ЛЬВІВ ‒ Подолання страху, демотивація, емоційне вигорання, суїцидальні думки, родинні негаразди, нерозділене кохання – це та частина складних проблем, які доводиться вирішувати військовому психологу на передовій.
Але й самі психологи відчувають емоційне вигорання. Тому минулого року Оперативне командування «Захід» запровадило проєкт підтримки і відновлення для військових психологів, які служать у бойових бригадах на передовій.
Днями 14 військових психологів пройшли курс відновлення на Львівщині у Будинку паломника в селі Страдч УГКЦ. Вони розповіли Радіо Свобода про те, як їм працюється з особовим складом.
Військовий психолог, офіцер Олександр Тарас вперше за час повномасштабної війни мав можливість протягом двох тижнів слухати лекції, брати участь у практичних заняттях, говорити про своє емоційне вигорання вголос і про те, як йому вдається втриматись у складних умовах.
Олександр Тарас закінчив військову академію. Повномасштабна війна застала його на пункті постійної дислокації. А далі були бої на Житомирщині, Миколаївщині, у Запорізькій та Донецькій областях. У кінці травня 2022 року отримав численні контузії. Лікування, реабілітація, але тоді, каже, на жаль, психологи з військовими не працювали. І в цей момент він відчув емоційне вигорання, яке у більшості людей виявляється байдужістю, цинізмом, ніщо не робить людину щасливою.
Перебуваючи на позиціях постійно, два-три дні ти можеш не спати взагаліОлександр Тарас
«Мені на той час хотілося просто побути вдома з сім'єю і старався сам перезавантажитись після цих травматичних подій. Були такі моменти, як інсомнія, тобто розлад сну. Бо перебуваючи на позиціях постійно, два-три дні ти можеш не спати взагалі. Потім у деяких людей виявляється психоз. Мене це не заділо, але розлад сну я отримав. Було тяжко ввійти в нормальне життя. Я відчув свій стан. Допомагав собі спортом, читав, міг сам піти на рибалку, просто був у тиші, щоб розібратися зі своїми думками», ‒ говорить про власний досвід Олександр Тарас.
Але коли такий стан емоційного вигорання застає на передовій, то між поїздками у підрозділи займається спортом, читає, якщо дозволяє час і умови, дивиться фільм.
Олександр Тарас служить у 156-й окремій механізованій бригаді на посаді начальника групи психологічного супроводу та відновлення. Онлайн навчається на магістратурі. За його словами, сьогодні працювати з особовим складом важче, аніж це було у 2022 році, коли більшість військових були добровольці, мотивовані і сильні духом. Багато з них загинули, багато поранені, дехто ще продовжує служити.
Сьогодні бойові бригади поповнюються чоловіками без мотивації і військового досвіду. Таких чоловіків у цивільному житті називають «бусифікованими», тобто, коли працівники ТЦК зупиняють на вулицях чи в дорозі чоловіків, щоб перевірити документи.
Та чи складно з такими мобілізованими чоловіками працювати психологам?
Чоловіки не були мотивовані, боялись, не хотіли до війська і раптом у них щось перемкнулося і вони взяли і зброю у руки і готові «рвати зубами»Олександр Тарас
«Ми можемо приблизно дати розуміння людині того, що з нею відбуватиметься. Але коли у людини може бути страх, паніка, ступор, нам повідомляє командир і мобільна група психологів виїжджає, відпрацьовує ці моменти. Відсутність мотивації у мобілізованих чоловіків воювати є проблемою. І з цим доводиться працювати.
Втім під час навчання на полігоні у військовій частині чоловіки проходять курс адаптації, тактичну, психологічну, фізичну підготовки. У процесі підготовки з ними працює психолог, який проводить тестування. Це, дійсно, важко пояснити новій людині у війську, що він йде воювати, що може статися будь-що.
Намагаємося пояснити, що потрібно йти захищати свою землю. Але є випадки, і таких багато, що чоловіки не були мотивовані, боялись, не хотіли до війська і раптом у них щось перемкнулося і вони взяли і зброю у руки і готові «рвати зубами». Випадки дуже різні», ‒ говорить Олександр Тарас.
