Скільки в’язнів військові РФ вивезли до окупованого Криму і Росії з півдня України? Чи примушують їх воювати у російських збройних формуваннях? В яких умовах українські засуджені перебувають на території Росії і чи можуть повернутися до України, зʼясовував проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
- З українських територій, де ведуться чи велися бойові дії, евакуювали близько 4 тисяч засуджених та ув’язнених, розповіла в інтерв’ю «Укрінформу», опублікованому 3 березня, заступниця міністра юстиції Олена Висоцька. За її даними, дві колонії, які евакуювали, повністю знищені – Торецька у Донецькій області й Оріхівська у Запорізькій. Значних пошкоджень зазнав і Херсонський слідчий ізолятор, який евакуювали вже після деокупації, сказала Висоцька.
- У перші дні повномасштабного вторгнення в окупації опинилися 11 установ і майже 3 тисячі тюремного населення та персонал, повідомила Висоцька. У Херсонській області вже деокуповані 4 установи – 1 слідчий ізолятор і три колонії.
- Під час відходу із Херсону російські військові випустили з СІЗО всіх в’язнів. За даними ЗМІ, у слідчому ізоляторі українські військові знайшли 457 справ засуджених, з них 15 – до довічного позбавлення волі. Вони відбували терміни в різних колоніях і тимчасово опинилися в Херсонському слідчому ізоляторі.
- За словами Олени Висоцької, всі в’язні повернулися до СІЗО, частина з них – самостійно, а деяких допомагали виявляти на блокпостах українські військові чи поліція. Коли міністерство повернуло собі управління Херсонським СІЗО, виявилося, що його охороняли довічно засуджені, які самі згуртувалися, додала посадовиця.
- Висоцька зазначила, що до деокупації Херсонської області російські окупаційні сили вивезли частину засуджених до Голопристанської установи, яка досі перебуває на окупованій території Херсонщини, до Криму, на окуповані частини Донецької, Луганської областей та до Росії. Ідеться про приблизно 2 тисячі засуджених, яких не дорахувалися у трьох установах Херсонської області. А в захопленому Мелітополі Запорізької області під окупацією опинилася жіноча колонія, де, за даними Мін’юсту, станом на 24 лютого 2022 року утримувалися близько 80 засуджених.
«Справи переглядають, терміни збільшують»
Міністерство юстиції України надало «Новинам Приазов’я» інформацію про те, що загалом на початку повномасштабного вторгнення в окупації опинилися три установи виконання покарань і один слідчий ізолятор у Херсонській області, одна установа у Миколаївській області і три установи у Запорізькій області. В цілому до окупації у всіх зазначених установах утримувалися до 2 тисяч засуджених та ув’язнених. У Запорізькій області вдалося евакуювати 6 установ із кількістю ув’язнених 1936 осіб, в окупації залишилися 168 в’язнів. Усіх співробітників окупованих установ перевели на простій, і вони на власний розсуд вирішували, їхати з окупації чи лишатися.
Директор Інституту стратегічних досліджень та безпеки Павло Лисянський в коментарі «Новинам Приазовʼя» сказав, що зараз Росія намагається інтегрувати місця несвободи, які розташовані на окупованих територіях до власної пенітенціарної системи.
«Всі справи переглядаються, Кримінальний кодекс теж там діє зараз російський. По деяких статтях терміни збільшуються. Відповідно до цього багато ув’язнених, в тому числі їх просто етапують до території РФ для того, щоб в місцях позбавлення волі було менше зайнятих місць для того, щоб їх завжди поповнювати», – розповів він.
Вони чомусь їх переміщують з однієї колонії до іншої. Багато кого в Ростовську область відправилиПавло Лисянський
«Тому ув’язнених за кримінальними статтями, за інші злочини тримають спочатку якийсь час там, але зараз іде така ситуація, такий процес – фактично депортація. Вони чомусь їх переміщують з однієї колонії до іншої. Багато кого в Ростовську область відправили, а вже з Ростовської області, зі слідчого ізолятора звідти їх вже відправляють по території Росії», – додав Лисянський.
Ставлення до в’язнів залежить від статей, за якими їх засуджено, каже правозахисник.
«Є утримання цивільних за політичними статтями, і їх там тримають. Для них роблять такі більш жорсткі умови. Це я кажу про тих, хто входить до обмінного фонду. Ну, наприклад, за щось його затримали – підтримку України, розмови щодо України, і його навіть окупанти на обмінний фонд не показують. Покажуть, якщо їм буде потрібно. Там є не тільки за підтримку України, але й за критику російської армії або, наприклад, за ухиляння від мобілізації», – розповів Лисянський.
«Ті, які сидять за кримінальними статтями, в них так, як завжди було на тимчасово окупованих територіях – місця позбавлення волі там завжди були жорсткіші навіть, ніж на території Росії через те, що там зовсім не було ніякого закону. Вони збираються випустити тільки тих, хто був засуджений за політичними статтями Україною на підтримку Росії. Ось цих вони будуть випускати з в’язниць», – впевнений експерт.
