Україна вдало стримує російську авіацію і не дозволила армії РФ запанувати в українському небі. Завдяки роботі сил Протиповітряної оборони російські літаки та гелікоптери змушені літати на надмалих висотах та триматися подалі від лінії фронту, зауважують фахівці. Про українську авіацію та систему ППО проєкту Радіо Свобода «Донбас Реалії» розповів начальник штабу Повітряних сил Збройних сил України (2012-2017 рр.) Артур Артеменко.
– Багато аналітиків ще протягом перших тижнів повномасштабного вторгнення дивувалися, що Росія не змогла перемогти Україну в небі. Чому, на вашу думку, силам РФ не вдалося знищити чи паралізувати українську систему ППО та військову авіацію? Завдяки чому ЗСУ зберігають контроль над більшою частиною свого повітряного простору?
Був здійснений своєчасний маневр на запасні позиції і відповідні заходи радіоелектронної протидіїАртур Артеменко
– Поза всяким сумнівом це свідчить про високий професіоналізм всієї вертикалі управління Повітряних сил, починаючи від солдата, закінчуючи командувачем Повітряних сил. Однозначно на дуже високому рівні було проведено етап завчасної підготовки Збройних сил, якісне планування бойового та оперативного забезпечення.
Це стосується вірних рішень щодо інженерного обладнання позицій, маскування, був здійснений своєчасний маневр на запасні позиції і відповідні заходи радіоелектронної протидії. Далі, вже на етапі ведення бойових дій, без сумніву якісне бойове застосування, поновлення, підвіз відповідних матеріальних засобів та відновлення питань, пов’язаних з комплектуванням особового складу. Тому відповідь однозначна – високий професіоналізм керівництва і всієї вертикалі Збройних сил України, і зокрема Повітряних сил.
– Ви кажете, що заздалегідь були підготовлені Збройні сили – тобто ці питання відпрацьовували на навчаннях? Зокрема, й сценарій, за яким розпочався повномасштабний наступ Росії?
– Ці заходи ми проводили, починаючи з 2014 року, з лютого місяця. Знаєте, була «хороша» (в лапках) практика і теорія застосування Повітряних сил. Повітряні сили почали застосовувати у 2014 році, мабуть, найпершими, коли агресор почав виходити на державний кордон України у кількості 30, 40, 50 літаків одночасно. Тому цей досвід і привів до того, що, починаючи з 2014 року, цілодобово готувалися до повномасштабної агресії, вели розвідку і тренувались.
– Як би ви прокоментували дії Росії, адже аналітики вказують на помилки російської армії, зокрема, у перші дні вторгнення, які також стали причиною успішних оборонних дій ЗСУ?
Росія застосовує свої повітряні сили так, як написано в навчальних посібниках 60-х роківАртур Артеменко
Росія застосовує свої повітряні сили так, як написано в навчальних посібниках, починаючи з 60-х років – розвідка, масоване застосування, перші удари по пунктах управління, аеродромах, системах зв’язку, вихід на системи, пов’язані з логістичними речами – все по стандарту. Тому, розуміючи, що Збройні сили Російської Федерації будуть діяти по шаблону, ми і готували свої війська до того, щоб очікувати їх, бути готовими саме на напрямках, на яких ми і прогнозували. І час показує, що ми не помилилися, враховуючи втрати, які існують на сьогоднішній день, і взагалі підсумки на сьогоднішній день застосування повітряних сил Росії.
– Як би ви оцінили роботу ППО навколо Києва, адже у перші дні і тижні війни ми бачили активне використання гелікоптерів і літаків поблизу столиці, могло скластися враження, що вони доволі вільно себе почувають?
При швидкості сучасного літака 15 кілометрів на хвилину ціль над Києвом з-за кордону буде з’являтися через 6-8 хвилинАртур Артеменко
– Я хотів би навести деякі приклади і зробити наступні висновки. Наприклад, візьмемо Канаду. У ХІХ столітті столиця Канади була розташована у різні роки в Торонто, Кінгстоні, які були розташовані на північному узбережжі озера Онтаріо (по ньому проходить кордон Канади та США – ред.), але потім королева ухвалила рішення (перенести столицю – ред.). У Канаді, як ви знаєте, столиця в Оттаві. Чому? Вона розташована у глибині країни, на відстані десь 250 кілометрів від Онтаріо. Тепер, враховуючи те, що з Києва по прямій до кордону РФ, якщо мені не зраджує пам’ять, – десь в районі 85 кілометрів (очевидно, йдеться про приблизну відстань до кордону Білорусі – ред.). При швидкості сучасного літака 15 кілометрів на хвилину, дозвуковій швидкості, ви розумієте, що над Києвом з-за кордону ціль буде з’являтися через 6-8 хвилин. Навіть при тому, що вдасться забезпечити зліт перехоплювача за 10 хвилин, хоча ці нормативи більші, винищувач не встигає застосуватися, тобто літак противника перебуває уже над Києвом.
Ви пам’ятаєте, що в перші дні війни був удар по Васильківській винищувально-авіаційній бригаді. Утримувати літаки в повітрі для застосування проти Збройних сил Росії – з точки зору економіки і інших питань – просто неможливо, тому застосування авіації в обороні Києва як перехоплювачів було проблематично. Щодо зенітних ракетних військ і радіотехнічних військ, то вони застосовувалися у повному обсязі, і показники збиття на той момент противника дуже високі. Тому я не вважаю, що були якісь помилки під час застосування Повітряних сил. Розташування географічне і кількісне, якісне застосування Військово-повітряних сил Росії не могло пройти без втрат і такого помилкового бачення, що вони хазяйнують в повітрі над столицею.
