(Рубрика «Точка зору»)
Міністерство закордонних справ Ісландії оголосило про рішення 1 серпня припинити роботу свого дипломатичного представництва у російській столиці. Те саме стосується й російського посольства у Рейк'явіку. Міністерству закордонних справ Росії запропоновано обмежити рівень свого дипломатичного представництва та чисельність його співробітників. Про розрив дипломатичних відносин мови поки що не йде, але по суті це – справжнісінька їхня заморозка.
Ісландія – невелика острівна держава, яка не є членом Європейського союзу. Проте рішення Рейк'явіка не варто недооцінювати. Ісландія може дозволити собі те, про що інші країни цивілізованого світу тільки починають замислюватися.
Ісландія першою країною у світі визнала відновлення незалежності Литовської Республіки
Можна сказати, що вчинки Ісландії – це тенденція. І те, що чепурний особняк у старому центрі Москви тепер закриють на замок – дуже важливий знак та історична подія.
Я побував у цьому особняку лише одного разу, ще у лютому 1991 року, але також з історичного приводу. Тоді Ісландія першою країною у світі визнала відновлення незалежності Литовської Республіки.
Ісландія пішла всупереч позиції влади СРСР і лідерів Заходу
Варто нагадати, що на цей момент Радянський Союз все ще існував і мало хто вважав, що комуністична імперія буквально через кілька місяців зникне з політичної мапи світу.
Керівництво СРСР на чолі з Михайлом Горбачовим не лише не збиралося погоджуватися із визнанням факту окупації Москвою країн Балтії, а й спробувало організувати силове повалення законної влади Литви у січні 1991 року. Однак Ісландська держава пішла всупереч як позиції керівництва СРСР, так і всупереч позиції лідерів країн Заходу, які все ще наївно вірили у можливість існування якогось «оновленого» і реформованого Радянського Союзу.
Керівництво СРСР на чолі з Горбачовим не збиралося погоджуватися із визнанням факту окупації Москвою країн Балтії
Я прийшов тоді до ісландського посольства, щоб поговорити із послом Ісландії у Радянському Союзі Олафуром Егілссоном про причини, які дозволили його країні піти на такий сміливий та нестандартний вчинок.
Не приховую, що мене тоді цікавила не тільки Литва. Я не сумнівався, що вже незабаром українцям теж доведеться кинути виклик радянській імперії і це може стати справжнісіньким «осиковим колом», який вдасться вбити прямісінько у серце шовіністичної потвори. Тому я хотів зрозуміти, чи можемо і ми розраховувати на таку саму підтримку, яку вже отримала Литовська Республіка.
Ізоляція путінського режиму
Посол Егілссон, один із справжніх «грандів» ісландської дипломатії, тоді сказав мені, що його народ завжди підтримуватиме тих, хто бореться за свободу і виступає проти несправедливості – мені було важливо, що цю обіцянку побачать читачі в Україні.
І зараз, коли очільниця МЗС Ісландії Тордіс Гіфальдоттір заявила про закриття посольства у Москві – очевидно, що на знак протесту проти агресії Росії щодо України – я вкотре переконався, що Олафур Егілссон говорив зі мною про принципи, а не просто провадив ввічливу дипломатичну бесіду.
Тому рішення Ісландії слід розглядати як ще один крок у міжнародній ізоляції путінського режиму. Очевидно, пройде не так багато часу – і спорожніють посольства інших країн цивілізованого світу, та й російським дипломатам на Заході доведеться пакувати валізи та закривати на ключ кабінети. Росія, як логічно заявили в Рейк'явіку, сама ухвалила рішення про свою ізоляцію – коли напала на Україну.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода