Доступність посилання

ТОП новини

Чому на виборах президента США досі немає переможця?


Двадцять років тому приблизно через годину після закриття дільниць на Східному узбережжі США, зокрема й у вкрай важливому штаті Флорида, телемережі оголосили переможця: демократ Ал Ґор завдав поразки республіканцеві Джорджу Бушеві, заявили вони.

То був листопад 2000 року, і через дуже малу різницю між кандидатами за даними загальнонародного голосування було важко визначити переможця напевно.

І вже через кілька годин, коли порахували більше голосів, зокрема тих, які надійшли поштою, телемережі пішли на безпрецедентний доти крок: вони відкликали свої заяви про перемогу Ґора і віддали її Бушеві.

А потім різниця зменшилася до такої величини, що був офіційно призначений перерахунок. Протягом наступних 36 днів юристи змагалися навколо цього перерахунку у штаті Флорида.

І Буша офіційно оголосили переможцем тільки 12 грудня 2000 року, після того, як у справу втрутився Верховний суд США і наказав припинити перерахунок у Флориді.

А тепер повернімося в листопад 2020-го.

4 листопада, через години й години після закриття дільниць на виборах попереднього дня, досі не ясно, хто переміг: чинний президент, республіканець Дональд Трамп чи його суперник, демократ Джо Байден.

Чому ж так довго не можна дізнатися, хто буде наступним президентом США?

Межа похибки

За останні два десятки років виборці США з різних причин дедалі більше поляризуються в своїх поглядах і стають дедалі більше розділені.

А це значить, що, принаймні стосовно загальнодержавних виборів, перевага переможців над переможеними стає значно меншою, ніж попередніми роками. І це означає все менше перемог із великим відривом, і все більше часу, перш ніж результат стає ясним.

Остання перемога з великим відривом була 1984 року: тоді чинний на той час президент, республіканець Рональд Рейган переміг суперника-демократа Волтера Мондейла в кожному штаті США, за винятком рідної Мондейлові Міннесоти.

Відтоді результати суперників на виборах ставали дедалі ближчими, і визначити переможця відразу, чи принаймні швидко, стає дедалі важче.

І ще про одну річ варто пам’ятати, коли у США оголошують про переможця, чи то ввечері або вночі після виборів, чи й пізніше: це оголошення робить не державна установа чи орган.

Це оголошення завжди, по суті, неофіційне: його роблять провідні ефірні й кабельні телемережі, агентство Associated Press, інші провідні засоби інформації, – ґрунтуючись на історичних алгоритмах голосувань, екзит-полах чи стеженням за поточним станом протягом процесу підрахунку голосів.

Що не так цього року?

Як і в більшості демократичних виборів у всьому світі, переважна більшість голосів у США зазвичай віддається шляхом особистого голосування.

Цього року це дещо не так.

І головною причиною стала коронавірусна пандемія, яка змусила низку штатів розширити для виборців можливості голосувати не особисто – в першу чергу поштою.

За даними позапартійного проєкту Університету Флориди U.S. Elections Project, цього разу через поштові скриньки проголосувало більше людей, ніж у будь-яких попередніх виборах у США: понад 65 мільйонів голосів, або більш ніж удвічі більше, ніж на виборах 2016 року.

А підрахунок голосів, відданих поштою (який, як і інші виборчі підрахунки, у США ведуть на рівні окремих штатів), забирає більше часу, ніж підрахунок результатів особистого голосування.

Цей процес передбачає перевірку попередніх реєстрацій виборця, а також звірювання підпису на присланому поштою заповненому бюлетені, як і на конверті, в який він вкладений.

Крім того, треба перевірити й поштовий штемпель, щоб на ньому була правильна дата, яка б відповідала вимогам закону (які можуть бути різні в різних штатах) – зокрема, ця дата, як правило, мала б бути до дня голосування.

Крім того, штати мають різні правила щодо того, коли прислані поштою бюлетені мають фактично опинитися у виборчих органах.

Також у них різні й власне правила підрахунку таких голосів.

