Сергій Грабовський

Несвяткові передріздвяні роздуми

Головна причина похмурих настроїв, апатії та зневіри української лівобережної провінції – суб’єктивна. Та не самі люди тут винні – а ті політики, ті публічні діячі, котрим вони довіряли, на яких покладали сподівання і яких підтримували на виборах

Шоу на ймення «Україна»

Телешоу наразі в Україні у багато яких важливих сферах публічного життя почали заміщати реальність. І ця новітня квазіреальність здебільшого набуває або гротескно-кошмарних, або гротескно-гламурних форм

Українські перспективи: між «але» і «проте»

Якою б недосконалою українська демократія не була, вона вже протрималася на чотири роки довше, ніж у Ваймарській республіці у 1920–30-ті роки… І це можна б занести до списку здобутків модерної України, якби не декілька «але». Проте слід пам’ятати, що всі ці «але», їхня реалізація – це наслідок дій (або бездіяльності) самих громадян

Передвиборна фантастика від Януковича

Київ – Віктор Янукович – єдиний реальний претендент на виграш президентських перегонів, що узяв участь і в виборах-2004, і у виборах-2010. Тому програма його дій на посаді голови держави привертає особливу увагу спостерігачів і в Україні, і за її межами.

Проблема ефективного українського власника: квадратура кола?

Київ – Епопея з приватизацією Одеського припортового заводу, яка тягнеться вже кілька років, висвітлила, крім цілої низки політичних і правових питань, ще й необхідність дати відповідь на, здавалося б, елементарне запитання: а чому неодмінно слід передавати (хоча й за грубі гроші) державну власність у приватні руки?

«Педофілгейт»: боротьба зі злочинами чи злочинна політика?

Київ – За останній місяць вельми специфічний термін «педофіл» став загальником в українських мас-медіа. Причому на рівні найпопулярніших телевізійних шоу та найтиражніших газет. Спершу вони заговорили про «педофілію в Артеку», потім про «депутатів-педофілів», тепер – про «ректора-педофіла». І все це з вельми відчутним політичним присмаком, з істеричними нотками («дивіться, до чого довели країну наші політичні опоненти!», – зазначають, залежно від своєї партійної належності, депутати-експерти), з відвертим нехтуванням інтересів дітей, які опинилися в центрі скандалів і публічного розслідування.

Легітимність президентських виборів: існує останній шанс її здобуття

Київ – «Чим далі в ліс, тим товстіші партизани» – така дещо цинічна (але назагал справедлива) приказка побутувала ще в радянські часи серед не надто прихильної до офіційної ідеології молоді. Чим ближче до президентських виборів, тим сумнівніша їхня легітимність – про це останнім часом пишуть українські аналітики, не пов’язані з жодним політичним табором.

День великої жовтневої контрреволюції

У ніч із 24 на 25 жовтня 1917 року за юліанським, себто з 7 на 8 листопада за чинним у світі григоріанським календарем у Петрограді, тодішній столиці Російської республіки, стався державний переворот. Спираючись на багнети частини солдатів столичного гарнізону, на моряків Балтійського флоту і на групи озброєних робітників, до влади, скинувши тимчасовий уряд Керенського, прийшов інший тимчасовий уряд – Леніна і Троцького. Головним завданням для себе новий уряд поставив початок мирних переговорів країн Антанти з Центральними державами задля якнайшвидшого закінчення світової війни та скликання обраних на багатопартійній основі Всеросійських Установчих зборів для ухвалення Конституції та створення демократичної владної системи у Російській державі.

Міфи сталінської доби живуть. І перемагають?

Вибори-2010 стартували: сутінки перед ніччю чи перед світанком?

Київ – 19 жовтня в Україні сталася значуща, можливо, навіть історично важлива подія. Про цю подію оголосили всі ЗМІ, але її на собі не відчув, мабуть, ніхто, крім членів Центральної виборчої комісії і її апарату. Воно і не дивно: попри те, що офіційно виборча президентська кампанія оголошена тільки цього дня, реально вона точиться вже давно (хтось скаже – кілька місяців, хтось – навіть кілька років), штаби працюють, потужна реклама кандидатів присутня на кожному кроці, запаси бруду для обливання суперників, схоже, перевищують запаси газу на зиму, а від решток химери, іменованої мораллю, більшість кандидатів та їхніх команд вочевидь уже звільнилася.

