Наразі українській владі відомо про понад 19 тисяч дітей, вивезених із окупованих територій до Росії. Точну кількість «викрадених» складно встановити поки частина південних і східних територій України все ще окуповані Росією. Про те як розшукують вивезених Росією українських дітей, скільки їх насправді може бути, що роблять для їхнього повернення – розповіла Радіо Свобода в ефірі проєкту «Свобода.Ранок» радниця-уповноважена президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’я Герасимчук.
Уповноважена стверджує: є факти, що вивезених в Росію українських дітей там психологічно цькували, обзивали, а деяких навіть били.
Дивіться інтерв'ю тут:
Щонайменше декілька сотень тисяч викрадених російською владою українських дітей. Вони озвучували 744 тисячі нібито «евакуйованих»Дар’я Герасимчук
«Ми розуміємо, що наш список є абсолютно неостаточним. Це лише початок. Тому що мова насправді йде про щонайменше декілька сотень тисяч викрадених російською владою українських дітей. Хоча російська влада (теж) комунікує. Одна з найостанніших найбільших цифр, яку вони озвучували у своїх медіа – це 744 тисячі «евакуйованих» нібито дітей. Росіяни називають це саме «евакуацією», – сказала радниця-уповноважена президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’я Герасимчук в ефірі проєкту Радіо Свобода«Свобода.Ранок».
Депортація чи евакуація?
Насправді це питання для міжнародної спільноти та правосуддя не стоїть на порядку денному.
Ордери на затримання президента Росії Володимира Путіна та російської омбудсменки Марії Львової-Бєлової, які видав Міжнародний кримінальний суд, виписані на підставі саме воєнних злочинів, пов’язаних із депортацією та незаконним переміщенням .
«На підставі клопотань прокуратури від 22 лютого 2023 року Палата попереднього провадження визнала, що є розумні підстави вважати, що кожен підозрюваний несе відповідальність за воєнний злочин у вигляді незаконної депортації населення та незаконного переміщення населення з окупованих територій України до Російської Федерації, на шкоду українським дітям», – йдеться у постанові МКС.
Росія ж називає свої дії «евакуацією» безпідставно, вважає українська сторона. Той факт, що ніхто добровільно не збирається повертати українських дітей, говорить, що це саме депортація та незаконне переміщення, тобто дії умисні.
Дар’я Герасимчук каже, що в Росії спростили процедуру усиновлення та процедуру присвоєння громадянства саме для цих примусово вивезених українських дітей, а також запроваджують для них так звану «безкоштовну» освіту. Ці заходи вказують на те, що росіяни не збираються повертати українських дітей.
Водночас в Україні не вірять названій Росією цифрі в 744 тисячі вивезених дітей. Бо Росія не надала жодних списків чи персональних даних ані українській стороні, ані будь-якій міжнародній організації чи третій країні.
Однак достеменно відомо, що дітей вивозили з областей, котрі в тій чи іншій мірі стикалися із російською окупацією. Харківська, Херсонська, Миколаївська, частково Запорізька, Донецька, Луганська області та Крим постраждали в цьому плані найбільше.
Незаконне вивезення дітей було спланованим
Герасимчук впевнена, що процес депортації чи незаконного переміщення був чітко спланований. Одразу після окупації Криму, каже, в Росії почали реалізовувати цей план. І додає: яскраве підтвердження цього – «потяг надії», про що розповідали у прокуратурі Криму.
«У порушення статей 7, 8 Конвенції ООН про права дитини це питання на момент окупації за них вирішила РФ. Починаючи з 2014 року, окупаційна влада запровадила програму «потяг надії», під час якої дітей з півострова усиновлюють громадяни РФ та, відповідно, переміщують їх з території окупованого півострова до РФ. У результаті першого такого «потяга» 7 дітей віком від 10 місяців до 8 років одразу ж поїхали з Криму до Москви, Бєлгорода, Республіки Адигея, Краснодарського краю та Воронезької області, що підтверджує факт незаконного переміщення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування РФ», – розповіли прокурори.