Те, що зараз у військо потрапляють люди, тобто примусово мобілізовані, впливає на психологічний стан, моральний стан військовослужбовця, який не хоче воювати, бо не бачить себе у війську. А страх, зауважує військовий психолог Вадим Майстренко, найсильніший від незнання. До того ж цей страх посилює ворог своїми інформаційно-психологічними операціями (ІПСО).
Має бути підтримка як у бою, так і при мобілізаціїВадим Майстренко
«Тому кожному військовослужбовцю треба пояснити, що він прийшов сюди не вмирати, і за Україну не треба вмирати, за Україну треба жити, і тоді буде Україна. Я працював з чоловіками, яких привозили з ТЦК, які йшли на роботу чи з пакетом кефіру.
З кожним довелось їхати додому, щоб його дружина зібрала йому речі. Якщо ти максимально допомагаєш військовослужбовцю і з душею ставишся, то вони це відчувають. Треба розуміти, що людина боїться. Був випадок, що посадили в бус, а вдома у чоловіка були самі маленькі діти, бо дружина у цей час була на роботі.
Треба поїхати і це вирішити. Має бути підтримка як у бою, так і при мобілізації. Привозили з ТЦК і в чоловіка забрали телефон. Ну як йому не віддати? Як я можу забрати у нього телефон, якщо він вже наш, мені з ним жити, воювати. З цього й починається ставлення», ‒ говорить Вадим Майстренко.
У 2022 році особовий склад можна було морально, психологічно підняти тим, що вони воюють за дітей, рідну землю, державу і це мотивувало, то сьогодні, за словами військового психолога Вадима Майстренка, бійців мотивує те, що вони воюють за своїх побратимів, яким підставляють своє плече.
Найкращий психолог навіть не я, а найкращий психолог у Збройних силах – це побратимВадим Майстренко
«Найкращий психолог навіть не я, а найкращий психолог у Збройних силах – це побратим. Тому що, коли військовослужбовець проживає своє військове життя, він завжди є зі своїм побратимом. Він знає, чим побратим живу, чи все гаразд у його родині, чи його щось болить, чи є якісь стресові ознаки, чого боїться.
І саме побратим має до побратима підхід, бо завжди поряд. Не завжди психолог може приїхати, і не завжди військовослужбовець відкриється психологу, а побратиму ‒ так. Тому ми дуже звертаємо увагу на навчанні військовослужбовців щодо базових навиків з психології, як прийти на допомогу»», ‒ наголошує військовий психолог Вадим Майстренко.
У більшості мобілізованих залишаються всі ті ж самі звички, що й до служби. Хтось має проблеми з грішми, а хтось продовжує ігроманію.
«Тобто, він продовжує далі робити деякі речі, що він робив і в цивільному житті. Таких випадків у нас, в принципі, небагато було. Але даємо собі раду. У перший рік війни взагалі не було відпусток, військові не бачили дітей, дружин. Почались вже проблеми сімейні. Для солдата важливо, щоб про нього завжди думали, підтримували», ‒ каже військовий психолог Олександр Тарас.
Система психологічної підтримки
У Збройних силах Україна розроблена система психологічної підтримки персоналу. Але живе спілкування, як це відбувається в проєкті ОК «Захід», дозволяє обмінятись досвідом, провести практичні заняття, познайомитись з новими техніками і методиками у роботі, побувати на екскурсіях, щоб просто відпочити.
Психологу на фронті доводиться вирішувати дуже важкі задачі, каже Роман Червоний, офіцер групи психологічного відновлення ОК «Захід». Він із 2022 року – військовий психолог.
Конфліктна ситуація – її потрібно зняти або ж очолити бойову групу і вивести її на позицію виконати завдання. Людину опанував страх взяти зброю, стан ступору, суїцидні думки – це те, з чим має справу психолог на фронті. На жаль, суїциди трапляються серед військових. Більшість випадків стається під час відпустки.