У них посилилася кримінальна відповідальність за певні статті, тобто при окупації у них один був «кримінальний кодекс», а в Росії інший. Зараз вони впроваджують єдиний російський кодексПавло Лисянський
Засудженим на окупованих територіях можуть продовжувати терміни ув’язнення, розповідає Лисянський. Така практика була до повномасштабного вторгнення.
«Коли в них закінчувався термін ув’язнення на ТОТ, їх там продовжували тримати, могли випустити через рік. На сьогодні ще мені така інформація невідома, тому що фактично немає масових випадків, тільки рік повномасштабної окупації минув. За цей час не було багато людей, у котрих там термін ув’язнення закінчився. Єдине, що я скажу, у них посилилася кримінальна відповідальність за певні статті, тобто при окупації у них один був «кримінальний кодекс», а в Росії інший. Зараз вони впроваджують єдиний російський кодекс», – зауважив правозахисник.
Засудженим, які відбували покарання на окупованих територіях, пропонували воювати проти України ще від початку війни на Донбасі, зараз така практика теж поширена, додав він.
Їм потрібно, щоб людина взяла в руки зброю і пішла на мінне полеПавло Лисянський
«На ТОТ багато ще з 2015 року сиділо бойовиків, ще з першої хвилі мобілізації, маються на увазі 2015-2016 роки, вони скоювали злочини й там сиділи. Вони взяли до рук зброю і пішли воювати, в першу чергу. Щодо змушення людей, саме ув’язнених, йти служити, фізично їх не б’ють, щоб вони до рук взяли зброю і пішли воювати. Тобто їм пропонують або змушують саме процесуальними намірами. Ми ж повинні розуміти, що їм потрібно, щоб людина взяла в руки зброю і пішла на мінне поле, а якщо людину забити фізично, вона просто не зможе ходити. Тим паче, що такі ув’язнені вміють професійно витримувати тортури й, скажемо так, на лікарняному «косити», – зауважив Лисянський.
«Вивезли з України до Північного Кавказу»
Журналіст проєкту російської служби Радіо Свобода «Кавказ.Реалії» Закір Магомедов розповів, що деяких українських засуджених вивезли до регіону півдня Росії та Північного Кавказу. Є близько 10 колоній, де утримують цих людей.
Після того, як вони відсиділи свої терміни, їх все одно не випускають. Їх переводять у так звані депортаційні ізоляториЗакір Магомедов
«Щодо цих людей, вивезених, серед них, звичайно, є люди, які скоїли не тяжкі злочини, серед них є люди, яким залишалося відсидіти рік, пів року. І тепер велика проблема в тому, що після того, як вони відсиділи свої терміни, їх все одно не випускають. Їх переводять у так звані депортаційні ізолятори, де вони перебувають вже понад пів року, їх не випускають нікуди», – розповів він.
«І те, що Україна закрила кордон з Білоруссю, бо вони могли б через Білорусь додому потрапити, це теж стає проблемою. Країни європейські, є вже кілька випадків, коли відмовляють. Наприклад, був випадок з громадянином України, який вчинив тяжкий злочин. Його хотіли відправити додому через Латвію, але Латвія відмовилася його приймати, вважаючи, що він буде небезпечним для Євросоюзу», – пояснив журналіст.
За його даними, українських в’язнів примушують вступати до російських збройних формувань.
Їх примушують записуватися у різні приватні військові компанії російські. І йдеться не лише про ПВК «Вагнер»Закір Магомедов
«Особливо тих, хто скоїв якісь тяжкі злочини, які відсиджували свій термін, їх примушують записуватися у різні приватні військові компанії російські. І йдеться не лише про ПВК «Вагнер», йдеться і про інші, менш відомі приватні військові компанії, які беруть участь у війні проти України. І неясно, немає жодних даних, скільки там людей, маю на увазі ув'язнених українців, бере участь у цих російських ПВК», – зазначив журналіст.
Закір Магомедов розповів, куди саме, за його інформацією, потрапили в’язні з Херсонської і Запорізької областей.
«Ми знаємо про кілька колоній з Херсонської області, наприклад, про Голопристанську виправну колонію №1, що на Херсонщині – звідти вʼязнів вивозили до Волгоградської області Росії. Інших ув'язнених також розподіляли, вони перебувають десь по 10-11 російських установах. Відомо, що їх вивозили не тільки у Волгоградську область, йдеться і про Ростовську область, і про Ставропольський край. Підтверджених даних немає, звісно, але була інформація, що вивозили, у тому числі їх у Дагестан. Хоча точно ми не знаємо. Ми можемо точно говорити про три регіони – про Ростовську, Волгоградську області та Ставропольський край», – сказав він.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
Народний депутат України Ахтем Чийгоз зазначив, що частина співробітників місць несвободи почала співпрацювати з російськими окупантами.