Але тепер, каже Герасимчук, Росія почала застосовувати й інші прийоми, маючи доступ до дітей з окупованих після 24 лютого 2022 року українських територій. Уповноважена з прав дитини розповідає про щонайменше 5 сценаріїв, до яких вдається окупаційна влада:
- тих, хто відмовляється співпрацювати з окупаційною владою, позбавляють батьківських прав, а дітей забирають;
- дітей вилучають з опікунських родин чи забирають, якщо батьки були вбиті.
- дітей вилучають із закладів інституційного нагляду – дитячих будинків, наприклад
- найпоширенішим способом викрадення українських дітей, каже Герасимчук, є відправлення дітей у так звані «табори оздоровлення».
Тобто, Росія спочатку створює умови неможливі для проживання дітей, а тоді підштовхує батьків чи опікунів відправити дітей у більше безпечне місце.
Тим самим, пояснює уповноважена президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’я Герасимчук, Росія намагається створити видимість юридичної правомірності – батьки для захисту дітей дають згоду на переміщення, але при цьому батьків залякують примусовим вилученням дитини.
Життя в «таборах оздоровлення»
Українським посадовцям відомо, що після перевезення дитини «на оздоровлення» у неї забирають мобільний телефон та забороняють зв’язуватися із рідними.
Попри обіцянки, що дітей повернуть до батьків – їх лише перевозять із одного табору в інший.
Свідчення дітей, котрих вдалося повернути, говорять про жорстку фільтрацію, через яку їм довелося проходити.
За те, що дитина не говорить російською мовою – її карають, розповідає уповноважена президента України з прав дитини.
Також є факти, стверджує Герасимчук, коли дітей карали за те, що відмовлялися вчити і співати російський гімн або ж навіть вставати під час його виконання.
Діти свідчать, що їх психологічно дуже булили, обзивали за те, що вони – українці. Є навіть діти, які свідчать, що їх билиДар’я Герасимчук
«Практично всі діти свідчать, що їх психологічно дуже сильно булили, по-різному обзивали за те, що вони – українці. Є навіть діти, які свідчать про те, що їх били за таку непокору. У них навіть були фотодокази. Але коли росіяни вирішили повернути дитину батькам, то перед тим змусили видалити всі фотографії та відео», – розповідає Дар’я Герасимчук.
Українська сторона впевнена, що Росія хоче за рахунок викрадених дітей поповнити власну націю, змінивши ідентичність неповнолітніх українців..
Є свідчення, що росіяни відбирають нібито найкращих та найздоровіших. За словами Герасимчук, вони проводять так звані примусові «медичні огляди» на окупованих територіях нібито з метою «потурбуватися» про дітей, насправді виявляючи дітей, які не мають проблем зі здоров’ям.
Ті, кого вдалося повернути
За офіційними даними, станом на 30 березня 2023 року в Україну вдалося повернути 327 дітей.
Діти, котрих незаконно переміщують чи депортують – абсолютно різної вікової категорії, починаючи від немовлят і до 17-річних.
Проте в Україні кажуть, що для повернення дітей російська сторона не веде жодних переговорів і не долучається до цього процесу, тоді як українська сторона декларує готовність до діалогу.
Віцепрем’єр-міністр України Ірина Верещук заявила, що Україна готова забирати дітей-сиріт у будь-якій європейській країні. Дітьми, у котрих є батьки чи офіційні опікуни, займаються саме вони із допомогою держави. Тоді як дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, залишається надія лише на державні органи.
«Як представник уряду я офіційно висловлюю готовність забрати всіх наших дітей-сиріт. Для цього пропоную наступний механізм. За посередництва міжнародних організацій – ООН, МКЧХ чи іншої – ми готові приїхати в будь-яку європейську країну на кордон з РФ. До прикладу, в Естонію, у Нарву. І там забрати всіх українських сиріт, яких зараз незаконно утримує Росія», – заявила віцепрем’єрка.