Є певні зміни в поведінці, які вказують на суїцидні думки: солдат сумує, депресує, подарував якісь свої речі, став мовчазнимРоман Червоний
«Є певні зміни в поведінці, які вказують на суїцидні думки: солдат сумує, депресує, подарував якісь свої речі, став мовчазним. На це слід звернути увагу. Це ми пропрацьовуємо, використовуючи методи і алгоритми Японії, Швеції, Норвегії.
Маємо навчити нижню ланку офіцерів зауважувати такі речі, а вони повинні навчити солдат спостерігати за побратимом і своєчасно втрутитись. Бо інакше в нас будуть продовжуватися такі випадки.
Задача психолога – від визволення заручників, коли когось зовсім попустило і він себе обмотав гранатами, до виведення на позиції і стабілізації військовослужбовців, які відмовляються воювати.
Штурмова операція – дві доби і дві доби працюється з хлопцями, налаштовується перед нею. Потім дивляться, який стан під час якогось перепочинку і так далі. Завдання стабілізувати, коли паніка почалась, коли військові покинули позиції, їх стабілізувати і повернути назад. Це теж психологи роблять.
Через рік роботи ми почали зауважувати, що не маємо сил працювати. Я навіть був готовий звільнитись, але мені вдалося перепочити пів року і я знову відчув, що можу виконувати завдання», – говорить Роман Червоний.
Психологічна робота в зоні бойових дій поділяється на групу контролю бойового стресу, це, фактично, оперативні психологи, які працюють по ситуації. І групу психологічного супроводу та відновлення. Знання базової психології у війську має бути на рівні командирів роти, батальйону, управління бригади.
Перша психологічна допомога надається на «нулі». При потребі, далі переводять в інший пункт.
У людей різні реакції на стрес, особливо, коли вона перебуває на війні. Під час бойового стресу найсильніша емоція, яку відчуває людина, страх, далі може наступити ступор.
Нормально людина приходить до тями після гострого стресу і реакції на нього за три добиРоман Червоний
«Нормально людина приходить до тями після гострого стресу і реакції на нього за три доби. 72 години гормони природним шляхом виходять з організму. Коли бачимо, що цей страх повернувся, людина не прийшла до тями, відправляємо у пункт психологічної допомоги бригади на 7 днів. Ця локація, де постійно чергують психологи, забезпечуються перші базові потреби, надається ресурсна терапія, загалом ґрунтовна допомога, щоб воїн повернувся здоровим у стрій.
Є наступний рівень у прифронтовій зоні, приблизно за 60 км, де за потреби людина лікується протягом 14 днів. А вже далі може бути скерованою в один із реабілітаційних центрів на Закарпатті, Київщині, Львівщині, Івано-Франківщині, де протягом двох тижнів відновлюється. Військові можуть перебувати зі своїми родинами», – говорить Роман Червоний.
Методи
Із 2023 року ОК «Захід» на волонтерських засадах почало проводити онлайн курси з психології, а згодом почали співпрацювати з фахівцями Острозької академії та УКУ.
Вдалося залучити психолога, психотерапевта, директора Інституту нейропсихотерапії у Відні Томаса Вебера, який розробив метод травмафокусу, це глибоко психологічний та орієнтований на тіло метод для опрацювання психічного та травматичного стресу.
Тобто, метод скерований на те, щоб людина могла підтримувати внутрішню силу спротиву перед постійною загрозою життю з боку ворога. І ці терапевтичні техніки зі стабілізації, відновлення освоюють військові психологи.
«Зараз багато розлучень, тому що іноді, коли військовослужбовці отримують стрес, вони вже проходять тривалу службу, і є професійна деформація у особи 100% після 2 років. Коли військовослужбовці попадають додому, вони кажуть, що хочуть до побратимів. Вони вже трошки далі від своєї дружини. Іноді вона не розуміє, але з цим треба також працювати. Тому що він вже думає, що там його сім'я, не тут його сім'я. Не розповідають нічого дружині, щоб захистити її від цього.
