Своїм фестивалем чехи пишаються по праву: за роки незалежності їм вдалось притягнути до Карлових Варів увагу фахівців і шанувальників кіно з усього світу. Як і фестивалі у Каннах чи Венеції, і карло-варський належить до вищої «групи А», при цьому має одну суттєву відмінність. Фестиваль у Карлових Варах найдемократичніший, тому що ніде більше в Європі немає серед глядачів такої кількості студентів і молоді з рюкзаками на плечах і у звичайнісіньких сандалях, які по вінця заповнюють кінозали і не минають жодної фестивальної акції. Передусім на них орієнтовані ціни вхідних квитків – трохи більше двох доларів США – ціна втричі нижча від середньої у празькому кінотеатрі.
Та за драматургічною лінією карло-варський фестиваль залишається вірним своєму головному принципу: максимум кінопрем’єр і не тільки прославлених режисерів, показ маловідомих стрічок.
Крім цього нинішній фестиваль має свої особливості. Програмний директора фестивалю Ева Заоралова зазначає: «Специфіка цьогорічного фестивалю в тому, що він відбувається 40 років після серпня 1968 року. 68-й рік для нас був надзвичайно важливим. Ми переживали тоді період національного відродження, яке дістало назву «празької весни». Цей період закінчився для нас погано. Погано закінчився він і для наших режисерів, серед яких було багато відомих представників так званої чехословацької нової хвилі – це Іван Пасер, Юрай Якубіско і Душан Ганак. Всім трьом творцям на цьогорічному фестивалі ми віддаємо шану».
Український фільм не тільки про родинне життя
Україну на фестивалі представляє тільки одна стрічка – «Лас Менінас» Ігоря Подольчака. Чеські фахівці зараховують фільм до успішних, говорять, що авторам вдалось побачити незвичайне в житті звичайної родини, відчути вплив особистості на пересічні події. І хоча дія відбувається на тлі української провінції Ігор Подлольчак вважає, що стрічка розповідає просто про європейця.
«Перш за все, я собі не ставив за мету відобразити життя української родини. Я думав показати життя родини як такої, універсальної родини, відносини в родині. Ця родина могла би бути в будь-якому місці – і в Східній Європі, і в Центральній, і в Західній. Та, швидше за все, це все-таки життя європейської родини», – наголошує Ігор Подлольчак.
Назва стрічки «Лас Менінас» перегукується з назвою відомого полотна іспанського художника Дієґо Веласкеса, на якій зображена родина іспанського короля Філіпа ІV.
За словами Ігоря Подольчака, паралелі потрібно шукати в самому мистецтві. «Це швидше всього вже мої художні аберації, які пов’язані з моєю любов’ю до Веласкеса, з певною естетичною концепцією. Я хотів показати життя через дзеркала так, як це свого часу намагався зробити Веласкес. Тобто якась ефемерність життя, ефемерність нашого сприйняття життя, наскільки воно є реальне, коли воно є реальне і де воно реальне», – каже він.
Глядачі у Карлових Варах побачать «Лас Менінас» вже 7 липня, а в Україні стрічка появиться не раніше осені.
(Прага – Київ)
Та за драматургічною лінією карло-варський фестиваль залишається вірним своєму головному принципу: максимум кінопрем’єр і не тільки прославлених режисерів, показ маловідомих стрічок.
Крім цього нинішній фестиваль має свої особливості. Програмний директора фестивалю Ева Заоралова зазначає: «Специфіка цьогорічного фестивалю в тому, що він відбувається 40 років після серпня 1968 року. 68-й рік для нас був надзвичайно важливим. Ми переживали тоді період національного відродження, яке дістало назву «празької весни». Цей період закінчився для нас погано. Погано закінчився він і для наших режисерів, серед яких було багато відомих представників так званої чехословацької нової хвилі – це Іван Пасер, Юрай Якубіско і Душан Ганак. Всім трьом творцям на цьогорічному фестивалі ми віддаємо шану».
Український фільм не тільки про родинне життя
Україну на фестивалі представляє тільки одна стрічка – «Лас Менінас» Ігоря Подольчака. Чеські фахівці зараховують фільм до успішних, говорять, що авторам вдалось побачити незвичайне в житті звичайної родини, відчути вплив особистості на пересічні події. І хоча дія відбувається на тлі української провінції Ігор Подлольчак вважає, що стрічка розповідає просто про європейця.
«Перш за все, я собі не ставив за мету відобразити життя української родини. Я думав показати життя родини як такої, універсальної родини, відносини в родині. Ця родина могла би бути в будь-якому місці – і в Східній Європі, і в Центральній, і в Західній. Та, швидше за все, це все-таки життя європейської родини», – наголошує Ігор Подлольчак.
Назва стрічки «Лас Менінас» перегукується з назвою відомого полотна іспанського художника Дієґо Веласкеса, на якій зображена родина іспанського короля Філіпа ІV.
За словами Ігоря Подольчака, паралелі потрібно шукати в самому мистецтві. «Це швидше всього вже мої художні аберації, які пов’язані з моєю любов’ю до Веласкеса, з певною естетичною концепцією. Я хотів показати життя через дзеркала так, як це свого часу намагався зробити Веласкес. Тобто якась ефемерність життя, ефемерність нашого сприйняття життя, наскільки воно є реальне, коли воно є реальне і де воно реальне», – каже він.
Глядачі у Карлових Варах побачать «Лас Менінас» вже 7 липня, а в Україні стрічка появиться не раніше осені.
(Прага – Київ)