Чому потрібно вивчати біографію Шухевича

Київ – Щороку напередодні 14 жовтня – свята Української повстанської армії – традиційно вже загострюється ідейна боротьба у друкованих й електронних ЗМІ та на інтернет-форумах. При цьому нісенітниці і брехню можна зустріти у представників найрізноманітніших ідеологічних течій. Скажімо, активіст знаної націонал-радикальної партії стверджує, що, мовляв, «УПА різала жидів та москалів», а, з іншого боку, дочка відомого письменника-дисидента, яка подалася до щиро україножерського табору, веде мову про «дивізії СС «Нахтігаль» та «Роланд». Та подібні, м’яко кажучи, неправдиві твердження справляють враження хіба що на маргіналів і невігласів (інша річ, що таких в України надто багато). Значно більший резонанс мають сьогодні гучні заяви полум’яних адептів ринкового лібералізму та прагматизму, згідно з якими боротьба за свободу України 1940-50 років – то щось безнадійно архаїчне, нецікаве для сьогодення, непрагматичне й неуспішне, а відтак не надто потрібне молодому поколінню українських громадян.

Україна свідомо зраджує Грузію?

Окупанти. У прицілі – Київ

Київ – Практично щодня зі стольного Києва інформагенції повідомляють про речі, які навряд чи були б можливими у нормальній країні. А саме – про свідому й цілеспрямовану руйнацію міською владою того міста, яким вона покликана ефективно керувати, про мешканців якого дбати і багатства якого множити.

Український середній клас: від виникнення до радянських часів

Традиційно середнім класом у західній соціології й політичній науці вважався прошарок між найманим робітництвом і вищими суспільними стратами. Термін у близькому до сьогоднішнього значенні вперше з’явився у 1843 році, коли Джеймз Борроу повів мову про «середній клас, крамарів і майстрів».

Чи варто відчиняти «скриню Пандори»?

Українці і війна: по різні боки фронтів

Київ – Початковий етап Другої світової війни, крім усього іншого, наочно засвідчив ті тенденції, які яскраво виявили себе пізніше: розпорошеність українців по різних, нерідко ворожих одна одній, арміях і намагання тих чи інших держав використати український фактор у своїх інтересах. Водночас він виявив й інше: прагнення українських політиків, інтелектуалів та військовиків – причому таких, котрі належали до різних угруповань і були громадянами різних держав, – використати воєнну кризу для того, щоб домогтися більших прав для української спільноти, реальної автономії, а то й незалежності всієї України чи бодай її значної частини.

Міфи «золотого вересня»

Народний Рух України під оглядом антиколоніального дискурсу

Наприкінці 1980-их років навіть найзатятішим прихильникам марксистсько-ленінської ідеології стало зрозуміло, що стара модель розвитку Радянського Союзу себе повністю вичерпала. А на додачу навіть найпалкіші прихильники довічного братерства України й Росії з числа мешканців УРСР переконалися на власному досвіді, що «союзний центр» (евфемізм, яким тоді позначали керівництво КПРС та московський уряд) проводить політику посиленої експлуатації виробничих, природних і людських ресурсів так званих «національних республік» задля досягнення власних геополітичних вигод.

Українці в числі перших зустріли нацистські танки вогнем

Українські виміри радянсько-німецького Пакту 1939 року

Київ – Пакт Молотова-Ріббентропа, невід’ємну складову якого становив таємний протокол про фактичний поділ Східної Європи між двома тоталітарними режимами – нацистським та більшовицьким, – на довгі роки визначив долю сотень мільйонів людей і десятків країн. У числі інших – і долю українців, яким випало стати одними з перших жертв агресивних дій двох згаданих тоталітарних режимів, а водночас – і живим інструментом цих дій, коли Сталін формував цілі армії і фронти з українських чоловіків, використовуючи їх задля реалізації цілей своєї глобальної політики, а Гітлер намагався використати український чинник для приборкання інших народів.