Велетенський контейнеровоз, який застряг було на мілині в Суецькому каналі і перекрив його, вдалося зрушити з місця, а потім і зняти з мілини. Судно ведуть до місця, де його можна буде обстежити детальніше. На поліпшення ситуації в каналі відразу відреагували ринки. Чому ж це місце так чутливе для світової економіки?
Чотиристаметровий контейнеровоз Ever Given із вантажем понад 18 тисяч контейнерів із Азії до Європи, який застряг 23 березня в найвужчій ділянці Суецького каналу в Єгипті, вже знову на плаву. Після ранкового успіху, коли судно розвернули і звільнили його корму, денний приплив, який додався до попередніх зусиль підкопати й підмити мілину, нарешті підняв судно достатньо для того, щоб зняти його з мілини повністю.
Відтак контейнеровоз на малій швидкості повели з допомогою буксирів до Великого Гіркого озера – там, у природному розширенні каналу, його зможуть дослідити детально. На цей час повідомляють, що судно, яке йде під панамським прапором, не зазнало ушкоджень, виливів пального не сталося, так само не ушкоджений і вантаж.
Також відновлюється й судноплавство каналом, яке було неможливе протягом попередніх днів.
В операції порятунку брали участь 13 буксирів, землечерпалки висмоктали з-під нього близько 30 тисяч кубометрів піску на глибину до 18 метрів, а з берега застряглий ніс відкопували екскаваторами.
Уранці судно вдалося розвернути, але спершу воно й далі залишалося на мілині. І тоді були побоювання, що операція порятунку може протривати ще довго, якщо їй не допоможе приплив. Саме цими днями, 28 і 29 березня, він найвищий за місяць.
Тепер буде краще
Світові ціни на нафту відреагували на вістку про розблокування Суецького каналу зниженням – на цей час приблизно на 1 відсоток, до рівня в 63,85 долара за барель.
Раніше 29 березня, після перших повідомлень, що судно вдалося зрушити з місця, ціни на нафту визначального стандарту Brent відразу впали приблизно на 2 відсотки, ледь більше ніж до 63 доларів за барель. Але як тільки було спершу оголошено, що найтяжче в порятунку ще може бути попереду, ці ціни відразу повернулися було на попередній рівень.
Також порятунок відразу підняв на 1,75 відсотка ціну акцій тайванської компанії Evergreen Marine Corp, яка є оператором контейнеровоза Ever Given.
Тепер, за словами Управління Суецького каналу, він буде працювати 24 години на добу, і близько 450 суден, які нині чекають на прохід, зможуть завершити його протягом приблизно трьох із половиною діб.
Що сталося?
400-метровий завдовжки контейнеровоз Ever Given із водотоннажністю в 220 тисяч тонн, один із найбільших у світі, йшов із китайського порту Яньтянь до нідерландського Роттердаму, повідомляв оператор судна, тайванська компанія Evergreen Marine Corp. Уранці 23 березня за штормових вітрів, іще й під час піщаної бурі, судно не втримало прямий курс і врізалося носом у мілкий східний берег каналу, ставши навскоси і перекривши спершу по діагоналі весь канал.
Спершу йшлося про те, що велетенське судно просто «здуло» сильним вітром убік, а через погану видимість команда судна – і його єгипетські лоцмани – на виявили цього вчасно. Але керівник Управління Суецького каналу адмірал Осама Рабіє вже висловлював думку, що причиною могли бути не природні умови, а «технічна чи людська помилка». Наразі цю ситуацію розслідують далі.
При цьому значна частина судна опинилася на мілині при східному березі в місці, де глибокий фарватер каналу існує тільки біля його західного берега.
Шкода економіці всього світу
Тим часом зупинка роботи каналу продовжувала завдавати збитків світовій економіці. Адже цей водний шлях значно скорочує і здешевлює транспортування товарів між Європою й Азією, яке раніше йшло в обхід Африки з півдня (і нині деякі судноплавні компанії вже почали переспрямовувати свої судна тим шляхом, не сподіваючись на швидке розблокування каналу).
Приблизно 13–15 годин шляху каналом, коли там нічого не стається, – і судно потрапляє з Червоного моря в Середземне чи навпаки. Шлях між акваторіями Індійського океану й Атлантичного скорочується для сучасних суден на тиждень чи й на два.
Через канал нині проходить, за різними даними, від 10 до 12 відсотків усієї торгівлі морськими шляхами, з того близько 30 відсотків світового обсягу контейнерних морських перевезень – побутової електроніки, меблів, одягу чи взуття, – як також і повернення назад порожніх контейнерів.
