ЛЬВІВ – Військова частина з розумінням поставилась до ситуації 44-річного мобілізованого Володимира Маліцького з Золочівського району Львівської області, який є єдиним опікуном прикутого до ліжка батька. Чоловіка відпустили додому на 10 днів впорядкувати документи в Золочівський Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП).
Якщо процес звільнення чоловіка з війська затягнеться, то хто опікуватиметься його 82-річним татом з інвалідністю?
Володимир Маліцький зустрів Радіо Свобода на подвір’ї. У хаті лежить його 82-річний тато. Чоловік привіз батька з золочівської лікарні, коли приїхав додому з навчального центру на 10 днів.
За цей час Володимир Маліцький мав упорядкувати свої документи і подати їх у ТЦК для початку процедури звільнення із війська.
У військовій частині поставились з розумінням, тому й відпустилиВолодимир Маліцький
«Мені дали 10 днів для того, щоб я ще довіз документи в ТЦК, завірив їх у нотаріуса, зокрема і свідоцтво про смерть матері, яка померла в 2017 році від онкології, свідоцтво про одруження тата-мами і свідоцтво про народження батька. Це все треба було завірити нотаріально. Я вже все подав.
У військовій частині поставились із розумінням, тому й відпустили. Надзвичайно приємно мені було, що зрозумів командир мою ситуацію. Трошки і по наївності думав, що мене в ТЦК мають зрозуміти. Тим більше, що я подавав документи не перший раз. І старався пояснити їм, що не моя тут вина. Командири мені сказали, що вдома я зараз більше потрібний і маю всі законні підстави», – каже Володимир Маліцький.
Він розповідає, як намагався пояснити в ТЦК свою ситуацію. Але його ніхто там навіть не хотів слухати. І розповідає, що ще 6 серпня він звернувся у Пенсійний фонд, щоб отримати ту довідку про нарахування йому коштів по догляду за батьком. Цей був єдиний документ, який йому було потрібно для продовження відтермінування від мобілізації. Оскільки відбувалась реорганізація державних структур, то на обіцяний день 15 вересня йому не видали потрібну довідку. Чоловік попередив ТЦК, що є затримка зі сторони установи. Але 14 вересня йому прийшла повістка. Без довідки він прийшов в ТЦК 18 вересня.
«Я приніс довідки про склад сім'ї від сільської ради, де чітко написано, що я проживаю з батьком, здійснюю щоденний догляд і опіку, з довідкою на тата про його інвалідність, з висновками. Я прийшов в ТЦК пояснити, що не від мене залежить довідка з Пенсійного фонду. Мене не почули, не відреагували, сказали почекати. Повезли на ВЛК, але я проходив комісію ще в червні, тому не треба було.
Я волав, можна так сказати, що у мене батько сам вдома закритий, що може помертиВолодимир Маліцький
На другому поверсі ВЛК мене закрили, телефон забрали. Наївно я надіявся, що прийде начальник і зверне увагу на мою ситуацію. Тобто, близько 11-ї я зайшов в ТЦК. Старався достукатися, докричатися, по-доброму там ніяк не виходило. Я волав, можна так сказати, що у мене батько сам вдома закритий, що може вмерти. На що мені сказали чекати. Аж біля 19-ї чи 20-ї випросив телефон і мені представники ТЦК дозволили подзвонити старості. Через представників ТЦК я передав інформацію, де ключ є від хати. Тоді мені стало вже легше, бо я знав, що татові допоможуть», ‒ розповідає Володимир Маліцький.
19 вересня він потрапив у військову частину в навчальний центр. І вже раз удень мав право подзвонити до старости. Так дізнався, що за татом доглядають сусіди. Потім тата перевезли у золочівську лікарню, де він пройшов лікування протягом п'яти днів. Коли піднявся великий розголос історії мобілізованого Маліцького, командир поставився з розумінням і відпустив додому.
4 жовтня мобілізований Володимир Маліцький має прибути у військову частину. Тому батька знову доведеться везти у шпиталь у Золочів. Але на скільки?
«Коли забирав додому, то просив у медиків, щоб його знову прийняли, коли я поїду. Але невідомо, на який термін. Я не знаю, на що маю розраховувати. Знову проситиму сусідів доглянути за худобою», ‒ говорить чоловік.
Староста села Сасів Золочівського району Михайло Гетьманчик зауважив, що звернувся в ТЦК з проханням зібрати комісію, щоб почати процедуру звільнення односельця з війська.
Це складне питання, що буде з батьком, якщо ця процедура звільнення затягнетьсяМихайло Гетьманчик
«Ми все зібрали, написали рапорт, заяву в ТЦК для того, щоб вони створили комісію, провели обстеження і справді підтвердили, що він доглядає свого батька, інваліда першої групи. Це складне питання, що буде з батьком, якщо ця процедура звільнення затягнеться. Тиждень-два проситимемо лікарню потримати людину. А далі? У нас тут немає таких закладів, де доглядають за людьми, прикутими до ліжка. Йосиф Маліцький лежачий, знову ‒ у лікарню, це для нього знову стрес. Ми його переконуємо, що це тимчасово, на пару днів. Підготували літню людину, коли перший раз везли у шпиталь. Для нього це стрес дуже великий. Тому я не знаю, як ми будемо поводитися з цією ситуацією», ‒ говорить староста Михайло Гетьманчик.
Звільнення з військової служби по догляду за батьками є найбільш поширеною підставою, кажуть юристи, з якою до них звертаються військовослужбовці за консультацією. У багатьох військових старші батьки і часто вони ‒ єдині опікуни. Але, подавши всі документи, можна звільнитись. Втім, це може потривати.
У Львівському обласному ТЦК не відповіли на запит Радіо Свобода щодо ситуації з Володимиром Маліцьким. Відповідь ТЦК опублікована на офіційному сайті у фейсбуці. ТЦК пояснює, що «на жаль, реорганізація органів соціального захисту спричинила затримки з видачею довідок, що ускладнило своєчасне підтвердження права на відстрочку. Водночас ТЦК та СП діяв відповідно до закону, мобілізувавши громадянина та направивши його на підготовку».
Скільки піде часу на те, щоб тепер звільнити військового Маліцького з війська ‒ не знає ані він, ані не кажуть у ТЦК. Але відомо, що весь цей час хтось має опікуватися 82-річним Йосифом Маліцьким, а це ‒ тричі на день давати ліки, проводити гігієну, приготувати їсти, нагодувати, а ще доглянути за господарством. У родини залишились дві корови, теля, багато курей і качок, бігають коти і пес.
Продати худобу Володимир не може, бо це – його єдиний заробіток, саме з цих грошей і живуть вони з татом.
По догляду за хворим батьком він отримує від держави 2500 гривень, пенсія батька ‒ 4000 гривень. Лише на ліки і памперси на місяць для людини, яка перенесла два інсульти, потрібно понад 4 тисячі гривень.
Ситуація з Маліцькими обурила суспільство. Якби не розголос, не підтримка сусідів, то навіть важко уявити, як би все могло закінчитись. І знайти відповідального при найгіршому розвитку подій, кажуть тут, було б неможливо...
Форум