Якщо цигарки і спиртне почнуть продавати за тими ж цінами, що і в Росії, то з Луганська втечуть навіть собаки
Мне захотелось рассказать несколько историй, герои которых не имели ничего против того, чтобы жить в арендованном жилье
Частіше, ніж в музей, я ходжу в супермаркет. У своєму роді це теж музей. Музей благополуччя, я б сказав
Обивателі, що жителі живуть в центрі, побоювалися, що буде стрілянина, але на базар все-таки йшли
«Никто не несет никакой ответственности ни за кого и по большому счету ни за что. Причем ситуация эта сложилась постепенно, как бы в подражание данным свыше образцам»
«Жодного разу за три роки я взагалі не бачив, щоб в порожню квартиру просто заселили нових людей»
«Клініки неврозів переповнені, і кожного другого можна направляти туди без обстеження»
Порівняно з російськими містами Луганськ – більш європейський, вишколений, і менталітет жителів відрізняється принципово
«Молодше покоління виїхало, щоб врятуватися і знайти нове життя. Старше залишилося в місті, щоб загинути або вижити»
«Бабусі зібрали паспорти всіх охочих і відвезли в якусь кімнатку-контору на іншому кінці місті. І почали чекати...»
Х. продовжував оспівувати «ЛНР», але побут заїдав сильно. Не всім подобається, наприклад, носити воду у відрах за півквартали
«Зарплата лікаря «швидкої» коливається від 3 до 5 тисяч рублів»
Дбайливі і треновані лучанчани за годину до відключення від Щастя знеструмили побутові електроприлади
Сьогоднішній героїзм часом зводиться просто до того, щоб нести повсякденну ношу і зберігати обличчя
«Генетичного» в маргінальності цій було небагато, а більше бідності, скупченості і безперспективності
Скільки таких «маленьких людей» трудяться на підприємствах, на яких «ЛНР» і «ДНР» ввели «зовнішнє управління»?
«Я знаю, що війни неминучі, а від нас залежить тільки вибір своєї позиції на війні»
У Луганську сестра готувалася до від’їзду, але не обмовилася про це ані звуком. Чому? У джунглях не подають зайвих звуків
Болотов – далеко не перший в низці людей, що послужили угрупованню «ЛНР» і закінчили свій шлях рано і трагічно
Ілюзія про те, що Ігор Венедиктович (ватажок угруповання «ЛНР») – близька людина будь-якого «громадянина ЛНР», по суті, ніколи не мала місця
БІЛЬШЕ