Наприклад, у Північній Кароліні віддані поштою голоси рахують мірою надходження вже тижнями, і їхні результати оприлюднять одночасно з результатами особистого голосування – найімовірніше, ще протягом дня 4 листопада за місцевим часом.

А в Пенсильванії законодавчий орган штату (контрольований республіканцями) заборонив рахувати результати поштового голосування до самого дня виборів. Це означає, що в цьому штаті справжню заплаву відданих поштою голосів змогли починати перевіряти і враховувати тільки після закриття дільниць 3 листопада.

Іще два схожі з цього огляду штати – Мічиган і Вісконсин: там теж виборчим органам заборонили починати процес перевірки й підрахунку відданих поштою голосів до дня виборів чи до часу безпосередньо перед ним.

У вже згаданій Пенсильванії, наприклад, місцеві республіканці подали до суду, щоб заборонити рахувати голоси, які прийдуть поштою вже після дня голосування, але не пізніше як на третій день після нього – цього року до 6 листопада включно. Справа дійшла до Верховного суду США, який врешті відхилив позов, так що ці голоси можуть бути враховані.

А при цьому Пенсильванія – зовсім не пересічний штат. Цього року він вважається одним із визначальних у виборчій боротьбі – одним із тих штатів, які в минулому давали більше голосів то республіканцям, то демократам, – тому результати з таких штатів будуть вирішальними в визначенні переможця.

Цікаво, що стосовно Вісконсину Верховний суд США ухвалив у схожій ситуації протилежне рішення, яке фактично заблокувало таке саме продовження терміну отримання голосів поштою, які можуть бути враховані.

Поштових голосів стало більше

І ще варто взяти до уваги, що способи віддати свій голос на виборах у США без особистої участі в день виборів були нині помітно розширені.

Зазвичай такі можливості передбачені, зокрема, для тих, хто фізично перебуває поза межами штату, де виборець має зареєстроване місце мешкання.

Найчастіше такою можливістю користуються, наприклад, військові чи дипломати США, хоча вона доступна й для інших громадян, хто наперед знає, що не буде в рідному штаті в день виборів.

Принципова різниця цього разу в тому, що раніше в більшості штатів виборець мав довести достатньо серйозну підставу, чому його не буде вдома в день виборів, і то зробити це за багато тижнів наперед до виборів.

А з приходом нинішньої пандемії багато штатів змінили свої правила, так що людям уже не треба доводити серйозну причину, і бюлетень для голосування поштою можна було отримати значно простіше.

Саме голоси тих, хто проголосував не особисто, були вирішальними у Флориді 2000 року. Республіканці тоді з усіх сил домагалися від виборчих органів, щоб ті приймали всі такі бюлетені, хоча за нормальних умов вони були б визнані недійсними. Ішлося, наприклад, про вимоги приймати бюлетені і з нечітким поштовим штемпелем, із якого не ясна дата відправлення, і з відсутністю чіткого підпису виборця, чи й навіть бюлетенів осіб, які проголосували двічі.

Саме такі бюлетені і стали вирішальними у Флориді, де, за остаточними офіційними даним, Буш переміг лише 537 голосами.

А ще ж є колегія виборників

І не варто забувати: думка, що переможець виборів стає відомий принаймні через кілька днів, – хибна.

Адже заяви про чиюсь перемогу після виборів роблять засоби інформації у США. Реальність така, що кандидати на президентську посаду – і переможець, і переможений – у більшості випадків відразу приймають ці результати.

2000 року Ґор визнав свою поразку після того, як засоби інформації змінили своє первісне повідомлення і оголосили переможцем Буша. Але пізніше Ґор відкликав своє визнання, коли результати підрахунку голосів стали більш заплутані.

Бо ж у США переможцем президентських виборів є той, хто отримає принаймні 270 із 538 голосів членів колегії виборників – а зовсім не більшість голосів виборців.

Склад колегії виборників ґрунтується на результатах загальнонародного голосування в кожному штаті окремо. Це означає, що кандидат може отримати менше від конкурента голосів за загальнодержавними даними – але все-таки перемогти на виборах за результатом голосування виборників.

