Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
На перший погляд, може здатися, що російський президент Володимир Путін включився до ресурсного змагання: хто більше корисних копалин запропонує американському президентові для покращення відносин із Вашингтоном. Президент України говорить про спільну розробку ресурсів та обговорює відповідну угоду зі Сполученими Штатами – то чому б і Росії не запропонувати відповідні умови американцям, тим більше, що в російському випадку це не вимагає жодних гарантій безпеки та припинення війни?
Ось чому Володимир Путін проводить нараду з видобутку в Росії рідкісноземельних металів якраз того дня, коли у Вашингтоні президент Франції Еммануель Макрон обговорює спільні позиції Заходу щодо російсько-української війни з Дональдом Трампом.
Але, як це часто буває з Путіним, для нього ресурси – лише продовження політики.
Головне, що хотів сказати Трампу Путін – це не спільна діяльність із розробки російських ресурсів. А це – спільна діяльність із розробки українських ресурсів. Тобто ресурсів, що знаходяться на окупованих українських теренах. Путін висловив готовність допустити на роботу на цих територіях американські компанії. І це головне, заради чого він почав говорити про участь американців у розробці російських копалин.
Я не здивуюсь навіть, що робота в Криму чи на Донбасі стане обов'язковою умовою для компаній, які захочуть прийти до Росії у разі нормалізації російсько-американських відносин. Ми добре знаємо як це називається «пізньорадянською» мовою. «Навантаження». Хочеш дефіцитну червону ікру – купуй нікому не потрібні солоні огірки чи велику банку березового соку. Хочеш прочитати роман Бальзака чи Стендаля, що ж, тобі доведеться придбати разом із цією книгою твір якогось офіційного радянського письменника, придатний хіба що для здачі в макулатуру. І радянські люди так жили. І Путін так жив. А тепер він хоче, щоби так жив Трамп.
Визнання легітимності окупації та анексії українських територій турбує Путіна ще з кримських часів, ще з 2014 року. Вже тоді Росією докладалося титанічних зусиль, щоб змусити інші держави визнати російський статус Криму. Але, як ми всі добре знаємо – Москва не досягла успіху. Навіть такий вірний союзник Росії, як Олександр Лукашенко, з того часу жодного разу не побував в окупованому Криму.
На Донбас Росія може привезти хіба політичних фриків. І весь світ визнає Росію у її міжнародно окреслених кордонах. А на території, окуповані Москвою, поширюються також спеціальні санкції.
І ось Путін, ймовірно, вирішив, що настав момент для зміни ситуації. І що зараз під сурдинку розмов про переговори про можливе перемир'я у російсько-українській війні йому вдасться добитися хоча б фактичного визнання російського суверенітету над окупованими українськими землями. Адже американська компанія не може прийти на окуповану територію просто так, вона має отримати офіційний дозвіл, а це означатиме, що Сполучені Штати мовчазно погоджуються з тим, що Крим і Донбас – це Росія.
І ця пастка – нова спецоперація Путіна. Можливо, він навіть і не думає припиняти вогонь на російсько-українському фронті, а ось досягти фактичного визнання свого контролю та суверенітету над українськими територіями на тлі розмов про припинення вогню, це те, що він хоче провернути. І за це визнання цілком можливо готовий платити будь-яку ціну, в тому числі й економічну. Адже, зрештою, він торгує не своїм. Він торгує награбованим.
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода та Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо встановити VPN.
