Софія Німилович
«У селах і малих громадах велика проблема – відсутність чогось нового та небажання вчителів вчитися. А дітей потрібно відкривати», – розповідає Денис Уваров. Разом із дружиною та трьома дітьми він залишив Запоріжжя після того, як російській військові захопили атомну електростанцію у березні 2022-го.
Після переїзду на Львівщину, подружжя одразу почало інтегруватися в громаду. Вони створили творчий простір для дітей і дорослих, зокрема для ВПО. Психологічні травми долають через арт-терапію.
За понад три з половиною роки Уварови провели понад сотню майстер-класів і занять просто неба. Окрім цього, створюють мурали в освітніх закладах міста. Своєю історією сім’я поділилася з проєктом Радіо Свобода «Ти як?».
«Люди потребують допомоги»
До початку повномасштабного вторгнення Денис Уваров був керівником конструкторського відділу у Запоріжжі – проектував мечеті. Водночас з дружиною працював у місцевій школі, де навчав дітей із особливими потребами.
Школи продовжували працювати – і це нас рятувало
«Із початком повномасштабної війни будівництво зупинилося миттєво, а школи продовжували працювати – і це нас рятувало. Це було єдине місце, де ми мали хоч якусь зарплату. Вирішили виїжджати, коли російські військові захопили Запорізьку атомну електростанцію. Розуміли, що в разі небезпеки з дітьми в підвалі не сховаєшся. Та і в підвалах було холодно. Ми жили на шостому поверсі, ліфт не працював, а дітей посеред ночі доводилося будити й вести в підвал»
Запорізька АЕС є найбільшою атомною електростанцією в Європі. До повномасштабної війни вона виробляла п’яту частину електроенергії України. Останній із шести реакторів станції перестав виробляти електроенергію у вересні 2022 року. Росія окупувала її невдовзі після того, як Москва розпочала повномасштабне вторгнення у лютому 2022 року.
Родина знайшла прихисток у місті Дрогобич на Львівщині. Подружжя має психологічну та педагогічну освіту. Вони продовжують дистанційно працювати у запорізькій школі для дітей з особливими потребами. У Дрогобичі дружина також працює у місцевій школі. Після уроків вони разом організовують заняття для дітей ВПО. Перші майстер-класи проводили у гуртожитку коледжу, де й досі проживають.
Ми проводили різні заходи для людей, для дітей – ліпили з солоного тіста, показували кіно
«Ми проводили різні заходи для людей, для дітей – ліпили з солоного тіста, показували кіно – це їх відволікало. Діти ВПО – це діти з травмами, діти, які постраждали від війни. Люди потребують психологічної допомоги, хоча часто й самі цього не розуміють. Спершу організовували все самі, згодом долучалися інші організації. А потім донори побачили і кажуть: «Ми вам допоможемо з матеріалами». І почалося турне по Дрогобицькому району»
«Процес важливіший за результат»
Ідея арт-терапії, за словами Дениса Уварова, полягає в досягненні позитивного результату незалежно від навичок та вмінь. Важливу роль відіграє атмосфера. Заняття подружжя проводять у різних локаціях міста та області – у народних домах, музеях, модульних містечках, а також у дендропарку.
«Дендропарк – це місце в центрі Дрогобича, де можна отримати неймовірне задоволення від кольорів, квітів. Це перемикання на інший всесвіт. Ідея мистецтва на свіжому повітрі сподобалася донорам, вони підтримали нас»
Денис адаптує заняття до віку учасників: для підлітків – розвиток навичок і пошук нового як напрям неформальної освіти, для дорослих – самодопомога, можливість «перемкнутися» і спроба віднайти себе. Результати арт-терапії, каже він, уже помітні. Наприклад, нещодавно один з його учнів презентував виставку військової техніки, яку створив з повітряного пластиліну, а інший – ікони з акрилу.
«Ідея будь-якої арт-терапії – це отримати незалежно від того, навчився ти, не навчився, зміг, не зміг, позитивний результат. В нас одна жінка малювала штукатуркою й казала: «Ви собі не уявляєте, яке задоволення я отримала від процесу»
Різні шпательки, різні узори – це був для неї медитативний процес, важливіший за результат».
Загалом родина уже провела понад 150 заходів, у яких взяли участь понад дві тисячі людей. Нині переселенець пише нові грантові заявки, адже має чимало ідей для проєктів.
«Це ті речі, у які варто вкладатися. Вони дають дітям можливість себе проявити. У селах, малих громадах велика проблема – відсутність чогось нового, небажання вчителів вчитися. Але дітей потрібно відкривати»
«Це має глибший сенс»
Ще одним захопленням Дениса та його дружини Анастасії є створення муралів. Займатися стінописом вони почали ще 11 років тому в Запоріжжя. У місті вони створили 12 муралів, з яких сім – у закладі, де Уварови працювали.
За понад три з половиною роки у Дрогобичі подружжя також розмалювало стіни декількох освітніх закладів. Тематику для муралів пропонують самі установи та забезпечують матеріалами. Уварови враховують побажання, додають власні ідеї та поєднують усе в єдину концепцію.
Перший стінопис у Дрогобичі подружжя створило у фойє місцевого механіко-технологічного коледжу. Мурал поєднує всі шість спеціальностей закладу. Його розміри – шість метрів заввишки та п’ять метрів завдовжки – це найбільший настінний розпис у навчальних закладах Дрогобича.
На іншому муралі зображено єднання Сходу та Заходу України, ще на одному – на «чорні» сторінки української історії: Голодомор, роки російської агресії. Окрему увагу Уварови приділяють і текстам: на стінах можна побачити слова гімну України або патріотичної пісні «Ой, у лузі червона калина», яка з початку повномасштабного вторгнення стала символом українського спротиву.
«У середному на розпис однієї стіни йде тиждень. Може бути і швидше – усе залежить від теми малюнка і самого процесу. Але завдяки цим муралам діти знають гімн України і «Ой, у лузі» повністю. Це не просто рисунок. Усе це має трохи інший, глибший сенс»
- На цей час, за даними Мінсоцполітики, у Львівській області проживають понад 203 тисяч офіційно зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб (ВПО).
- Загалом в Україні станом на 5 червня 2025 зареєстровано 4 594 254 переселенців.
- Найбільше внутрішньо переміщених осіб у Донецькій, Харківській, Дніпропетровській областях та в Києві
Форум