Офіс президента України докладав великих зусиль по кількох напрямках досягнення миру на тлі війни Росії, які, як виявилось, зараз не такі активні, як раніше. Тут і Саміти миру, і робота з Глобальним Півднем, і підписання двосторонніх безпекових угод з десятками країн… Опозиція твердить про «монополізацію» міжнародних мирних зусиль України «п’ятьма-шістьма менеджерами з Офісу президента», маючи на увазі голову ОП Андрія Єрмака та його заступників чи радників. Ясно, що корективи внесла перемога Дональда Трампа на президентських виборах у США. Але факт залишається фактом – титанічних зусиль докладали на кількох напрямках, які зараз поставлені під сумнів або дещо призабуті.

Безпекові угоди

На саміті НАТО у Вільнюсі 12 липня 2023 року була підписана спільна Декларація країн «Групи семи» та України – вона відкрила шлях до підписання двосторонніх угод про гарантії безпеки. Ця робота тривала півтора року. Кожне підписання чергової безпекової угоди з окремою країною подавалось як значне досягнення.

Станом на зараз безпекові угоди підписані з близько 30 країнами.

Останньою, в січні 2025 року, була двостороння безпекова угода з Албанією.

Треба зауважити, що Україна також має безпекову угоду, підписану в кінці червня 2024 року, – і з цілим Євросоюзом, але більшість двосторонніх угод України – саме з членами ЄС.

Щодо соціології: більшість опитаних організацією КМІС – 65% – вважають, що безпекові угоди, які укладає з іноземними державами Україна, є корисними для зміцнення обороноздатності. Про це йшлося у пресрелізі Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) за липень 2024 року.

Водночас важливо врахувати, що з них вважають дуже корисними – лише 18%, а решта 47% вважають швидше корисними (тобто у більшості ставлення стримано-обережне). При цьому 27% українців стверджують, що ці угоди або не мають впливу на обороноздатність, або взагалі є некорисними.

«Ці угоди офіційно працюють, по них офіційно країни виділяють ресурс, кошти або зброю і військову допомогу, по угодах про гарантії безпеки. Тому це абсолютно офіційно міжнародні угоди, по яких іде Україні допомога і підтримка», – відзвітував прем’єр-міністр Денис Шмигаль у Верховній Раді 28 лютого під час «Години запитань до уряду».

А народний депутат, заступник голови Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, голова постійної делегації України в Парламентській асамблеї НАТО Єгор Чернєв в лютому 2024-го казав, що ці угоди фактично допомагають, як і «Рамштайн» – платформа для збору та координації військової допомоги Україні.

«Угоди про гарантії безпеки для України – це фактично те, що було раніше у форматі «Рамштайну», але добровільна основа стає обов’язком кожної країни, яка підписує ці документи. Це означає, що буде допомога Україні на постійній основі. Переважно всі угоди схожі, а відмінності є в напрямках. Ми давали на вибір декілька напрямків, і кожна окрема країна закріплює за собою той чи інший», – пояснив парламентарій від правлячої партії «Слуга народу».

Зараз українське керівництво хоче нових гарантій безпеки на тлі раундів переговорів про перемир’я Україна-США та США-Росія. Під цими гарантіями тепер мається на увазі швидке членство в ЄС, посилення ППО, гарантії нескорочення ЗСУ, західний контингент в Україні (під проводом Британії та Франції) та інші моменти.

Сам президент Володимир Зеленський неодноразово говорив, що найкращою гарантією безпеки було б членство України в НАТО.

Саміт(и) миру

Перший – і поки єдиний – Саміт миру відбувся на швейцарському курорті Бюрґеншток 15–16 червня 2024 року. Йому передували чотири зустрічі політичних та безпекових радників – у Копенгагені, саудівській Джидді, на Мальті та у швейцарському Давосі. У 2023–2024 роках Україну на цих зустрічах представляв керівник Офісу президента Андрій Єрмак.

В саміті, який назвали Глобальний Саміт миру, взяли участь 100 країн та міжнародних організацій. Левова частка з учасників саміту підписала підсумкову декларацію. Цифра важлива, бо Офіс президента дуже хотів, щоб була саме сотня учасників, не менше – це мало психологічний ефект. З-поміж сотні учасників Саміту миру було 56 лідерів – президенти або прем’єр-міністри.

«Саміт миру – це найважливіший дипломатичний прорив України за всі роки незалежності. Так прокоментував результати Глобального саміту миру керівник Офісу президента України Андрій Єрмак в ефірі телевізійного марафону «Єдині новини», – повідомляв Офіс президента після швейцарського саміту.

Саудівська Аравія, Мексика, Бразилія, Індія, які раніше чіткості не проявляли в питаннях російсько-української війни, свого підпису під заключним документом не поставили.

Китай Саміт миру проігнорував.

Були переживання, що Ірак та Йорданія, наприклад, відкликали потім свої підписи, а хтось пізніше доєднався.

Кожна країна – буквально – була на рахунку, кожен підпис.

Радник керівника Офісу президента України Олександр Бевз в інтерв’ю Радіо Свобода на наступний день після саміту пояснював: «З огляду на ті очікування, які були, саміт дуже успішний. Насправді не треба було розраховувати, що цей саміт стане початком якихось переговорів і так далі. Ми з самого початку декларували, що це не так. Цей саміт повинен був дати такий верхньорівневий політичний старт для того, щоб розробити спільну мирну рамку, яка потім буде основою майбутнього мирного процесу. І це відбулося».

Саміт закликав до «всеосяжного, справедливого та міцного миру» в Україні.

Планувався і другий Саміт миру. Його Офіс президента поспішав організувати і хотів провести вже в листопаді 2024 року – щоб це відбулося ще за президенства Джо Байдена. На цей саміт мали вже запросити і Росію.

Олександр Бевз з Офісу президента після першого саміту в червні 2024 року казав: «Ми поки були б обережні у визначенні будь-яких конкретних дат. Але президент чітко сказав, що питання не про роки, а про місяці. За загальним задумом, який висловлювали учасники під час обговорення, другий саміт, який мав би вже відкрити переговорний процес певною мірою, безумовно, передбачає передачу спільно напрацьованого плану представникам Російської Федерації».

Глобальний Південь

Київ, працюючи над організацією Саміту миру, паралельно спрямував колосальні ресурси на роботу з Глобальним Півднем.

Один чільний представник МЗС України в другій половині 2023 року неофіційно сказав Радіо Свобода про Глобальний Південь: «Це те, про що зараз найбільше говорять в Києві». Тодішній глава МЗС Дмитро Кулеба здійснив навіть кілька турне африканським континентом.

І хоча під роботою з Глобальним Півднем малося на увазі насамперед перетягування на український бік Китаю, Індії, Південної Африки, Бразилії, Володимир Зеленський проводив переговори в онлайн-режимі з керівниками набагато менших і маловпливових країн в Африці, Азії та Латинській Америці.

Розрахунок був таким – по-перше, була конкуренція з Росією за Глобальний Південь, де її позиції з часів СРСР були традиційно міцними.

По-друге, всі ці країни голосують в ООН і кожен голос важливий. Навіть із острівною державою Палау в Океанії було встановлено дипломатичні відносини під час першого Саміту миру, але це не завадило Палау проголосувати в третю річницю початку повномасштабного вторгнення Росії проти резолюції Генасамблеї ООН, яка засуджували російську агресію (разом зі США, до речі).

А ще були «Формула миру Зеленського», «План перемоги», «План стійкості», презентовані президентом… Зараз про них або не згадують, або згадують нечасто – навіть самі представники Офісу президента України.