«Він ніколи не сумнівався, що Україна переможе», – це кажуть усі, хто був знайомий із В'ячеславом Зайцевим, «кіборгом», кавалером ордена «За мужність» ІІІ ступеня, істориком, археологом, учасником гідроархеологічних експедицій, завідувачем інформаційно-видавничого відділу Національного заповідника «Хортиця», депутатом Запорізької міської ради двох скликань, учасником обох Майданів, кіноманом і шанувальником поезії. Як повідомила Запорізька ОДА, Зайцев загинув 5 жовтня, обороняючи Україну на Донецькому напрямку.
Радіо Свобода не раз записувало із В'ячеславом Зайцевим інтерв'ю і зняло документальний фільм «СІЧ», у якому він розповідає про свій бойовий шлях, і пояснює чому таке на перший погляд ніби аполітичне і переважно російськомовне місто як Запоріжжя – чинить запеклий опір «русскому миру».
Як історик, Зайцев з самого початку чітко визначав плани Кремля щодо України, і демобілізувавшись та відновившись після поранень, попри завантаженість роботою і депутатською діяльністю, регулярно проходив військові збори і тренувався.
Знову у лави ЗСУ В'ячеслав Зайцев пішов у переддень широкомасштабного вторгнення Росії в Україну – 23 лютого 2022 року.
Вже з фронту, і у найважчі періоди, Зайцев підтримував віру у перемогу України, а з бліндажів декламував українську поезію.
26 вересня 2022 року В'ячеслав Зайцев включався в ефір Запорізького телеканалу МТМ з фронту. У властивій йому манері пояснював чому громадяни Росії так злякалися оголошеної Володимиром Путіним часткової мобілізації і почали тікати з країни. «Бо теж вірять в ЗСУ», – сказав Зайцев.
А це останній пост В'ячеслава Зайцева у фейсбуці: незмінна посмішка і оптимізм.
Так коротко Зайцев описав 2014 рік і оборону Донецького аеропорту:
– Я пішов на фронт 25 березня 2014 року першою відправкою із Запоріжжя до 79-ї десантної бригади. Наприкінці травня наша бригада увійшла в «зону АТО». 3 червня ми звільнили Красний Лиман.
Всередині червня 2014 року були у секторі Д, потрапили в Ізваринський котел. 31 липня моя друга рота вийшла з оточення, а 6 серпня – уся бригада.
А 11 липня 2014 року було Зеленопілля. Під російські «Гради» потрапили, підрозділи ЗСУ та Прикордонної служби. Серед них і підрозділи 79-ї бригади.
Наприкінці серпня, мабуть числа 26-го – повернулися у зону АТО – на Краматорський аеродром, там розташовувалися підрозділи ЗСУ.
А 28 вересня при заході у Донецький аеропорт загинули 9 бійців, 7 із них – це бійці третьої роти 79-ки. Це відбулося на очах у Кирила Недрі із 93-ї бригади (позивний «Доцент»), який з побратимами тримав тоді ДАП.
У ніч із 3-го на 4-е жовтня моя друга рота 79-ки міняє підрозділи 93-ї бригади та 3-го полку спецпризначення у ДАПі.
Моя позиція – другий поверх старого терміналу Донецького аеропорту.
3 жовтня – вдень – гинуть бійці ДУК ПС «Скельд» та «Каспер», три бійці 3-го полка спецпризначення.
Збройні сили України тримаються за свою землю зубами
Я, у тій першій ротації, яка була 10 днів, отримав перше вогнепально–осколкове поранення. Залишився, бо не було гранатометників, а РПГ-7 дозволяв вдало «гасити кулеметні гнізда» супротивника.
Дуже жорсткі бої були 6-7 жовтня, адже 7 жовтня день народження Путіна, а «сєпари», як ми їх називали, разів 10 звітували, що «ДАП взято».
4 листопада – моя друга ротація у термінали Донецького аеропорту, цього разу у новий термінал. Я «працював» з даху та 4-го поверху.
За дві ротації у ДАП я бачив і героїв, і не дуже …
Бачив вбитих та скалічених. Бачив розірваних «попаданням» ворожих танків, артилерії, снайперів.
Для чого ми тримали той ДАП?!
На мою думку, щоб показати ворогу та світу, що Збройні сили України тримаються за свою землю зубами.
Розповідь В'ячеслава Зайцева, кіборга з позивним «Хортиця», увійшли у документальну книгу Радіо Свобода «АД 242. Історія мужності, братерства і самопожертви», у якій хронологія оборони Донецького аеропорту відтворена у прямій мові оборонців летовища.
Книжка була видана наприкінці 2015 року, а у січні 2016-го відбулася її презентація. Зайцев тоді запам'ятався усім учасникам.
У загибель Зайцева відмовляються вірити: реакції соцмереж
Volodymyr Kit: «дуже важко повірити в те що сталося, ТИ - ЛЮДИНА»
Ольга Айвазовська: «боровся за чесні вибори ще з часів Помаранчевої революції»
Хортиця Національний заповідник - Khortytsia National Reserve:
«Не злічити добрих та важливих справ, які зробив для нас всіх та для України цей мужній чоловік, колега, батько, син, друг, товариш, меценат. В Заповідник прийшов у 2011 році екскурсоводом. Відтоді завоював наші серця ерудованістю, харизмою та почуттям гумору. Згодом очолив наукову бібліотеку.
Переймався археологією, пам'ятками, островом Хортицею. Особливо любив працювати з дітьми. Його неперевершені екскурсії запам'ятовувались надовго. Не минало жодного дня, щоб він не придумав та не втілив якийсь проєкт»
Iryna Gerashchenko: «захищав права ветеранів АТО, культурну спадщину»
Igor Shchupak: «історик від Бога, Воїн»
Усі хто, знав Зайцева, кажуть про його дивовижну посмішку.
«Для мене Слава – це посмішка, яка нікого не лишає байдужим чи сумним. Це непересічний оптимізм та почуття гумору. Це жага до життя та любов до людей. Це історія про те, як бути українцем не на словах, а насправді».
В'ячеславу Зайцеву 6 вересня виповнилося 42 роки.
У нього залишилася дружина і донька.
Однією із його найулюбленіших поезій, яку він часто декламував, був вірш Сосюри «Любіть Україну!»