Мені дуже важко працювати з флешбекамиВадим Майстренко
Мені дуже важко працювати з флешбеками (раптове переживання минулого-ред.). Бо якщо навчити долати стресові події при виконанні завдань можливо. Флешбек це негативна записана подія, яка спливає раптово.
І дуже важко працювати, бо слід працювати з позитивними емоціями, для того щоб мінімізувати наслідки. Але за тривалий час, коли військові служать по три роки, доброго мало. Йде деформація, вигорання. Тому психологічне забезпечення буде завжди актуальне при підготовці, супроводі, відновленні і потім у цивільному житті», – зазначає військовий психолог Вадим Майстренко.
З військовими психологами працює доцентка кафедри психології і психотерапії УКУ Мар’яна Миколайчук, яка акцентує увагу на психоедукації, стабілізації та актуалізації чи активації ресурсу.
Людський мозок, який цілий час покликаний формувати нові нейронні зв'язки, тобто вчитися, він зцілюється через навчанняМар'яна Миколайчук
«На онлайн-курсі я давала кілька лекцій, базових навичок психологічного консультування, як будувати контакт, як правильно ставити запитання, які види психотерапевтичних запитань, техніки віддзеркалення, будь-які інші техніки емпатії.
Щоб робити якісь втручання, треба вміти побудувати з людиною доброзичливий, людяний, емпатичний контакт. І цього ми навчалися. Людський мозок, який цілий час покликаний формувати нові нейронні зв'язки, тобто вчитися, він зцілюється через навчання. І тому навчаючи їх технік, я пропоную їм це зробити на собі», – каже Мар’яна Миколайчук.
Її колега Ольга Галицька, офіцер-психолог ОК «Захід» зауважує, те що військовослужбовці бачать на війні, переживають втрати, чують звуки, запах смерті ‒ це відкладається на все життя.
Ми працюємо з цим негативним досвідом травмиОльга Галицька
«Ми працюємо з цим негативним досвідом травми. Чому важливо вчитися військовому психологу? Через те, що він оцінює ситуацію зі свого досвіду і знань. Власне, відновлення для військового психолога – це те, що він, немов вичищається.
Є такий вислів – духовний катарсис. Власне, перебуваючи в цьому місці, тут, в Страдчі, в Паломницькому центрі, ми навіть не очікували те, що отримуємо. Психолог працює з почуттями, емоціями, але десь ховаються його емоції, цінності. Кожен переживає стрес по-різному, особливо втрату близької людини, побратима. Ми проговорюємо всі питання з військовими психологами», – говорить Ольга Галицька.
Аби цей проєкт жив і розвивався, його фінансово підтримує благодійний фонд «Завжди Україна» зі Львова. Фонд заснувало подружжя Андрія та Оксани Дячишиних. Від перших днів великої війни фонд допомагає ЗСУ, закуповуючи автомобілі, дрони, спецтехніку, спорядження, але й підтримує, зокрема програму для військових психологів.
Психологічна допомога, реабілітація, відновлення для діючих військових — потребують сьогодні найбільшої увагиАндрій Дячишин
«Ці люди несуть подвійне навантаження, а можливо й потрійне і більше, тому що вони спілкуються з військовими щодня на передовій. Вони перепускають через себе чужі емоції і мусять вміти дати з цим раду. Той тягар, який пробують зняти методом лекцій, навчити військових офіцерів цьому, щоб вони були надалі продуктивними, тому це корисна програма. І ми підтримуємо цей проєкт.
Зараз існує багато грантових програм психологічної підтримки для ВПО та ветеранів, але серед них немає тих, що реально та безпосередньо підтримують діючих військових. А саме такі ініціативи — психологічна допомога, реабілітація, відновлення для діючих військових — потребують сьогодні найбільшої уваги», — пояснює Андрій Дячишин.
Вже наступного місяця нова група військових психологів з фронту приїде у Будинок паломника у Страдчі.
Форум