесії уряду та тези до 17-го Всесоюзного партз’їзду. Тут же на зборах бідняки, які переконалися у вигідності колгоспного господарювання, подали заяви про вступ до колгоспу».
У січні 1934-го року відбувся 17 з’їзд Всесоюзної комуністичної партії більшовиків. Промову Сталіна на цьому зібранні подали всі без винятку друковані змі. Наведу коротку цитату з третього розділу цього виступу під заголовком «Піднесення сільського господарства», де товариш Сталін повідомив, що «завдяки досягненням партійного господарювання відбулося зростання народного прибутку з 35 млрд. рублів у 1930 році до 50 млрд. у 1933», а також Сталін запевнив: «Хай базікають есеро-меншовицькі кумушки, що селянство природою своєю контрреволюційне, що воно покликане відновити в СРСР капіталізм. Факти промовляють, що ці пани чинять наклеп і на СРСР, і на радянське селянство, яке остаточно і безповоротно стало під червоний прапор соціалізму».
Газета «Більшовик Полтавщини» через два дні по закінченні з’їзду надрукувала замітку під заголовком «Ми йдемо до радісного і заможного життя». Цитую текст: «Проробка доповіді Сталіна серед колгоспного активу артілі імені Попова Рибчанської сільради викликала нову хвилю піднесення трудового ентузіазму серед колгоспників. Виконуючи вказівки товариша Сталіна, колгоспний актив зобов’язався ще більше посилити більшовицьку пильність і, остаточно добиваючи класового ворога, куркулів, мобілізувати всі сили на успішне виконання рішень 17 партз’їзду».
Нагадаю, що, за даними істориків, упродовж звітного періоду, згаданого Сталіним у доповіді в контексті досягнень народу під керівництвом комуністичної партії, в Україні від голоду померло від 7 до 10 мільйонів людей, зокрема близько 4 мільйонів дітей.