– Наскільки вагомою є роль переносних зенітних ракетних комплексів (ПЗРК), які Україна отримала від західних партнерів? Чи зменшує насиченість ними передових українських позицій активність російської авіації?
Нам вдалося змусити противника піднятися до більш високих висот і віддалитися від точок застосуванняАртур Артеменко
– Сучасні засоби прицілювання дозволяють застосовувати винищувальну, бомбардувальну авіацію і за кілька десятків кілометрів від цілі, але ж для точного, підготовленого в оборонному варіанті, застосування Збройних сил на тих рубежах, де перебувають наші військові, потрібне максимальне зниження бомбардувальників безпосередньо для застосування. Враховуючи те, що на озброєнні є сучасні засоби, ПЗРК, як ви називаєте, в тому числі і Stinger, і інші ПЗРК, які надали нам партнери, без сумніву нам вдалося змусити противника, по-перше, піднятися до більш високих висот і віддалитися від точок застосування. Тому застосування цих засобів на цьому етапі є одним із ключових в питаннях не дати противнику отримати панування в повітрі.
– Наскільки значними, на вашу думку, є втрати російської авіації, зважаючи загалом на потенціал Повітряно-космічних сил Росії?
Їхні льотчики перейшли до так званих безконтактних видів збройної агресіїАртур Артеменко
На сьогоднішній день цифри, які видаються офіційно – це 196 літаків, 155 вертольотів і 312 безпілотних літальних апаратів (розмова відбулася 5 травня – ред.). Розумієте, це не просто височенні цифри – при тій кількості, яку Росія застосовує – це фактично збитий кожен шостий, п’ятий літак всього угруповання Збройних сил Військово-повітряних сил Росії. Тому результат того, що відсутнє панування в повітрі над територією України і є такі великі втрати противника. Їх льотчики, як ви побачили, практично не застосовуються на території України, вони перейшли до так званих безконтактних видів збройної агресії і на сьогоднішній день застосування відбувається з Каспійського і Чорного моря з дальніх бомбардувальників Ту-95 та інших літаків Збройних сил Російської Федерації – без заходу в зону ураження Збройних сил України.
– Якщо говорити про роль С-300 та Бук-М1 – як вони себе показують у бойових умовах?
– Чим вище літак, тим далі його можна виявити – тому тут таке питання – низько – ми збиваємо з ПЗРК, а якщо підніматися на більшу висоту, тут починають працювати в системі більш міцні ракетні комплекси Бук-М1 і С-300. Враховуючи те, що в Україні достатньо багато, але хотілося б значно більше, маневрених зенітних ракетних комплексів середньої і великої дальності, як-то Бук і С-300, без сумніву це дає позитивні результати і не дає противнику піднятися на великі висоти, тому що будуть знищені саме цими комплексами. Тому вони і змушені виходити із зон ураження цих зенітних ракетних комплексів і максимально вийти з території України.
– Ми бачимо, що фактично всім українським містам загрожують російські ракети. Попри це, частину їх вдається збивати – як би ви тут оцінили роботу української системи ППО?
14 ракет було позавчора і 8 ракет було вчора. Із 14 позавчора було збито 5, а із 8 було збито 3Артур Артеменко
– Під час розмови з головою комітету начальників штабів головнокомандувач Збройних сил надав сьогодні такі дані (5 травня – ред.): 14 ракет було позавчора і 8 ракет було вчора. Із 14 позавчора було збито 5, а із 8 було збито 3. Ми можемо порівнювати ефективність тільки, мабуть, з «Куполом», який є в Ізраїлі. З урахуванням території, яка є ізраїльська, ви розумієте, що насиченість засобами ППО в Ізраїлі колосальна у порівнянні з нами, але ж результат в 30% і не менше, який видають на гора Повітряні сили Збройних сил України, на мою думку, це дуже ефективно.
– Як би ви оцінили роль безпілотників на нинішньому етапі війни – у щоденних звітах Генерального штабу останнім часом стало більше повідомлень про знищення російських БПЛА – Росія почала їх більше використовувати чи ЗСУ стали ефективніше з ними боротися?
За безпілотними літальними апаратами майбутнєАртур Артеменко
– Однозначно, що і більше їх стало, бо потрібна точна інформація. Однозначно, що і Повітряні сили якісніше готуються, отримують інформацію і прогнозують, де вони будуть застосовуватися. Без сумніву – за безпілотними літальними апаратами майбутнє. Україна продемонструвала велику спроможність у взаємодії в системі управління між «Байрактарами» і активними засобами оборони, які були показані практично під час знищення російського крейсера «Москва» – це свідчить про високий рівень підготовки і ефективності наших Повітряних сил.
– Ми бачили не одну успішну атаку за допомогою «Байрактарів», зокрема останні удари по техніці і кораблях біля Зміїного. Комплексам ППО армії РФ складно їм протистояти?
– «Байрактар» – це сучасна зброя, вона має маленьку ефективну відбиваючу поверхню, може застосовуватися від дуже маленьких до дуже великих висот, має ефективну зброю, стійку систему управління, тому це зброя дуже високоефективна, якісна і дуже потрібна Україні на цьому етапі.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