Так ставалося вже п’ять разів в історії США, і востаннє наразі якраз на виборах 2016 року, на яких переможцем став Дональд Трамп, перемігши Гілларі Клінтон.

А офіційна декларація колегії виборників з’являється значно пізніше, тижнів на шість. Цього року колегія має підбити підсумки свого голосування 14 грудня, а потім новообраний склад Конгресу (бо ж у США 3 листопада обирали не тільки президента, а й, серед іншого, весь склад Палати представників і третину Сенату Конгресу) має затвердити ці підсумки 6 січня 2021 року.

Юридичні хитрощі

А за цей час можуть настати найрізноманітніші неясності і юридичні суперечки, іноді випадкові, а іноді й свідомі, – які можуть далі відкласти оголошення переможця.

Наприклад, коли в штаті завершують підрахунок голосів, його мають затвердити законодавчий орган штату і його губернатор, щоб члени колегії виборників від цього штату змогли зустрітися, особисто чи віртуально, з колегами з інших штатів, і повний склад колегії міг оголосити переможця офіційно.

Але якщо законодавчий орган штату ставить під сумнів результати підрахунку голосів – наприклад, із політичних міркувань, – це може відкласти зустріч усієї колегії виборників, а відтак і затвердження результату її голосування Конгресом.

Або члени Конгресу – таку можливість теж можна припустити – можуть поставити під сумнів результати з якогось штату.

Або – і така можливість теж у принципі передбачена в Конституції США – якщо голосування колегії виборників не дає перемоги жодному з кандидатів, і нового президента муситиме обирати Палата представників Конгресу.

Тоді результат виборів президента будуть вирішувати не самі конгресмени особисто, а делегації в Палаті представників від штатів, і кожна буде мати один голос, так що для обрання будуть необхідні голоси делегацій 26 штатів (у такому разі віцепрезидента має обирати Сенат, але там голосами окремих сенаторів – принаймні 51). Така ситуація ставалася в історії США тричі в 19-му столітті, востаннє 1837 року.

Таку ситуацію може додатково спричинити ще одна заковика: виборники від штатів не завжди твердо зобов’язані голосувати за певного кандидата – найчастіше за того, хто здобув загальнонародну перемогу в тому штаті, хай і з найменшою перевагою, – хоча в разі іншого голосування їм може загрожувати певне покарання, на кшталт штрафу, або анулювання їхнього голосу.

Тож у деяких випадках виборники можуть під час голосування всієї колегії проголосувати не за того кандидата, який передбачався (іноді й просто помилково, як то вже теж ставалося), – і змінити всю картину.

Так уже було на виборах 1836 року: тоді достатнє число виборників підтримало обраного кандидата на посаду президента – але під час окремого голосування виборників за віцепрезидента кандидатові забракло одного голосу. Тоді віцепрезидента (того самого, який висувався разом із обраним президентом) урешті обрав Сенат.

Існують і інші законодавчі норми, які передбачають і зовсім мало ймовірні ситуації. Наприклад, якщо і колегія виборників, і Палата представників не обирають президента, але є обраний колегією, чи вже Сенатом, віцепрезидент, саме носій цієї посади починає виконувати обов’язки президента. А якщо й віцепрезидента обрати не вдається, обов’язки голови держави починає виконувати спікер Палати представників.

Але абсолютно певним є одне: відповідно до Конституції США, 20 січня 2021 року хтось буде інавгурований на посаду голови держави США.

Але на цей час не відомо навіть, коли ми дізнаємося, хто це буде.

  • Зображення 16x9

    Майк Екел

    Старший кореспондент Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода. Пишу, зокрема, про політичні та економічні події в Україні, Росії, а також про кіберзлочинність та шпигунство. Із перших вуст розповідав про війни в Чечні та Грузії, ситуацію з заручниками в Беслані 2004 року, а також про анексію Криму в 2014 році та початок війни на Донбасі.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG