Минуло вісім днів з акту відкритої збройної агресії Росії проти України у Керченській протоці. А також сім днів з моменту запровадження воєнного стану в десяти областях України. Зокрема це торкнулося й Бердянська – 110-тисячного портового міста на узбережжі Азовського моря. Як місцеві жителі реагують на навколишні зміни? Про це у репортажі Радіо Свобода.

«Дивіться, ці залізні монстри стоять нерухомо вже понад тиждень», – чоловік простягає руку вбік вантажних кранів, що здіймаються над крижаною водою Бердянського торгового порту. «Я все життя прожив у цьому місті, але такого затишшя не пам'ятаю», – із сумом промовляє 60-річний бердянець Петро.

За його словами, він найбільше боїться, що у разі повноцінної зупинки роботи порту на місто чекає важка економічна криза. «Однак ситуація почала погіршуватись набагато раніше, ніж сталася російська атака на українські катери», – згодом зауважує чоловік, ховаючи обличчя від морозного східного вітру, що останні два дні хвилює азовський край.

Він має рацію, адже перші повідомлення про зростання напруги в акваторії Азовського моря почали з'являтися ще навесні поточного року – саме у квітні-травні, коли відбулося «офіційне відкриття» мосту через Керченську протоку, побудованому Кремлем задля з'єднання окупованого Криму з материковою частиною Росії.

Економічна блокада на морі

Із того часу українською владою було зафіксовано понад 700 випадків затримки українських та іноземних суден, які прямували з акваторії Чорного моря до торгових портів Бердянська та Маріуполя. І саме з того часу російські прикордонники запровадили режим перевірок усіх суден, що прямували в обидва боки з українських портів.

«Вони (російські прикордонники – ред.) зухвало зупиняють судно, перевіряють абсолютно усі документи, вантаж, заглядають у кожну щілину. Іноді неофіційно пояснюють це перевіркою на терористичну загрозу», – про те, як проходять торгові судна Керченську протоку, анонімно розказав Радіо Свобода один з моряків, що зараз перебуває в Бердянську.

Із 23 листопада жодне судно з тих, що прямували до бердянського порту через Керченську протоку, не потрапили до місця призначення. Це наслідок того, що російська влада розпочала повноцінну блокаду проходу усім торговим суднам, що прямують до українських портів в акваторії Азовського моря.

Порт біля крайньої межі

За словами робітників порту в Бердянську, останнім часом в середньому в екіпажів суден йшло 5 днів на очікування дозволу на прохід протоки в один бік і стільки ж назад. «Тобто понад тиждень простою, уявіть які це збитки! Це десятки тисяч доларів. Звісно, судновласники будуть змушені врешті-решт відмовлятись від цього напрямку, поки ситуація не владнається», – зазначає Олексій, який працює у порту.

Як повідомив виконувач обов'язків директора Бердянського порту Олександр Трощенков, тільки скорочення персоналу може врятувати підприємство. «У зв'язку із ситуацією, у поточному році ми недоотримали 4 мільйони доларів, а фінансовий план не виконано на 50 відсотків», - уточнив очільник порту.

Спланованою економічною блокадою з моря з боку Росії називає цю ситуацію й міністр інфраструктури України Володимир Омелян. «Це ще один спосіб ведення гібридної війни Росією проти України», - заявив він 2 грудня під час візиту до Бердянська.

«Війна весь цей час поряд з нами»

Морська блокада призвела до того, що майже увесь колектив Бердянського порту вже перейшов на 4-денний робочий тиждень. «Нам фактично нема що робити», - відверто зізнаються у порту. Люди дуже переймаються тим, що це значно вплине на рівень їхнього заробітку. «У нас зарплата залежить від виробітку. Врешті вийдуть копійки. Або взагалі скоротять. Найбільше страждають прості люди», - підносячи вогник до сигарети, каже Олексій.

Однак ситуація в Азовському морі та запровадження воєнного стану мало вплинули на буденне життя Бердянська.

Із візуальних змін найбільше впадають в очі патрулі поліції, що працюють на залізничному вокзалі та вулицями міста. У підозрілих людей вони можуть перевірити документи, про що попередила бердянців місцева влада. Міський військкомат та лікарня також працюють у штатному режимі.

«Так як це (воєнний стан – ред.) уперше у новітній історії Бердянська, важливо щоб, окрім забезпечення обороноздатності, цивільне населення не зазнало ніяких незручностей, а життєдіяльність міста тривала у звичному режимі», – звернувся мер Бердянська до містян, закликавши не панікувати та зберігати спокій.

«Комендантської години нема, вулицями гуляють родини з дітьми, у кафе повно молоді», – запевняє у тому, що у місті панує повний спокій Оксана з Бердянська. Так само жінка переконує, що і в перші години введення воєнного стану ніхто у місті не панікував і масово не закуповував продукти. «Розумієте, війна поряд з нами вже п'ятий рік», – спокійно додає вона.

У відсутності будь-якої напруги у місті запевняє й директор бердянської школи №6 Олена Ізотова – однієї з чотирьох російськомовних шкіл у місті.

«На раді директорів шкіл міста ми узгодили роботу у штатному режимі. Також ми тісно співпрацюємо з МНС та правоохоронцями. Плани евакуації у нас теж давно відпрацьовані», – розповідає директор. За її словами, учні, батьки та учителі нормально відреагували на запровадження воєнного стану. «З природним рівнем стурбованості», – посміхаючись, вкотре запевнила у стабільності ситуації у школах міста Олена Ізотова.

«Напад на «Бердянськ» – це особиста образа усіх бердянців»

Розмов про створення військово-морської бази у місті серед бердянців не почуєш. Здебільшого людей турбують економічні наслідки морської блокади для регіону, адже 25 відсотків українського експорту приходяться саме на порти Бердянська та Маріуполя.

Однак Валентина Полончевська, волонтер і координатор благодійного фонду «Миротворці України», вважає, що і запровадження воєнного стану, і плани щодо створення бази ВМС у Бердянську необхідні оборонні кроки.

«Попри те, що фізична присутність військових у місті не відчувається, вона є, і це вселяє впевненість і безпеку. Військово-морська база лише позитивно вплине на розвиток нашого міста – це і поліпшення демографії, і розвиток інфраструктури», – переконана Валентина, яка останні 4 роки займається підтримкою воїнів ЗСУ на передовій.