Через стрімкий наступ ЗСУ на Харківщині, який почався 6 вересня, російські окупанти були змушені… тікати.
Американський Інститут вивчення війни у звіті за 10 вересня написав: «Російські війська не ведуть контрольованого відступу, а спішно тікають із південного сходу Харківської області, щоб уникнути оточення навколо Ізюму».
Російська армія відступала так, що залишала по собі не лише військову техніку, а і власних військових. Частина з них була захоплена українськими військовими, частина здалася в полон самостійно.
«Кількість і тих, хто вже здався у полон, і тих, хто виявив бажання і вийшов на зв’язок з Україною через офіційні канали комунікації, неофіційні, зросла і зростає. І це стосується як окремих окупантів, так і цілих підрозділів», – каже у коментарі Радіо Свобода представник Головного управління розвідки Міноборони України Андрій Юсов.
Схожі події розгорталися і навесні, під час відступу армії РФ з Чернігівщини, розповіла у коментарі Радіо Свобода дружина російського армійця Ганна Данилова. Каже: її чоловіка, залишеного своїми, підібрали місцеві жителі: «Наші ж кинули тіла. І коли почали збирати тіла, то побачили, що живий. І мирні жителі, виходить, відвезли його до лікарні та врятували... Просто їх покинули. Тому що, як розповідали мені очевидці цього бою, наші просто бігли і ось так перестрибували через поранених, загиблих».
У Головному управлінні розвідки Міноборони України не уточнюють, скільки саме під час наступу на Харківщині здалося у полон солдатів армії РФ, а також примусово мобілізованих комбатантів з угруповань «ДНР» та «ЛНР», принаймні поки що.
Але німецьке видання Die Welt пише про «тисячі» полонених саме на Харківському напрямку. Перевірити цю інформацію ми поки не можемо, але у мережі від 8 вересня з’являються все нові фото і відео, імовірно, з військовими РФ, яких взяли у полон.
«Стратком» ЗСУ, наприклад, пише, що після масованого наступу на Харківщині, солдати РФ здаються у полон, дослівно, «пачками».До цього російських військових закликав і президент України Володимир Зеленський. У своєму відеозверненні він каже, що для багатьох з них – це єдиний шанс врятувати своє життя: «Події показують, що єдиний вихід для російських солдатів – це здатися в полон українським силам. Тільки це гарантує їм збереження життя та ставлення, відповідно до всіх конвенцій».
І дехто таки виявляє бажання здатися. Андрій Юсов каже, що частина з них і без того збиралася це зробити: «Частина з них, в тому числі і з політичних міркувань, каже про те, що давно збиралися це зробити. Але саме зараз активний український наступ на Харківському напрямку дозволив це здійснити. Тобто «загрядотряди» (загороджувальні загони – ред.) залишилися далеко. Командування втекло, і люди отримали можливість здатися».
Аби дізнатися умови, як саме можна здатися у полон, солдати РФ телефонують на спеціальний номер, кажуть у ГУР. В одному з таких дзвінків військовий РФ дізнавався, чи не загрожуватимуть солдатам Росії катування, якщо вони здадуться у полон: «Ми сюди не хотіли їхати, наказом нас відправили. Думаємо, що робити взагалі... Яйця різати будете?»
У Координаційному центрі із поводження з військовополоненими заявляють, що Україна дотримується Женевської конвенції, а тому повідомлення про те, що полонених з Росії катують, неправдиві.
У Комітеті солдатських матерів Росії в коментарі для Радіо Свобода теж повідомили, що не чули про випадки знущань над російськими військовополоненими.
«З тих, хто довго був у полоні і кого повернули, вони говорили родичам: «Будь ласка, коли вам розповідатимуть, що нас там били, катували, не годували, кажіть, що це не так. Ми були довго у полоні, і загалом умови були нормальні», – каже у коментарі Радіо Свобода секретарка Спілки комітетів солдатських матерів Росії Валентина Мельникова.
Звідки ж зʼявляються повідомлення, що в українському полоні російських військових катують? По-перше, про це розповідають на прокремлівських каналах, а також, ймовірно, солдати чують про це від самих командирів російських підрозділів.
Ось що нам розповіла Ганна Данилова, дружина російського військового, який воював у Чернігівській області: «Їм сказали: краще застрелитись, ніж у полон. Я так зрозуміла, що командири їм сказали заздалегідь: ви краще застрельтеся, аніж у полон потрапте. Але ж люди потрапили у полон, і люди вижили».
У Росії офіційно не коментують здачу своїх солдатів у полон, ця інформація здебільшого засекречена. Чи не єдиним джерелом, де сімʼї російських військових можуть знайти інформацію про своїх полонених в Україні родичів є телеграм-чати та ютуб-канали.
«Російські військовополонені від початку фіксувалися українською стороною, були організовані телеграм-канали, там викладалися фотографії та відеоінтерв'ю», – розповідає у коментарі Радіо Свобода секретарка Спілки комітетів солдатських матерів Росії Валентина Мельникова.
Завдяки одному з таких відео родичі впізнали 21-річного військового Даніла Казевічуса. На ньому, імовірно, військові РФ кажуть, що не знали, що їх відправляють на війну.
З матірʼю полоненого армійця поспілкувалися наші колеги з проєкту Російської служби Радіо Свобода «Север.Реалии». Жінка повідомила, що востаннє розмовляла з сином 3 вересня, потім зв’язку не було: «На цю мить інформації немає жодної, кажуть: набирайтеся терпіння, це не вирішується за один-два тижні. Говорять про обмін, що зараз складаються списки і що треба чекати».
Українська влада закликає родичів російських солдатів, які воюють в Україні і припинили виходити на зв’язок, зв’язуватися із координаційним центром із поводження з військовополоненими – це державна структура в Україні. Адже в Росії саме сім’ї мають довести, що їхні родичі потрапили у полон, щоб їх в майбутньому їх могли обміняти.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
