Справи Німеччини проти українських громадян, яких вона підозрює у вибухах, що пошкодили газопроводи «Північний потік», очікує нове випробування в залі суду, після низки юридичних та політичних невдач. Чергове судове засідання має відбутися 23 жовтня у в’язниці Болоньї на півночі Італії.
Підозрюваний, якого німецькі прокурори назвали Сергієм К., виграв апеляційний суд 15 жовтня, який заборонив його екстрадицію до Німеччини після арешту за європейським ордером під час відпочинку в Ріміні у серпні.
Справу повернули до Болоньї для нового розгляду. Сергій К. відкидає звинувачення і каже, що на момент підриву газогону був в Україні. Наразі неясно, чи буде рішення щодо його видачі вже 23 жовтня чи таких засідань в Італії буде більше.
Тим часом 17 жовтня польський суд ухвалив рішення про звільнення іншого українця – Володимира Ж., екстрадиції якого також домагалася Німеччина.
Німецькі прокурори стверджують, що ці чоловіки входили Раніше три німецькі видання – Die Zeit, Süddeutsche Zeitung і ARD – повідомляли, що німецькі правоохоронці вважають, що встановили особи всіх учасників «диверсійної групи» і що всі вони – громадяни України. У розслідуванні видань йшлося про те, що попередньо Німеччина ідентифікувала сімох осіб, які здійснили підриви «Північних потоків» у 2022 році: це четверо водолазів, включно з однією жінкою – рекордсменкою України з глибоководних занурень. Також до групи входили фахівець із вибухівки, шкіпер і координатор. дайверів, які використали орендовану яхту для диверсії на газопроводах у 2022 році, через сім місяців після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Екстрадиція Сергія К. була заблокована головним чином із процедурних причин. Його юридична команда вважає, що рішення у Варшаві зміцнить їхню позицію.
«Польський прецедент»
«Новизна полягає у польському прецеденті щодо нібито співучасника у тому самому злочині, який, я вважаю, обов’язково врахувати», – заявив адвокат Сергія К., Нікола Канестріні, у письмовому коментарі Радіо Свобода.
«Північний потік», контрольований переважно російською державною корпорацією «Газпром» і частково профінансований великими європейськими енергетичними компаніями, збудували для поставок російського газу безпосередньо до Німеччини, оминаючи транзитні держави, як-от Україна та Польща, чиї відносини з Москвою були напруженими.
Диверсія, яку підозрюють, та подальші витоки газу зробили трубопроводи непридатними для експлуатації. Німецькі прокурори не заявляли, що група діяла за наказом українського уряду чи інших державних органів, а Київ заперечує причетність.
Однак польський суд у своєму рішенні зазначив, що «особа, яку переслідують, якщо вона справді була виконавцем, має право на функціональний імунітет, який стосується його дій в інтересах української держави».
Функціональний імунітет – це юридичний термін, який означає захист від кримінального або цивільного переслідування за дії, вчинені посадовою особою під час виконання офіційних обов’язків (ред.).
Вищі польські посадовці відкрито виступили проти екстрадиції підозрюваного українця.
«Коли іноземний агресор бомбардує твою країну, ти маєш законне право завдавати ударів у відповідь, саботуючи здатність агресора фінансувати війну. Це називається самообороною», – написав міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський у соцмережах 17 жовтня.
«Акти війни»
Захист Канестріні побудований у схожому ключі.
«Захист нагадає про контекст воєнного стану в Україні та міжнародного збройного конфлікту, в якому нібито відбулися ці події, аргументуючи, що їх слід розглядати як акти війни, виконані за наказом вищого командування, які підпадають під функціональний імунітет», – наголосив він.
Крім того, ці дії, за словами адвоката, слід кваліфікувати як «політичні злочини», що виключають можливість екстрадиції.
Газопровід «Північний потік» давно був джерелом напруження у відносинах Німеччини з Польщею та Україною, які вважали його двосторонньою угодою між Берліном і Москвою, що ігнорує їхні інтереси.
У минулому Сікорський навіть порівнював цей проєкт із таємною угодою Ріббентропа-Молотова, за якою нацистська Німеччина та Радянський Союз поділили Польщу у 1939 році.
Німецькі чиновники обережно реагували на рішення судів про екстрадицію, наголошуючи, що не мають наміру втручатися у судові процеси.
Проте юридичні та політичні наслідки справ також викликали питання всередині самої Німеччини. Коментатори німецьких ЗМІ зазначають, що ці справи є незручними для уряду ФРН.
Депутат від партії канцлера Фрідріха Мерца (ХДС) Родеріх Кізеветтер заявив, що прокурори, ймовірно, припинять спроби екстрадиції, і додав, що він «цілком розуміє» рішення італійського та польського судів.
«Німеччина має проявити більше гідності щодо наших партнерів, особливо Польщі, та зосередитись на з’ясуванні помилкової й фатальної російської політики попередніх німецьких урядів. Помилкою було те, що «Північний потік» взагалі було побудовано», – написав він у X.
Його слова віддзеркалюють попередню заяву прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска, який сказав, що проблема полягає «не в тому, що «Північний потік» підірвали, а в тому, що його побудували».
Саме того дня, коли Володимира Ж. звільнили у Польщі, ексканцлер Німеччини Герхард Шредер, який у 2005 році уклав угоду про початок будівництва трубопроводу разом із Путіним, давав свідчення перед регіональним парламентом у Німеччині.
81-річний Шредер заявив, що не шкодує про цей проєкт. «Росія хотіла продавати газ. Німеччина хотіла купувати газ», – сказав він.
Спочатку західні уряди звинувачували Росію у вибухах на трубопроводах, тоді як Москва відкидала ці обвинувачення і, натомість, покладала провину на США, Британію та Україну.
- Диверсію пояснював український розвідник, полковник Роман Червінський – колишній співробітник СБУ та ГУР, колишній начальник 5-го управління Департаменту контррозвідки СБУ, брав участь у низці спецоперацій, що провели українські силовики у період 2014–2021 років. Від квітня 2023 року Роман Червінський перебуває під слідством за різними звинуваченнями, довгий час утримувався в СІЗО., якого західна преса пов'язувала з підривом. Радіо Свобода розпитало його про ситуацію у прямому ефірі 1 жовтня 2025 року. Червінський зазначив, що «Північний потік» був одним із ключових джерел фінансування війни Росії проти України, і у випадку, якщо підрив скоїли українські військові, це слід розцінювати як легітимну військову ціль, а не кримінальний злочин.
Форум