За словами уповноваженої Дар’ї Герасимчук, кожна процедура повернення дитини в Україну індивідуальна, і зараз відбувається на страх і ризик батьків.
До останнього моменту батьки, котрі самостійно їдуть в Росію, не знають, чи віддадуть їхніх дітей.
Росіяни поки, навпаки, роблять все, щоб ми дітей не знайшлиДар’я Герасимчук
«Я можу сказати про те, що жодного повернення жодної дитини чи групи дітей з погодженням чи за сприяння російської сторони не відбувається. Тобто це все окремі кейси. Саме тому поки що їх тільки 327. Тому що це досить складно. Росіяни поки, навпаки, роблять все, щоб ми дітей не знайшли. Вони їх ховають, переміщують, змінюють їм громадянство, віддають їх у прийомні російські сім’ї, віддають на усиновлення. Відповідно під час усиновлення вони теж можуть змінити ім’я дитині, дату народження. Це все для того, щоб ми їх не знайшли», – розповідає уповноважена президента.
Також із поверненням дітей з окупованих територій чи з Росії допомагають і недержавні ініціативи.
Благодійна організація «Save Ukraine» має свідчення десятків дітей, котрих повернули біологічним батькам. 16-річна Ніна розповіла, що її змушували носити російську форму і пройти спеціальну підготовку: стріляти, кидати гранати та долати смугу перешкод. Це був обов’язковий вишкіл у реабілітаційному центрі в Криму, каже дівчина, дівчина чого вона не мала права відмовитися. Ніна опинилася на території окупованого Криму, повіривши залякуванням сусідки.
«Скоро прийдуть українські військові та американські найманці і з жорстокістю розстрілюватимуть дітей, навіть тих, хто вітався з росіянами. Я збираюсь виїжджати. Мамі не кажи, бо вона тебе не пустить, а я увечері їй зателефоную. Поїдемо в Крим і через 2 доби вона тебе звідти забере», – переказує Ніна.
Опинившись у Криму, дівчина залишилася без зв’язку із рідними і потрапила у руки місцевих силовиків.
Команді «Save Ukraine» вдалося повернути Ніну разом із іншими 15-ма українськими дітьми на підконтрольну територію.
Риторика змінюється?
Перша мета – повернути кожну українську дитину. На сьогодні інформація поіменна є про 19 514 дітейДар’я Герасимчук
В Україні впевнені, що дискурс Кремля після оголошеного МКС ордеру на арешт Володимира Путіна та Марії Львової-Бєлової дещо змінився. Попри відсутність офіційного діалогу, в Росії прозвучали заяви, що вони нібито не проти процесу репатріації, але «коли будуть безпечні умови».
«Звичайно, будь-який намір віддати дітей Україною буде відразу підхоплений. Звичайно, ми їх заберемо. Бо для нас важливо в першу чергу повернути дітей, а в другу, мабуть, вже покарання, притягнення до відповідальності Російської Федерації, всіх тих причетних людей, які своїми руками доклалися до цього злочину. То ж перша мета – це, звичайно, повернути кожну українську дитину. На сьогодні інформація поіменна є про 19 514 дітей», – каже Дар’я Герасимчук.
- Українська влада неодноразово повідомляла про примусове вивезення РФ дітей з тимчасово окупованих територій України.
- На сьогодні, за даними Національного інформаційного бюро, на територію України повернулися понад 300 дітей.
- 17 березня Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна, а також уповноваженої з прав дитини при президентові РФ Марії Львової-Бєлової.
- МКС вважає, що Путін та Львова-Бєлова особисто відповідальні за примусову депортацію дітей із окупованих українських територій до Росії.
- У РФ після ордеру на арешт Путіна і Львової-Бєлової заявили, що повернуть дітей Україні, коли будуть «безпечні умови».
Геноцид і його ознаки у діях Росії проти України
Під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники.
А саме:
- оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я України з метою позбавити людей електроенергії, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших засобів для життя;
- переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.
