Голова фракції БЮТ Іван Кириленко вважає, що в грудні цього року в Україні можуть одночасно відбутися не лише дострокові парламентські, але й дострокові президентські вибори. Не виключають такого варіанту розвитку подій і у фракції Партії регіонів.
Натомість міністр юстиції Микола Оніщук наголошує, що зараз немає конституційних підстав для передчасних президентських виборів.
Леонід КравчукНа думку ж першого Президента, сторони повинні домовитися. Треба або поновити коаліцію, або створити нову, каже Леонід Кравчук.
«Якщо не можна повернути демократичну коаліцію, то треба створити ситуативну і відмовитися на цей час від ідеологем. Не торкатися питання мови. Вони настільки загострюють ситуацію, що інші питання вирішувати стає неможливо», – вважає він.
Що ж до позачергових виборів, то вони, на думку першого президента, можуть призвести до серйозного загострення ситуації.
«Ясна справа, що ці вибори можуть бути дуже гострими, і Верховна Рада зможе поставити питання в тому складі і про дострокові вибори Президента. Хоча це неконституційно, я одразу кажу. І ця реакція може викликати непередбачувані дії і з одного боку, і з іншого», – каже він.
На думку Леоніда Кравчука, дострокові вибори не потрібні перш за все тому, що нічого принципово не змінять.
Соціологи згодні
Справді, соціологи кажуть, що сьогодні більшість громадян України налаштовані проти дострокових виборів. Про це говорить, зокрема, керівник соціологічної служби Центру імені Олександра Разумкова Андрій Биченко.
«За даними наших останніх досліджень, громадяни в усіх регіонах негативно ставляться до ідеї дострокових парламентських виборів. … Такі настрої спричинені надзвичайною кількістю різних виборів і, власне, невисокою їхньою результативністю. Коли проводяться дострокові вибори, вони проводяться для того, щоб щось змінити. Але насправді в житті людей міняється дуже мало. Тому я думаю, що ідею дострокових виборів, і президентських також, громадяни не підтримали б», – каже соціолог.
Проте, судячи з тих вимог, що висувають одне одному сторони, перспективи домовленостей принаймні між фракціями БЮТ та НУНС стають усе менш імовірними.
Відтак, застерігають оглядачі, держава наближається до вельми небезпечного моменту – коли політики, вичерпавши можливості для домовленостей, можуть вдатися до інших, зокрема, й силових шляхів розв’язання ситуації.
(Київ – Прага)
Натомість міністр юстиції Микола Оніщук наголошує, що зараз немає конституційних підстав для передчасних президентських виборів.
«Якщо не можна повернути демократичну коаліцію, то треба створити ситуативну і відмовитися на цей час від ідеологем. Не торкатися питання мови. Вони настільки загострюють ситуацію, що інші питання вирішувати стає неможливо», – вважає він.
Що ж до позачергових виборів, то вони, на думку першого президента, можуть призвести до серйозного загострення ситуації.
«Ясна справа, що ці вибори можуть бути дуже гострими, і Верховна Рада зможе поставити питання в тому складі і про дострокові вибори Президента. Хоча це неконституційно, я одразу кажу. І ця реакція може викликати непередбачувані дії і з одного боку, і з іншого», – каже він.
На думку Леоніда Кравчука, дострокові вибори не потрібні перш за все тому, що нічого принципово не змінять.
Соціологи згодні
Справді, соціологи кажуть, що сьогодні більшість громадян України налаштовані проти дострокових виборів. Про це говорить, зокрема, керівник соціологічної служби Центру імені Олександра Разумкова Андрій Биченко.
«За даними наших останніх досліджень, громадяни в усіх регіонах негативно ставляться до ідеї дострокових парламентських виборів. … Такі настрої спричинені надзвичайною кількістю різних виборів і, власне, невисокою їхньою результативністю. Коли проводяться дострокові вибори, вони проводяться для того, щоб щось змінити. Але насправді в житті людей міняється дуже мало. Тому я думаю, що ідею дострокових виборів, і президентських також, громадяни не підтримали б», – каже соціолог.
Проте, судячи з тих вимог, що висувають одне одному сторони, перспективи домовленостей принаймні між фракціями БЮТ та НУНС стають усе менш імовірними.
Відтак, застерігають оглядачі, держава наближається до вельми небезпечного моменту – коли політики, вичерпавши можливості для домовленостей, можуть вдатися до інших, зокрема, й силових шляхів розв’язання ситуації.
(Київ – Прага)
