(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозаписі)
Віталій Портников: Борисе Івановичу, Ви погоджуєтеся з тією точкою зору, що коаліція була приречена, і що оці зовнішньополітичні неузгодженості, які виявилися останні тижні, дійсно були лише приводом для конфлікту?
Борис Тарасюк: Я не згоден з цією думкою. І вважаю, що війна на Кавказі не була причиною фактично розколу коаліції. Війна на Кавказі була однією з причин, але далеко не головною причиною.
А головна причина полягала в тому, що рівень ворожнечі між Секретаріатом Президента і урядом досяг такої відмітки, за якою вже важко було уявити собі спільну співпрацю. Необхідно було, щоб сторони зупинилися.
А війна на Кавказі була лише використана як привід, що, можливо, і справедливий: Прем’єр не оголосила від самого початку позицію щодо цієї війни, на відміну від Президента.
Але знову ж таки причина далеко не в цьому. Не війна стала причиною розколу коаліції, а значно глибші процеси, які тривали, власне, від початку формування цієї коаліції.
Віталій Портников: Але є один досить важливий момент із зовнішньополітичної точки зору.
Ми знаємо, що завжди підозрювали президентський Секретаріат у його намаганні вести консультації з Партією регіонів щодо формування якоїсь альтернативної коаліції. Так було досить довго стверджено.
І от тепер, коли Віктор Янукович виступив із такою жорсткою заявою про те, що Україна взагалі має погодитися з позицією Росії, навіть визнати незалежність Південної Осетії і Абхазії, здається, що ніякої такої коаліції між «НУ» і Партією регіонів не може бути навіть теоретично, інакше НУНС і Президенту Віктору Ющенку доведеться визнавати слушність такої тези.
Борис Тарасюк: У принципі є прямий зв'язок між тією позицією, яку оголосив лідер Партії регіонів. Фактично це позиція, яка може трактуватися як така, що висловлена на догоду Кремля. І невипадково, що вже в політологічному середовищі почали лунати визначення цієї коаліції і цієї позиції, як прокремлівська.
У той же час я хочу сказати, що не були безпідставними чутки про контакти між Секретаріатом Президента і Партією регіонів, які мали початки ще до позачергових виборів 30 вересня минулого року. Власне, ці контакти продовжувалися і продовжуються весь час.
І в Секретаріаті Президента прагнули створення так званої широкої коаліції, але не вийшло. Тому все було спрямоване на те, щоб розвалити існуючу коаліцію демократичних сил. Для цього використовували і слухняних народних депутатів. Слухняних для Секретаріату, які зараз створили так званий «Єдиний центр».
Згадайте, як довго декілька народних депутатів відмовлялися підписати коаліційну угоду з НУНС.
Ну, а те, що відбулося останнім часом, і заявлена позиція Партії регіонів про визнання Абхазії, Південної Осетії, ще раз підтвердження їхньої позиції по неприйняттю членства в НАТО виключає можливість будь-якої коаліції між НУНС і Партією регіонів. Тому я вважаю це малоймовірним. І більш ймовірним вважаю повернення до коаліції демократичних сил.
Віталій Портников: Але для цього потрібно, як я розумію, бажання не тільки окремих депутатів, але й бажання керівників фракції.
Ви були серед тих депутатів, які не підтримали ідею керівництва НУНС про вихід з фракції.
Однак і керівник фракції В’ячеслав Кириленко, і можна зрозуміти, Президент Віктор Ющенко – рішучі прихильники розриву коаліційної угоди.
Борис Тарасюк: Більш імовірним вважаю повернення до коаліції демократичних сил.Як у цій ситуації можна сподіватися, що коаліція відновиться? На яких засадах? З яких поступок? З якими умовами?
Борис Тарасюк: Я вважаю великою помилкою те, що було прийнято більшістю членів фракції «НУ» рішення про вихід з коаліції. Коаліція демократичних сил – це не результат чиїхось емоцій і амбіцій. Коаліція демократичних сил – це результат народного волевиявлення, який треба було поважати, тому що люди повірили нам на виборах минулого року і надали можливість формувати цю коаліцію.
Тому я вважаю, що це було помилкою. Так вважають депутати-рухівці.
У той же час, на мою думку, почуття відповідальності перед виборцями має привести обидві сторони до переконання, що іншого виходу з цієї ситуації, як сісти за стіл переговорів, скористатися можливістю проведення переговорів повернення до формату коаліції демократичних сил, немає.
Тим більше, що ми маємо приклад аналогічної ситуації в січні 2006 року, коли БЮТ аналогічне голосування по закону «Про Кабінет Міністрів» здійснив, після того були взаємні звинувачення, потім сіли за стіл переговорів і народилася угода про координацію діяльності у ВР, яка потім привела до коаліції в результаті виборів 2007 року.
Думаю, що ситуація не є незворотною, хоча кожен день продовження цього протистояння віддаляє нас від гіпотетичної можливості повернутися до столу переговорів.