«На території Херсону частина співробітників цих таборів, що там знаходяться, перейшла на сторону ворога, як і в Криму, продовжували співпрацювати з окупантами. А після звільнення (Херсону – ред.), за нашою інформацією, багато кого з цих таборів відпустили, більшість із них втекла на територію Росії або на територію Криму», – розповів він.
«Не було чіткої протокольної дії»
Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко вивезення українських в'язнів називає воєнним злочином і пояснює, чому.
«Це є особи, які належать до вразливої категорії, вони не можуть визначати чи самостійно переїхати на інше більш безпечне місце перебування, чи залишатися саме ось тут, де вони відбували покарання або перебували в слідчому ізоляторі. Це все, власне, вимагало чіткої протокольної дії з боку адміністрації установ, але було незрозуміло, як, коли, куди перевозити», – зауважив правозахисник.
Він каже, що деякі ув’язнені, яких вивезли до Росії, після закінчення терміну відбування покарання, стикаються з проблемами, якщо хочуть повернутися до України.
Пропонують одразу отримати російські паспорти, російське громадянство, а часто це пов’язано із російським військовим квиткомОлександр Павліченко
«Їм, по-перше, пропонують одразу отримати російські паспорти, російське громадянство, а часто це пов’язано із російським військовим квитком. Тобто їм пропонують іти шляхом тих засуджених, яких відбирав ПВК «Вагнер». Вони (засуджені – ред.) відмовляються. Але в них немає практично документів, крім російської довідки про звільнення, з якою їм складно теж виїхати з території Росії», – зауважив правозахисник.
«Їх поміщають до так званих місць тримання інтернованих осіб. Тобто ті, яких мають передати, які перебувають начебто незаконно на території РФ і мають бути депортовані до України. Але процедура передачі на сьогодні не діє. І фактично вони знов опиняються у місцях несвободи й залишаються в оцих місцях для інтернованих осіб, очікуючи на вирішення», – пояснив Павліченко.
Він також нагадав, що деякі колонії російські окупанти зараз використовують для утримання тих, кого захоплюють останнім часом.
«Зокрема, та сама Бердянська виправна колонія №77 – вона перепрофільована і там росіяни утримують фактично тих, кого вони зараз затримують. Там велика територія разом з приміщеннями. Тобто вони перепрофілювали цей заклад під свої потреби. Тих, хто там перебував, вони вивезли», – повідомив правозахисник.
Як повернути вʼязнів?
Павліченко вважає, що Україна вдруге виявилася неготовою до евакуації в’язнів.
«У 2014 році Україна залишила приблизно 16 тисяч осіб, які перебували в місцях несвободи. Так само це були слідчі ізолятори та колонії на території Донецької, Луганської областей та Криму. І це була величезна кількість. Зараз залишили 2700 осіб (на новоокупованих територіях – ред.). Ніхто не знав, куди їх переміщати, оскільки напад відбувся з різних боків, навіть з Чернігівської, Сумської областей», – розповів він.
«З Бердянська були вивезені, й та колонія була закрита. Ми знаємо дуже велику специфіку, жорстокість і отакий концтабірний режим утримання засуджених, тому наприкінці 2021 року засуджені були переведені більшістю до Полтавської області, й вони фактично виявилися врятованими від цієї навали», – додав правозахисник.
Україна має вирішувати питання повернення депортованих з України вʼязнів за допомогою міжнародних організацій, які можуть бути посередниками між українською та російською сторонами, зазначив він.
Це ще є один воєнний злочин, який вчинила РосіяОлександр Павліченко
«Передусім це міжнародний комітет Червоного Хреста, якісь інші, можливо, будуть пропозиції від структур, ООН, які могли б виступити таким посередником, який би втрутився, допоміг у полегшенні долі цих осіб. Ну і безпосередньо, я думаю, потрібно ставити запитання про негайне повернення цих 2700 осіб, які були вивезені взагалі на незаконних підставах. Хоча, що Росія робить законно в Україні? Це взагалі перше і велике питання. Але це ще є один воєнний злочин, який вчинила Росія стосовно цієї категорії населення», – підкреслив Павліченко.
- Російська влада скоїла численні порушення міжнародного права у регіонах України під час повномасштабного вторгнення – про це йдеться в звіті Незалежної міжнародної комісії з розслідування порушень в Україні, який вона оприлюднила 16 березня.
- У документі комісія наводить встановлені факти нападів російських військ на цивільну інфраструктуру, сексуального насильства над цивільними, незаконні вивезення мирних жителів, в тому числі дітей, до Росії.
- Комісія рекомендувала розслідувати факти злочинів і «притягнути винних до відповідальності як на національному, так і на міжнародному рівні».
- Москва від початку повномасштабного вторгнення заперечує цілеспрямовану атаку на цивільних, попри наявність свідчень і доказів цього.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
