Запоріжжя – Від перших змагань, організованих спортсменами-любителями у 1990-х роках, до офіційного визнання на рівні держави як національного спорту – такий шлях за понад 20 років існування пройшов спас. Цей вид спорту постав за сучасної України, та спортсмени, що ним займаються, запевняють, що він має стародавнє коріння та унікальні особливості, що роблять його не схожим на один з існуючих видів єдиноборств. Радіо Свобода спробувало розібратися, що таке спас та що його відрізняє від інших національних видів спорту в Україні.
Почати займатися спортом, аби не було соромно перед коханою дівчиною – так почався «роман» зі спасом запорізького добровольця, екс-бійця полку «Азов» Михайла Преображенцева. У звичайному, цивільному житті він працює тренером – навчає рукопашу «Спас» дітей. Зустрічаємося з ним на одному зі змагань, що відбувається у запорізькому парку «Дубовий гай». Чоловік – в оточені своїх маленьких вихованців, готує їх до виступу. Каже: свого часу психологічні навички, отримані під час занять, допомогли йому на війні, тому зараз ділиться своїми знаннями з малечою, дає їм останні поради перед змаганнями, заспокоює.
«У житті, побуті спас всюди допомагає, бо це гартування воїна. Це система гартування воїна, яку я пройшов, і воно мені знадобилось реально в критичних ситуаціях. Він допомагав морально, тримати себе в руках, не панікувати, діяти виважено і без емоцій, – каже Михайло. – Ті побратими, що зі мною поїхали на службу, вони навіть брали участь у наших заходах – стояли в лавах, тобто морально були загартовані, і різницю було видно».
Займатися спасом чоловік почав у середині 2000-х. На заняття його привела кохана дівчина. Михайло з усмішкою розповідає свою історію: «У мене не було до того часу спортом займатися. Я приїхав на перший захід подібний. Це було дуже давно, 2004 рік. Там була лава на лаву. Ну як я не стану в лаву? Дівчина дивиться. Ось я став у лаву – і понеслось».
Першим тренером зі спасу Михайла стала його дівчина, а нині дружина Жаклін Літава. Будучи новачкам, доброволець перші кроки у спорті робив у компанії дітлахів, яких начала його кохана.
«Мабуть, йому було найбільш складно, бо я треную дітей, і він починав тренуватися теж з дітьми. Тут, мабуть, більш психологічний фактор, – пригадує Жаклін. – Але надалі все зрівнялось».
Нині пара вже разом займається тренерською роботою.
«Спасом не можна займатися – спасом всі живуть, – пояснює Жаклін. – Тому в нас спас вдома, спас на роботі, але якогось суперництва нема, бо я більше займаюсь маленькими дітьми, а коли дорослішають, переходять тренуватися до нього».
Та навчає дітей під час своїх занять Михайло не лише фізичних вправ. Каже, що завжди намагається виховувати своїх учнів патріотами: «Незалежно, до війни, після війни, ми завжди вчимо бути патріотом, бути міцною, твердою людиною, що має міцний характер, яка не боїться труднощів, яка легко їх долає, плюс фізично загартована, тобто має постійне прагнення до результату, до перемоги».
Що ж таке спас?
Цей вид рукопашу постав у середині 1990-х років. Перші всеукраїнські змагання зі спасу були проведені у Запоріжжі у 1998 році. 2017 року він отримав статус національного виду спорту, тобто такого, що заснований на національно-культурних традиціях України. Про особливості розвитку спасу та його відмінності від інших видів спорту Радіо Свобода розповів віцепрезидент Всеукраїнської федерації «Спас» Костянтин Рижов.
– Як розвивався спас як вид спорту?
– Як вид спорту він почав формуватися в середині 1990-х років. Були створені в 1995 році правила, які зараз існують майже без змін. З того часу проводяться змагання. Спочатку регіональні, запорізькі. 1998 року були поведені перші всеукраїнські змагання.
У правила були покладені козацькі види змагань – ті правила, що там існували, і, звичайно, долучені світові досягнення. Тоді якраз виникали бої без правил. Ще не було таких понять, як ММА (змішані бойові мистецтва, назва походить від англійського Mixed Martial Arts – ред.), бойове самбо. Як види спорту, я маю на увазі, вони виникли набагато пізніше. Тому в Україні ми одні з першопроходьців у змішаних одноборствах.
– Які особливості, відмінності спасу від інших існуючих видів спорту?
– Кожен вид, особливо національний вид спорту, несе ідеологію тієї країни, того етносу, нації, де він виник. І виховати патріота України, Америки, Ізраїлю не можна на кодексі бусідо (кодекс поведінки самурая – ред.), так само, як і на кодексі будівника комунізму чи чомусь побідному. Це перш за все світогляд. Те, що несуть наші види спорту, вони несуть перш за все світоглядні моменти.
Якщо ми беремо спас як такий вид спорту, то він стосується єдиноборств змішаних стилів. Хоча слово «єдиноборство» до спасу не дуже підходить, бо у нас є розділ, що затверджений в правилах змагань, «Лава на лаву». Це колективний вид бою. Ніхто в світі не має такого. Починаючи з перших Олімпійських ігор 2800 років по тому в Греції, було лише одноборство, зараз вони називаються спортивні чи бойові одноборства.
«Лава на лаву» – це колективний вид бою, не один на один, як всі інші види спорту, як-то дзюдо, карате, бокс і різні види боротьби, а саме колективний. І це наш внесок у світовий спорт, бо ніде в світі такого ще немає.
Інші національні види спорту
2017 року статус національного, окрім спасу, отримала ще низка видів спорту. Наразі до таких, зокрема, належать рукопаш гопак, хортинг, козацький двобій.
Рукопаш гопак, як і спас, постав за незалежності України у 1990-х роках. Назва цього виду спорту походить від традиційного українського танцю, рухи якого покладені в основу рукопашу. Досліджувати бойові рухи, закодовані у гопаку, ще у 1980-х роках почали львівські спортсмени та танцюристи, які згодом стали засновниками низки нових видів спорту, серед яких був і рукопаш гопак. Зокрема, в основу останнього виду єдиноборства покладені запозичені з танцю рухи, як-то обертання довкола себе, удари ногою в стрибку, різноманітні підсікання тощо.
Пізніше за рукопаш спас і гопак виникли такі види спорту, як козацький двобій та хортинг, які є різновидами змішаних єдиноборств. Перший постав у 2001 році. Так, козацький двобій поєднує удари руками й ногами з прийомами боротьби.
Щодо хортингу, то він названий на честь острова Хортиця і максимально наближений до змішаних єдиноборств ММА. Перші змагання з нього відбулися у 2011 році. В основу хортингу покладено елементи різних бійцівських технік – вільної і класичної боротьби, бойового самбо, панкратіону, дзюдо, карате, джиу-джитсу, боксу тощо. Як у спасі, в цьому виді спорту робиться ставка на комплексну фізичну підготовку.
