Які дії вчиняє Росія щодо дітей на окупованих російською армією українських територіях? У чому це нагадує дії гітлерівських нацистів під час Другої світової війни? Чому незаконне вивезення українських дітей в Росію з окупованих територій України з подальшою їх русифікацією – є воєнним злочином? Чи є можливості притягнути Росію до відповідальності? Про це «Голос Америки» розпитав вексклюзивному інтерв'ю у посла США в Організації з безпеки та співробітництва в Європі ( ОБСЄ) Майкла Карпентера (Michael Carpenter).
- Наприкінці січня Верховний комісар ООН у справах біженців Філіппо Ґранді заявив, що Росія порушує фундаментальні принципи захисту дітей у воєнний час, видаючи українським дітям російські паспорти та віддаючи їх на усиновлення до російських родин. Йдеться про дітей, яких вивезли із окупованих територій України до Росії. Найчастіше, це відбулося проти волі дітей.
- Критики дій Кремля порівнюють депортації українських дітей до Росії з «германізацією», якій гітлерівські нацисти піддавала дітей з окупованих східної та центральної Європи. Досі немає можливості встановити точну кількість депортованих нацистами з України дітей у роки Другої світової війни. Дослідники називають цифри від трьох до 50 тисяч з території СРСР. Гітлерівці відбирали «расово чистих» дітей, перевиховували їх у спеціальних пунктах і відправляли у німецькі родини на усиновлення. Більшість із тих викрадених країною-агресором дітей, ніколи не дізналися, що з ними сталося.
- Уповноважена президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар'я Герасимчук у січні заявляла, що її відомству «вдалося ідентифікувати та верифікувати дані 13 899 дітей, які були викрадені та депортовані російською армією». Дитячий омбудсмен України сказала, що лише 125 із них вдалося повернути додому.
– Міжнародна спільнота шукає способів притягти Росію до відповідальності за воєнні злочини та злочини проти людяності в Україні. Що можна зробити в рамках ОБСЄ для цього? І чи є ефективні варіанти?
– Так, робота щодо встановлення відповідальності є критично важливою основою діяльності ОБСЄ.
Ми, ОБСЄ, фактично були першою міжнародною організацією, яка направила групу зі встановлення фактів в Україну, та першою, хто встановив та оголосив, що воєнні злочини в Україні були насправді вчинені Російською Федерацією.
ОБСЄ була першою міжнародною організацією, яка встановила, що воєнні злочини в Україні були насправді вчинені Російською Федерацією
Ці злочини були задокументовані і ці докази були передані різним іншим організаціям для встановлення відповідальності. Ми зробили це ще раз, використовуючи так званий «Московський механізм», і надіславши другу групу щодо встановлення фактів, яка також встановила факти ймовірних злочинів проти людяності, скоєних в Україні.
Отже, ми провели досить велику роботу. Бюро з демократичних інституцій та прав людини ОБСЄ продовжує з самого початку війни і досі документувати та зберігати докази воєнних злочинів та інших злочинів або, я б сказав, порушень міжнародного права у галузі прав людини. Усі вони зберігаються та направляються до Міжнародного кримінального суду (МКС), до прокуратури України та інших інстанцій, які згодом розслідуватимуть ці злочини.
Я думаю, не секрет, що зараз Комісія ООН із розслідування є головним механізмом, який керує процесом притягнення до відповідальності.
Встановлено понад шістдесят тисяч воєнних злочинів
Генеральна прокуратура України, швидше за все, буде органом, який вестиме кримінальне переслідування щодо переважної більшості цих справ.
Досі було встановлено понад шістдесят тисяч воєнних злочинів. МКС, очевидно, розглядатиме частину від цієї кількості, але, ймовірно, лише невелику частину. І тоді нам доведеться подивитися, чи відбудеться рішення міжнародного співтовариства щодо створення якогось спеціального трибуналу.
– Є конкретне питання про один конкретний злочин. Експерти ООН опублікували свіжі докази того, що Росія викрадає українських дітей з території України та проводить їхню русифікацію. Що міжнародне співтовариство та ОБСЄ можуть зробити, щоб зупинити цей злочин?
– Це один із наймерзенніших і варварських злочинів із багатьох різних злочинів, які Росія вчиняє в Україні. І ми сповнені рішучості допомогти у документуванні випадків з дітьми, які були розлучені зі своїми сім'ями, незаконно чи примусово депортовані через кордон до Росії.
Це, на мій погляд, ще один приклад прагнення Росії стерти з землі український суверенітет, позбавившись усіх слідів української національної ідентичності.
