Делегація Українського інституту національної пам'яті із 2 по 4 грудня провела в Польщі ряд консультацій із Інститутом національної пам’яті Республіки Польща (Instytut Pamięci Narodowej). Відбулася перша офіційна зустріч голів інститутів національної пам’яті України та Польщі Антона Дробовича та Ярослава Шарека. Про що вдалося домовитися? На чому наполягає українська сторона? І чого хоче Польща? Про це в інтерв'ю Радіо Свобода із головою УІНП Антоном Дробовичем.
– Пане Дробович, яким Ви вважаєте, є головний результат міжінституційної зустрічі УІНП і IPN?
– Найперше варто зазначити, що діалог між інститутами національної пам’яті України та Польщі на офіційному рівні відновився після 3-річної паузи.
Це був обмін думками щодо конкретних механізмів і процедур як між головами інституцій, так і між фахівцями, відповідальними за напрямки роботи
За останні роки між Україною та Польщею у сфері увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій накопичилася велика кількість питань, які потребують розв’язання.
Відтак годі було сподіватися, що по кожному з них ми прийдемо до конкретного рішення під час цієї зустрічі. Але дуже важливо, що ми почули не тільки побажання партнерів щодо реалізації конкретних проєктів, але й позицію польського Інституту національної пам’яті щодо питань, які важливі для України.
Важливість цієї зустрічі, на відміну від попередніх україно-польських офіційних контаків в останні кілька років стосовно політики пам’яті, полягала в тому, що це був обмін думками щодо конкретних механізмів і процедур як між головами інституцій, так і між фахівцями, відповідальними за реалізацію окремих напрямків роботи.
11 жовтня 2020 року польський президент Анджей Дуда відвідував Україну із офіціним візитом.
Тоді у соціальних мережах поширили фотографію нової надмогильної плити, яку виготовила польська сторона, на місці поховання вояків УПА на горі Монастир і встановила 10 жовтня – напередодні візиту Дуди до України. На плиті напис: «Братська могила українців, які загинули в битві з радянським НКВС у монастирських лісах вночі з 2 на 3 березня 1945 року».
До червня 2015 року, коли вандали облили червоною фарбою пам'ятник хрест на могилі і розбили меморіальну плиту, на ній був такий текст: «Полягли за вільну Україну. Тут спочивають полеглі в бою з НКВС у монастирських лісах в ніч з 2 на 3 березня 1945 року».
Меморіальна плита містила перелік імен 62 загиблих вояків УПА.
– Які аргументи висуває УІНП для підтвердження вимоги України відновити повний перелік імен вояків УПА на меморіальній дошці могили на горі Монастир?
– Наші аргументи повністю випливають із угод, чинність яких визнає польська сторона.
Пам’ятник українським воїнам на горі Монастир у тому вигляді, в якому він відомий громадськості, був споруджений Польською державою у 1999 році. Він постав як результат компромісу між відповідними польськими інституціями та українською меншиною у Польщі.
Проєкт пам’ятника, як і написи на надгробку до його знищення, були закріплені відповідним офіційним протоколом, під яким стоять підписи польських посадовців.
Сам пам'ятник, як і меморіальна плита зі списком імен – є легальними і охороняються польським законодавством.
УІНП не наполягає на жодних нововведеннях чи додаванні нових елементів до цього пам’ятного знаку, а лише на дотриманні уже визнаних Польщею домовленостей.
– Яка позиція польської сторони? Чим IPN пояснює те, що дошка була відновлена без імен?
– 3 грудня ми почули від представників IPN, що прізвища воїнів УПА, зазначені на надгробку, можуть потребувати перевірки та уточнення. На думку польських партнерів, такою перевіркою може бути дослідження могили, тобто проведення робіт із пошуку та ексгумації останків.
Проведення розкопок могил, на яких споруджені легальні пам’ятники, приведе до ревізій попередніх домовленостейАнтон Дробович
Водночас УІНП стоїть на позиції, що проведення розкопок тих могил, на яких споруджені легальні пам’ятники з раніше узгодженими написами, це шлях, який приведе до постійних ревізій попередніх домовленостей.
Крім того невиправданим є турбування тлінних останків людей без якоїсь надзвичайної потреби.
– Оприлюднена заява УІНП справляє враження, що українська сторона виставляє польській певні умови, зокрема, щодо ексгумації. Чи це так? А які умови польської сторони?
– Ми шануємо польських партнерів і жодних додаткових умов щодо співпраці не виставляємо, але делікатно нагадуємо про зобов‘язання.
Україна в односторонньому порядку надала Польщі два дозволи на проведення пошукових робіт у Львові
Для нас дійсно важлива робота на засадах паритетності та взаємоповаги. Ми відкриті до співпраці, й це не лише дипломатична риторика.
Україна ініціативно в односторонньому порядку надала польським партнерам – ще до відновлення меморіальної плити на горі Монастир – одразу два дозволи на проведення пошукових робіт у Львові.
Польські партнери провели за цими дозволами необхідні їм роботи та знайшли останки, які бажають перепоховати.
Повертаючись до умов польської сторони, вона прагне отримати нові дозволи як щодо ексгумації віднайдених у Львові останків, так і на проведення нових пошукових робіт.
Ми готові йти на зустріч, але стоїмо на тому, щоб це був двосторонній процес.
Пошукові роботи не є самоціллю. Їх закономірним підсумком є увічнення пам’яті. Відтак місця пам’яті і поховання мають бути захищеними на рівні держави – як у Польщі так і в Україні.
– Що конкретно заважає реалізації ідеї легалізації проблемних пам’ятників «всі на всі»?
– Такий процес передбачає роботу обох інституцій.
Ми уклали перелік тих польських пам’ятників і пам’ятних знаків, які споруджені в Україні з порушенням процедур, очікуємо цього ж від Польщі
Зі свого боку ми уклали перелік тих польських пам’ятників і пам’ятних знаків, які споруджені в Україні з порушенням процедур, визначених законодавством.
Відтак подібний перелік українських проблемних об’єктів на території Польщі мусить бути укладений і польською стороною.
Після цього сторони мають проявити політичну волю щодо розв’язання цього питання. В української сторони воля на це є.
Думаю, що це може стати однією із тем для опрацювання під час спільних експертних консультацій, про які домовилися дві делегації.
– Чи вдалося домовитися про співпрацю для роботи над «Віртуальним некрополем української еміграції»?
– Співпраця у рамках цього проєкту обговорювалася на зустрічі делегації УІНП із представниками української громади в Польщі. Адже поховання, внесені до некрополю, це і є історія українських громад за кордоном, зокрема у Республіці Польща.
Перший голова Об’єднання українців у Польщі Юрій Рейт розпочав збір матеріалів про актуальний стан українських поховань на польській території, щоб надалі включити їх до зазначеного проєкту.
Думаю, що це також буде цікаво і для молодих дослідників, які цікавляться історією видатних постатей свого краю.
Читайте ще:
УІНП у Польщі: очікуємо відновлення пам’ятника воякам УПА на горі Монастир у первинному вигляді
Підсумки візиту президента Польщі до України: більше про геополітику й економіку, менше про історію