Віталій Портников: Може, сторони могли б знайти порозуміння, щоб вони вже сьогодні визначилася з кандидатурою єдиного кандидата на посаду Президента України, таким чином закрили всі підозри щодо початку президентської передвиборної кампанії або домовилися, що на вибори йдуть, скажімо, обидва кандидати: і Віктор Ющенко, і Юлія Тимошенко?
Борис Тарасюк: Я думаю, що це не може бути основою для конструктивної домовленості. Основою для конструктивної домовленості повинні бути коаліційна угода і всі зобов’язання, які сторони взяли за цією угодою.
Ну, і врешті-решт треба домовитися припинити будь-які публічні звинувачення один одного, тому що це вже виглядає смішно.
Тому не питання майбутніх президентських виборів має бути основою домовленості, а питання повернення до конструктивної роботи, згідно з зобов’язаннями за коаліційною угодою.
Віталій Портников: Якщо повернутися до зовнішньополітичної парадигми… От є три фактично підходи до цієї справи.
Підхід Віктора Януковича зрозумілий.
Підхід Президента — ми вже про нього говорили в цій програмі. Підхід Президента також є очевидним. Президент рішуче підтримує Грузію і засуджує дії Росії.
І от є підхід Прем’єр-міністра, яка говорить, що солідаризується з позицією ЄС. Позиція ЄС така обережна. Однак ЄС також засуджує Росію, підтримуючи територіальну цілісність Грузії. Не закриває, так би мовити, двері для подальших консультацій з Росією.
Я можу також зрозуміти, що Прем’єр-міністр також не бажає, щоб якісь українські дії створили нову конфронтацію з Москвою.
От який підхід з цих трьох (можливо, Вам можна залишити два, бо ясно, що Ви навряд чи підтримаєте підхід Віктора Януковича) є сьогодні більш реалістичним?
Борис Тарасюк: Однозначно я відкидаю підхід Віктора Януковича як основу для захисту наших інтересів, захисту міжнародного права і статуту ООН, оскільки абсолютно хибною є теза про те, що нібито от Захід визнав незалежність Косова, то ми повинні визнати незалежність Абхазії і Південної Осетії.
По-перше, Україна не визнавала незалежності Косова. Тому це хибний аргумент. І потім не можна забувати про те, що є основоположні фундаментальні принципи міжнародного права, які ніхто не повинен порушувати і перш за все Україна, тому що лише ці принципи можуть бути певною правовою гарантією нашої безпеки.
Позиція Прем’єр-міністра, на мій погляд, видається ближчою до істини. Тим більше, що вона асоціює свою позицією з позицією ЄС.
Але не можна забувати, що саме ЄС визнав незалежність Косова. І потім не можна такий тривалий час тримати мовчанку, треба вчасно висловлювати позицію.
Я вважаю, що в даній ситуації позиція Президента Ющенка є найбільш адекватною цій ситуації і такою, що відповідає міжнародному праву, і нашим міжнародним зобов’язанням, зокрема з Грузією…
(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозаписі)
Віталій Портников: Борисе Івановичу, Ви погоджуєтеся з тією точкою зору, що коаліція була приречена, і що оці зовнішньополітичні неузгодженості, які виявилися останні тижні, дійсно були лише приводом для конфлікту?
Борис Тарасюк: Я не згоден з цією думкою. І вважаю, що війна на Кавказі не була причиною фактично розколу коаліції. Війна на Кавказі була однією з причин, але далеко не головною причиною.
А головна причина полягала в тому, що рівень ворожнечі між Секретаріатом Президента і урядом досяг такої відмітки, за якою вже важко було уявити собі спільну співпрацю. Необхідно було, щоб сторони зупинилися.
А війна на Кавказі була лише використана як привід, що, можливо, і справедливий: Прем’єр не оголосила від самого початку позицію щодо цієї війни, на відміну від Президента.
Але знову ж таки причина далеко не в цьому. Не війна стала причиною розколу коаліції, а значно глибші процеси, які тривали, власне, від початку формування цієї коаліції.
Віталій Портников: Але є один досить важливий момент із зовнішньополітичної точки зору.
Ми знаємо, що завжди підозрювали президентський Секретаріат у його намаганні вести консультації з Партією регіонів щодо формування якоїсь альтернативної коаліції. Так було досить довго стверджено.
І от тепер, коли Віктор Янукович виступив із такою жорсткою заявою про те, що Україна взагалі має погодитися з позицією Росії, навіть визнати незалежність Південної Осетії і Абхазії, здається, що ніякої такої коаліції між «НУ» і Партією регіонів не може бути навіть теоретично, інакше НУНС і Президенту Віктору Ющенку доведеться визнавати слушність такої тези.
Борис Тарасюк: Не були безпідставними чутки про контакти між Секретаріатом Президента і Партією регіонів, які мали початки ще до позачергових виборів 30 вересня минулого року. Власне, ці контакти продовжувалися і продовжуються весь час.
У той же час я хочу сказати, що не були безпідставними чутки про контакти між Секретаріатом Президента і Партією регіонів, які мали початки ще до позачергових виборів 30 вересня минулого року. Власне, ці контакти продовжувалися і продовжуються весь час.