Наприклад, найбільша в світі компанія морських контейнерних перевезень, данська Maersk, і друга за нею, швейцарська MSC, заявляють, що нинішня криза з Суецьким каналом призведе до одного з найбільших зривів у цій галузі за останні роки.
Більша частина торгівлі, що йде Суецьким каналом, – зернові і нафта; також значний обсяг складають нафтопродукти і зріджений газ.
Зокрема, 2020 року з більш ніж 39 мільйонів барелів сирової нафти на день, яку перевозили морськими шляхами, майже 1,75 мільйона припадало на Суецький канал. Близько двох третин її перевозять на схід, головно російської нафти азійським покупцям, решту на захід – найбільше європейцям із Саудівської Аравії.
Крім того, каналом проходило 2020 року від 6 до 8 відсотків усієї світової торгівлі зрідженим газом – зокрема, близько чверті його експорту з Близького Сходу до Європи.
За оцінками, нинішнє перекриття каналу щодня затримувало світову торгівлю на суму в 9,6 мільярда доларів США.
193-кілометровий канал, який перебуває в державній власності Єгипту, також є значним джерелом валютних надходжень до єгипетського бюджету. Уряд Єгипту протягом 2020 року отримав у вигляді плат за прохід каналом суму більш ніж у 5,6 мільярда доларів США. Тепер Єгипет втрачає на несплачених зборах по 12–14 мільйонів доларів щодня і вже втратив на нинішньому інциденті майже 100 мільйонів.
Як з’явився Суецький канал
Ідея поєднати судноплавним каналом Червоне і Середземне моря виникла в глибоку давнину. Давні історичні джерела пишуть, що такий канал почали будувати ще в 19-му столітті до нашої доби. Тоді рівень Червоного моря був значно вищий, ніж нині, також більшими були розташовані далі на північ озера, так що копати довелося б помітно менше, ніж будівникам нинішнього каналу.
Тодішній маршрут повертав на захід і мав вийти до однієї з проток дельти Нілу. Потім було ще кілька спроб. Але, схоже, реально добудували його вже в 6-му столітті до нашої доби за влади перського царя Дарія I, який завоював тоді Єгипет. Той канал із численними перервами й відновленнями проіснував до 8-го століття вже нашої доби.
Сучасний Суецький канал збудували в середині 19-го століття. Тоді Єгипет (разом із Суданом) були частиною Османської імперії, але на практиці мав значну автономію. Із його правителем уклала концесію на будівництво і подальшу роботу каналу створена для цього акціонерна компанія – спершу французько-єгипетська, потім французько-британська; з часом фактичний контроль над каналом отримала Британія.
Будували канал завдовжки 193 кілометри 10 років. Це найдовший у світі канал без шлюзів. У цьому будівництві взяли участь, як вважають, загалом близько 1,5 мільйона людей – по кількадесят тисяч одночасно в кожен момент. Багато з них загинули через важкі умови й хвороби – оцінки цього дуже різні, від тисяч до десятків тисяч померлих. Офіційно відкрився канал 1869 року, фактично запрацював на повну потужність на два роки пізніше.
2015 року Єгипет відкрив паралельну другу лінію каналу. Але вона дублює не весь його перебіг, починаючись уже північніше від місця, де сталося нинішнє блокування. А в цьому місці канал досі має однобічний рух, коли судна проходять цю ділянку в різних напрямках по черзі.
Суецький канал уже зазнавав тривалих закриттів із політичних міркувань. Так було в 1956–1957 роках, під час так званої Суецької кризи, що спалахнула по тому, як Єгипет оголосив про націоналізацію каналу. Так було і в 1967–1975 роках, у період між Шестиденною війною, в якій Ізраїль окупував єгипетський Синайський півострів і зайняв східний берег каналу, і Війною судного дня 1973 року, за наслідками якої Єгипет повернув східний берег каналу під свій контроль.
В обох випадках Єгипет блокував канал фізично – затопленням у ньому суден і мінуванням. У перебігу другої з цих криз у каналі на всі ці роки застрягли півтора десятка суден.
Випадки, коли судна сідали на мілину в Суецькому каналі, ставалися й раніше – востаннє 2017 року, коли судно вдалося зняти з мілини вже через кілька годин. 2006 року судно, яке застрягло, вивільнили за вісім годин. 2004-го канал був перекритий із такої ж причини три дні.