(Рубрика «Точка зору»)
Анна Огренчук
У Міжнародний день миру Путін виступив із промовою, як, по суті, означає визнання Кремлем факту війни, хоч і без офіційного оголошення. Президент Росії заявив про початок часткової мобілізації та про підтримку так званих «референдумів» на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей України.
Як виглядає, це не ескалація збройної агресії, а відверта спроба Кремля «узаконити» свої дії бодай за за російськими законами, оскільки дії РФ давно не мають нічого спільного з верховенством права.
Ці кроки Путіна показують наскільки слабкою та хворою є російська влада, особливо на фоні явних перемог Збройних сил України на фронті та наростання підтримки цивілізованого світу.
Очевидно, що путінський режим перебуває у хаотичному пошуку хоч якихось рішень, щоб продовжувати виправдовувати війну та «зберегти обличчя» однієї людини, хибні імперіалістичні бажання якої ведуть його 140-мільйонну країну до повної ізоляції та злиднів.
Що зміниться для України?
Псевдореферендуми на тимчасово окупованих Росією територіях України заплановані на 23-27 вересня.
Окупаційна влада в Донецькій, Луганській, Запорізькій та Херсонській областях і раніше говорила про підготовку до «волевиявлення», але постійно відкладала його проведення.
Успішний контрнаступ Збройних Сил України на Харківщині, коли за декілька тижнів була деокупована майже вся область, змусив керівництво РФ до дій.
До речі, в Харківській області з 1 по 7 листопада також планувався так званий референдум, де результат «голосування» був заздалегідь відомим: 75% за приєднання до Російської Федерації.
Про це писав проєкт Радіо Свобода «Донбас Реалії» з посиланням на документ, отриманий від джерел в одному з розвідувальних органів України.
Нікчемні квазі-голосування
Путін заявив 21 вересня про підтримку квазі-голосування.
І можна вже говорити, що результат буде таким самим фейковим, як і його організація та проведення. Але риторика президента Росії виглядає більше як виправдання перед внутрішньою аудиторією за всі провали російської армії на фронті, ніж правовою легалізацією тимчасово окупованих територій.
Однак, строго кажучи, заяви Путіна є визнанням факту війни і спробою «узаконити» свої злочинні дії, а не оголошенням чергового витка ескалації агресії проти України.
Все, як завжди, перевернуто з ніг на голову:
- РФ відновлює «історичні кордони»,
- російські збройні сили – «освободители, патриоты»,
- а українці та українська влада– «нелегітимні, неонацисти, вбивці та кати».
Тут нічого нового, та й з правової точки зору ані заяви Путіна, ані дії його режиму не мають для України жодного правового значення.
Україна в стані війни з Росією із 24 лютого 2014 року. Сім місяців Україна стримує повномасштабну агресію, і факт ведення агресивної війни Росії проти України є визнаним більшістю країн світу і ООН.
Загарбані російською армією внаслідок бойових дій українські території 7 місяців мають юридичний статус як тимчасово окуповані, а отже, усі кремлівські «рішення про волевиявлення» є юридично нікчемними з точки зору міжнародного права і національного законодавства.
Політичні заяви від лідерів цивілізованого світу вже прозвучали, в тому числі і в рамках 77-ї сесії Генасамблеї ООН, де нині триває тиждень високо рівня.
Україна, незмінно, виступає за повну деокупацію територій та відновлення своїх визнаних світом у 1999-у році кордонів.
Путін показав світу, що пацифізм не працює
Дії путінського режиму, по суті, легалізують стратегію, за якою будь-яка держава може загарбати силою законну територію іншої, встановити там окупаційний режим, і організувати і провести під дулами автоматів так звані референдуми за приєднання до країни-агресора.
Також, в рамках цієї стратегії, РФ показує, що будь-хто може:
- загарбати силою територію іншої країни;
- встановити там окупаційний режим;
- і під дулами автоматів організувати і провести там так звані референдуми за приєднання до країни-агресора;
- натомість, усі намагання країни-жертви агресії відвоювати свою територію і чинити опір, кваліфікувати, як напад;
- а також провести там паспортизацію і мобілізацію, щоб посилати на фронт не своїх громадян.
Таким чином, дії Росії підривають усю міжнародну безпеку.
Маю надію, що останні заяви очільника Кремля стануть фінальним стимулом для створення Спецтрибуналу, і ляжуть в основу доказової бази звинувачень проти особисто Путіна та інших військово-політичних керівників РФ у здійсненні злочину агресії проти суверенної України та її територіальної цілісності, у порушенні основоположних принципів миру та міжнародної безпеки.
Цинічна промова президента Росії Володимира Путіна у Міжнародний день миру є і сигналом цивілізованому світу, що політика пацифізму не діє.
Війні може покласти край тільки рішучий опір, тотальна ізоляція агресора, паливне ембарго та повне і остаточне для російської фінансової системи відключення від SWIFT. І разом з цим всеохопна і потужна підтримка України.
Хто ще буде відповідати?
Для організаторів та виконавців злочинних наказів Кремля на окупованих територіях теж будуть юридичні наслідки за їхні дії у вигляді кримінального переслідування за вчинення воєнних злочинів.
Вони мають знати, що організація так званих референдумів, примусова мобілізація і паспортизація, а також усі інші заходи зі встановлення «русского мира» – всі ці дії містять склад міжнародних злочинів, за що рано чи пізно доведеться відповідати.
Саме ж рішення Кремля оголосити часткову мобілізацію може стати початком кінця для самої Росії. Бо фактично 21 вересня, через сім місяців після початку широкомасштабної війни проти України, Путін з екрана телевізора сказав кожному росіянину, що в Росії саме війна, а не проведення десь там якоїсь химерної «спецоперації із денацифікації». І чи прийде ця війна прямо в дім лише справа часу.
Бо як підрахувало військове керівництво РФ, мобілізаційний резерв у них – 25 мільйонів.
Тож, що тепер скажуть ті, хто завзято з своїх диванів перед телевізором підтримував збройну агресію проти України та звірства проти українців?
Відповідь уже очевидна: багатокілометрові черги на виїзд з Росії, розкуплені авіаквитки, обвал російських ринків і протести у 38 містах.
Риторика за 7 місяців повномасштабної війни проти України у пересічних росіян змінилася кардинально: від «возьмем Киев за 3 дня» до «осторожно, на улицах раздают повестки».
Час покаже, чи дійдуть росіяни до розуміння, що політична воля одного авторитарного лідера не лише призвела до смертей, страждань і руйнувань в Україні, вона також перетворила саму Росію на парію у міжнародному співтоваристві, а росіян штовхає до повної ізоляції та економічної кризи.
Анна Огренчук – президентка Асоціації правників України
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