І в Секретаріаті Президента прагнули створення так званої широкої коаліції, але не вийшло. Тому все було спрямоване на те, щоб розвалити існуючу коаліцію демократичних сил. Для цього використовували і слухняних народних депутатів. Слухняних для Секретаріату, які зараз створили так званий «Єдиний центр».
Згадайте, як довго декілька народних депутатів відмовлялися підписати коаліційну угоду з НУНС.
Борис Тарасюк: І в Секретаріаті Президента прагнули створення так званої широкої коаліції, але не вийшло. Тому все було спрямоване на те, щоб розвалити існуючу коаліцію демократичних сил.
Віталій Портников: Але для цього потрібно, як я розумію, бажання не тільки окремих депутатів, але й бажання керівників фракції.
Ви були серед тих депутатів, які не підтримали ідею керівництва НУНС про вихід з фракції.
Однак і керівник фракції В’ячеслав Кириленко, і можна зрозуміти, Президент Віктор Ющенко – рішучі прихильники розриву коаліційної угоди.
Борис Тарасюк: Більш імовірним вважаю повернення до коаліції демократичних сил.
Борис Тарасюк: Я вважаю великою помилкою те, що було прийнято більшістю членів фракції «НУ» рішення про вихід з коаліції. Коаліція демократичних сил – це не результат чиїхось емоцій і амбіцій. Коаліція демократичних сил – це результат народного волевиявлення, який треба було поважати, тому що люди повірили нам на виборах минулого року і надали можливість формувати цю коаліцію.
Тому я вважаю, що це було помилкою. Так вважають депутати-рухівці.
У той же час, на мою думку, почуття відповідальності перед виборцями має привести обидві сторони до переконання, що іншого виходу з цієї ситуації, як сісти за стіл переговорів, скористатися можливістю проведення переговорів повернення до формату коаліції демократичних сил, немає.
Борис Тарасюк: Іншого виходу з цієї ситуації, як сісти за стіл переговорів, скористатися можливістю проведення переговорів повернення до формату коаліції демократичних сил, немає.
Думаю, що ситуація не є незворотною, хоча кожен день продовження цього протистояння віддаляє нас від гіпотетичної можливості повернутися до столу переговорів.
Віталій Портников: Може, сторони могли б знайти порозуміння, щоб вони вже сьогодні визначилася з кандидатурою єдиного кандидата на посаду Президента України, таким чином закрили всі підозри щодо початку президентської передвиборної кампанії або домовилися, що на вибори йдуть, скажімо, обидва кандидати: і Віктор Ющенко, і Юлія Тимошенко?
Борис Тарасюк: Я думаю, що це не може бути основою для конструктивної домовленості. Основою для конструктивної домовленості повинні бути коаліційна угода і всі зобов’язання, які сторони взяли за цією угодою.
Ну, і врешті-решт треба домовитися припинити будь-які публічні звинувачення один одного, тому що це вже виглядає смішно.
Тому не питання майбутніх президентських виборів має бути основою домовленості, а питання повернення до конструктивної роботи, згідно з зобов’язаннями за коаліційною угодою.
Віталій Портников: Якщо повернутися до зовнішньополітичної парадигми… От є три фактично підходи до цієї справи.
Підхід Віктора Януковича зрозумілий.
Підхід Президента — ми вже про нього говорили в цій програмі. Підхід Президента також є очевидним. Президент рішуче підтримує Грузію і засуджує дії Росії.
І от є підхід Прем’єр-міністра, яка говорить, що солідаризується з позицією ЄС. Позиція ЄС така обережна. Однак ЄС також засуджує Росію, підтримуючи територіальну цілісність Грузії. Не закриває, так би мовити, двері для подальших консультацій з Росією.
Я можу також зрозуміти, що Прем’єр-міністр також не бажає, щоб якісь українські дії створили нову конфронтацію з Москвою.
От який підхід з цих трьох (можливо, Вам можна залишити два, бо ясно, що Ви навряд чи підтримаєте підхід Віктора Януковича) є сьогодні більш реалістичним?
Борис Тарасюк: Однозначно я відкидаю підхід Віктора Януковича як основу для захисту наших інтересів, захисту міжнародного права і статуту ООН, оскільки абсолютно хибною є теза про те, що нібито от Захід визнав незалежність Косова, то ми повинні визнати незалежність Абхазії і Південної Осетії.
По-перше, Україна не визнавала незалежності Косова. Тому це хибний аргумент. І потім не можна забувати про те, що є основоположні фундаментальні принципи міжнародного права, які ніхто не повинен порушувати і перш за все Україна, тому що лише ці принципи можуть бути певною правовою гарантією нашої безпеки.
Позиція Прем’єр-міністра, на мій погляд, видається ближчою до істини. Тим більше, що вона асоціює свою позицією з позицією ЄС.
Борис Тарасюк: В даній ситуації позиція Президента Ющенка є найбільш адекватною цій ситуації і такою, що відповідає міжнародному праву і нашим міжнародним зобов’язанням, зокрема з Грузією…
Я вважаю, що в даній ситуації позиція Президента Ющенка є найбільш адекватною цій ситуації і такою, що відповідає міжнародному праву, і нашим міжнародним зобов’язанням, зокрема з Грузією…
(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозаписі)