Це один із наймерзенніших і варварських злочинів із багатьох різних злочинів, які Росія вчиняє в Україні
Ми в ОБСЄ щойно створили нову програму підтримки України, яка базується усередині цієї країни, бо, як ви пам'ятаєте, Росія наклала вето на попередню польову місію. Тож ми мали придумати спосіб створити місію, на яку Росія не могла б накласти вето, і ми зробили це зараз. І це буде одним із пріоритетів для цієї місії, а для ОБСЄ загалом – з'ясувати, як ми можемо допомогти українській владі розробити якийсь процес реєстрації всіх цих незаконних депортацій, щоб зрештою ці діти могли возз'єднатися зі своїми сім'ями.
– Ви щойно згадали російське вето. Але Росія фактично порушила всі основні документи ОБСЄ, підписані Москвою в 1970-х і 1990-х роках. Чи не слід просто виключити Росію з ОБСЄ хоча б доти, доки вона не припинить свою агресію проти України та не виведе свої війська з усієї української території?
– Я, безумовно, співчутливо ставлюся до такої позиції, і Бог свідок, що все, що Росія зробила протягом цих останніх 11 місяців, вже точно заслуговує на набагато жорсткіші дії, ніж просто виключення з ОБСЄ.
Білорусь, також член ОБСЄ, допомагає Росії та сприяє її агресивній війні
Проте, як ви зазначили, організація була створена на початку 1990-х років, і на той час не було положення про виключення чи зупинення членства будь-якої країни без згоди більшості членів організації. Це має бути консенсус «мінус один», тобто консенсус усіх, окрім країни, яку виключають.
На жаль, ми не маємо такого консенсусу, оскільки Білорусь, також член ОБСЄ, допомагає Росії та сприяє її агресивній війні – тому формальний механізм вигнання Росії не може бути задіяний.
Нам вдалося ізолювати Росію та Білорусь усередині організації
Але ті інструменти, що ми маємо, насправді дуже важливі, тому що на відміну від Ради Європи, яка вигнала Росію і, як наслідок, більше не має інструментів для притягнення Росії до відповідальності, у нас немає інструментів для вигнання Росії – але нам вдалося ізолювати Росію та Білорусь усередині організації.
І якщо ви подивіться на підсумки засідання Ради Міністрів ОБСЄ у грудні минулого року, то побачите, що ОБСЄ одностайно засудила Росію та Білорусь. Тому ми успішно піддали ці дві країни ізоляції, і продовжуватимемо це робити.
У цьому є деякі переваги з погляду надсилання дипломатичних сигналів із засудженням їх дій практично щотижня. І зрештою, я думаю, всі вважають, що те, що зробила Росія, - це не просто порушення деяких правил або процедур ОБСЄ, але, по суті, руйнація всіх основних зобов'язань, на яких ґрунтується ОБСЄ.
– Якщо продовжити тему міжнародних організацій, Росія також використовує Раду Безпеки ООН, щоб заблокувати будь-які спроби притягнути її до відповідальності за агресію проти України. На вашу думку, чи можна позбавити Росію місця в Раді Безпеки ООН за всі ті злочини проти світового порядку та безпеки, які були скоєні її керівництвом?
– Я не експерт з проблем Організації Об'єднаних Націй, оскільки я, посол в ОБСЄ, але, як і тут, так само важко уявити собі механізм в ООН, який дозволив би виключити Росію з Ради Безпеки.
Однак це не означає, що ми не можемо виявити креативність і працювати разом із нашими однодумцями, щоб притягнути Росію до відповідальності. Як я вже згадував, є різні ідеї щодо трибуналів, і МКС, звичайно ж, активно займається справами про воєнн злочини.
Є й інші засоби притягти Росію до відповідальності. Ми потенційно можемо розглянути питання про виплату Росією репарацій за всі завдані нею збитки.
Є й інші методи використовувати міжнародні організації та міжнародну систему залучення Росії до відповіді, крім простого виключення Росії з усіх різних органів, у яких бере участь.
І я просто наведу вам приклад ОБСЄ, тому що я знаю її краще: іноді буває дуже корисно мати можливість взаємодіяти в нашій організації з такими країнами та регіонами, як Центральна Азія, Південний Кавказ, Молдова, Західні Балкани, які беруть активну участь у наших зусиллях щодо Росії, ніж просто ліквідувати організацію та працювати з НАТО та ЄС – вони, звичайно, мають свої власні завдання, які є дуже важливими, але корисно працювати і з іншими країнами на периферії Росії.
І якби ви позбавилися Росії в ОБСЄ, то при цьому потенційно і вся організація могла б припинити існування, і це було б дуже погано. Тож просто треба, щоб ми, дипломати, творчо підходили до того, які ми можемо використовувати нові механізми, щоб притягнути Росію до відповідальності та підтримати Україну. Поки що, я думаю, ми непогано з цим справляємось.
Геноцид і його ознаки у діях Росії проти України
Під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники.
А саме:
- оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я України з метою позбавити людей електроенергії, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших засобів для життя;
- переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.
